Рішення

від 18.09.2015 по справі 730/400/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 730/400/15-ц Провадження № 22-ц/795/1755/2015 Головуючий у I інстанції - Тіслюк І. І. Доповідач - Горобець Т. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Бечка Є.М., Острянського В.І.,

при секретарі -Мартиновій А.В.

з участю представника відповідача Ноги В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Рассвет» на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Рассвет», третя особа Реєстраційна служба Борзнянського районного управління юстиції, про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та зобов»язання повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом та, уточнивши позовні вимоги в частині розміру орендної плати, просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 27 грудня 2007 року між Приватним підприємством „Рассвет" та власником земельної ділянки - її свекром ОСОБА_3, після смерті якого право власності успадкував її чоловік ОСОБА_3, а після смерті чоловіка право власності набула вона на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування, отже до неї перейшли всі права та обов"язки орендодавця.

Просила також, зобов'язати ПП „ Рассвет" повернути їй земельну ділянку, передану в оренду під кадастровим № НОМЕР_1, площею 1,8565 га, та стягнути на її користь заборгованість по орендній платі в розмірі 1502,51 грн .

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено - розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 27 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Рассвет», зареєстрований 14 березня 2008 року у відділі Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області за номером 040884200089.

Зобов'язано ПП «Рассвет» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8565 га , кадастровий номер НОМЕР_1, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Печівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. Стягнуто з ПП «Рассвет» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в сумі 1502,51 грн. та 2000,00 грн витрат, понесених за надання правової допомоги за договором від 01.09.2014 року .

В апеляційній скарзі ПП „Рассвет" просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи, які мають істотне значення для вирішення даного спору, неналежним чином дослідив та оцінив наявні у справі докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Також, на думку апелянта, судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач вважає, що заборгованість по орендній платі розрахована усупереч умовам Договору від 27.12.2007 року, у якому нормативна грошова оцінка землі визначена 20 103,00 грн , а розмір орендної плати визначено 1,5% ( без посилання на нормативну грошову оцінку) 301,59 грн , яка підлягла сплаті орендарем до 31 грудня кожного року. Застосування судом іншої, ніж у договорі, суми нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати при нарахуванні заборгованості, без внесення змін до договору, апелянт вважає протиправним.

Крім того, на думку апелянта, судом не враховані доводи відповідача про відсутність заборгованості по орендній платі взагалі, а фактично існує переплата по орендній платі, оскільки ПП „Рассвет" виплатило попередньому власнику земельної ділянки за період 2008-2012 роки в рахунок майбутніх платежів суму, яка перевищувала розмір орендної плати за відповідні роки, про що між сторонами існувала домовленість.

Також апелянт вважає незаконним рішення в частині відшкодування з відповідача на користь позивача 2000,00 грн витрат на правову допомогу, зазначену суму вважає завищеною та такою , що не відповідає обсягу реально виконаної роботи по даній справі.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини, викладені у її доводах.

Позивач та її представник у судове засідання не з"явились, направивши письмове клопотання про розгляд справи без їх участі .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності за законом в порядку спадкування від 19.08.2014 року являється власником земельної ділянки площею 1,8565 га, яка знаходиться на території Печівської сільської ради, Борзнянського району, Чернігівської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між попереднім власником ділянки - її свекром , ОСОБА_3, який помер 04.05.2011 року та ПП «Рассвет» 27 грудня 2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки на строк 15 років, договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області за № 040884200089 14 березня 2008 року (а.с. 12-13). Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 передав ПП «Рассвет» у користування ( оренду) земельну ділянку строком на 15 років . Ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №773424 від 23.08.2005р , За вказаним договором ПП „ Рассвет" зобов"язалось щорічно до 31 грудня вносити орендну плату в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки ( з врахуванням індексу інфляції), що на час укладення договору склала 301,59 грн .

Судом також встановлено, що орендна плата за 2012-2014 роки позивачці не виплачена, розмір її заборгованості, виходячи з нормативної грошової оцінки землі визначеної станом на 2012-2014 роки складає 1502,51 грн . Відповідно до довідки Відділу Держземагенства земельних ресурсів України від 16.03.2015 року (а.с.18) дійсно, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (ріллі) на території Печівської сільської ради з урахуванням коефіцієнта інфляції становить: 2008 рік - 20669 грн, 2009 рік - 23811 грн., 2010-2011 роки - 25214 грн., 2012-2014 роки - 44278 грн.

25 листопада 2014 року позивачка звернулася до ПП „Рассвет" з заявою (а.с. 14 ) про розірвання договору оренди землі. Дані про результати розгляду відповідачем даної заяви у матеріалах справи відсутні.

Також, судом при вирішенні питання відшкодування судових витрат встановлено, що розмір виплат понесених позивачкою за правову допомогу - 2000,00 грн, відповідає наданим позивачем доказам щодо обсягу виконаних робіт фахівцем у галузі права по даній справі , а сума розрахована відповідно до вимог законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги в частині вимог про розірвання договору оренди та зобов"язання відповідача повернути земельну ділянку, суд першої інстанції вірно виходив з приписів ст.ст. 1218, 1225 ЦК України, п "г" ч.1 ст. 81, п „в" ч.1 ст. 96 ЗК України, відповідно до яких до позивача в порядку спадкування перейшли всі права та обов"язки, що належали спадкодавцю, у тому числі і право власності на земельну ділянку та право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою орендарем. Також суд правомірно послався на положення пункту 40 Договору від 27.12.2007 року, відповідно до якого сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Дана умова договору узгоджується з приписами ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі».

Отже, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст.651 ЦК України та пункту 39 Договору від 27.12.2007 року за змістом яких, на думку апелянта , розірвання договору допускається лише за згодою сторін, не заслуговують на увагу, оскільки в наведеній нормі закону зауважено, що одностороннє розірвання договору не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Оскільки у п.40 Договору сторони погодили можливість розірвання договору у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку, зазначена обставина та вимоги закону правомірно враховані судом першої інстанції при задоволенні позову в цій частині.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав, а також зобов»язань за договором, для зарахування на погашення заявленої позивачем заборгованості сум орендної плати, яка надміру з власної ініціативи була сплачена орендодавцю у 2008-2012 роках, оскільки такі виплати здійснені орендарем з власної ініціативи і доказів існування саме таких домовленостей між сторонами, на які посилається відповідач, суду не надано.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту заборгованості відповідача з орендної плати та його вини у виникненні заборгованості, апеляційний суд також вважає обґрунтованими, а доводи апелянта про те, що він не зобов»язаний , а лише мав право за змістом ст. 537 ЦК України вносити на депозит нотаріуса орендну плату у випадку смерті орендодавця до часу прийняття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки із змісту ст. 1218 ЦК України вбачається, що до складу спадщини входять всі права та обов»язки спадкодавця. Враховуючи наведене та виходячи з положень ст.2 Закону України „ Про плату за землю", відповідно до якої користування землею є платним, обов"язок орендаря сплачувати орендну плату спадкоємцю - власнику за користування земельною ділянкою, не може залежати від того, чи перераховувалась орендарем, який користувався земельною ділянкою, орендна плата на депозит нотаріуса.

Доводи апелянта про неправомірність стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу також не заслуговують на увагу, оскільки їх розрахунок здійснений з дотриманням загальних вимог процесуального законодавства щодо доведеності та обґрунтованості вимог та з врахуванням наявних у справі доказів ( а.с.190-197 ), всі суми розраховані з врахуванням Закону України „ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", а також з дотриманням роз"яснень, даних у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах". Доводи щодо недоведеності обсягу виконанних робіт по наданню правової допомоги, та, у зв"язку з цим, про завищення суми стягнення за правову допомогу, спростовуються наявними у справі доказами ( Договір про надання правової допомоги, квитанція про сплату 2000,00 грн позивачем, розрахунок витрат, Акт прийому-передачі виконаних робіт, журнали судових засідань, з яких вбачається загальна тривалість судових засідань, у яких приймав участь ОСОБА_4).

У той же час, доводи апелянта щодо помилковості розрахунку розміру орендної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2013-2014 роки колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки розрахунок запропонований позивачкою та визнаний судом, як обґрунтований, суперечить загальним засадам зобов"язальних правовідносин, положення м п.п. 5, 9 та 36 Договору та положенням ст. 21,23 Закону України „ Про оренду землі", а також ст. ст.651, 629 ЦК України, за змістом яких, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або договором, та загальним засадам зобов"язальних правовідносин, відповідно до яких договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 5 Договору від 27.12.2007 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки встановлена 20 106,00 грн . Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата за землю визначена відповідно та у розмірі 1,5 % 301,59 грн ( без посилання на нормативну грошову оцінку земельної ділянки).

Пунктом 40 вказаного договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п.36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір підлягає вирішенню у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ні орендодавець ні орендар питання внесення змін до пункту 5 та пункту 9 Договору тобто, щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та щодо розміру конкретно визначеної у Договорі орендної плати, не ініціювали і не вносили.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок розміру заборгованості по орендній платі з врахуванням зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок у 2012-2014 роках, суперечить приписам вищенаведених норм матеріального права та погоджених сторонами умовам договору оренди від 27.12.2007 року, оскільки із закону та змісту Договору не вбачається, що сторони погодились на автоматичну зміну розміру орендної плати при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на наступні після укладення договору роки.

Враховуючи ,що зміни до умов Договору між сторонами не вносились, а , а також, зогляду на те, що за правилами п.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним та обґрунтованим розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 по орендній платі за 2012-2014 роки у сумі 1502,51 грн , розмір заборгованості, який розрахований виходячи з зміненої нормативної грошової оцінки землі визначеної на 2012-2014 роки, суперечить умовам договору.

Крім того, як вбачається із повідомлення відділу Держземагенства у Борзнянському районі з 01.01.2013 року Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований на ОСОБА_3.( а.с.18), при перереєстрації договору зміни до Договору не вносились, тобто, станом на 2013 рік всі його умови були погоджені між орендодавцем та орендарем. Отже, без зміни умов договору , зміна порядку розрахунку та розміру орендної плати суперечить загальним засадам зобов"язального права та зобов"язальних правовідносин. Враховуючи встановлене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у наведеній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні з визначенням розміру заборгованості з орендної плати за 2013-2014 роки у розмірі, визначеному умовами п.5 та п.9 Договору, тобто - 606,18 грн ( 301,59+301,59). Як вбачається з матеріалів справи та визнано позивачем, за період з 2008 по 2011 роки заборгованості відповідача по виплаті орендної плати перед позивачем не існує, а за 2012 рік сплачено 490,00 ( зерном),що також свідчить про відсутність заборгованості за зазначений період.

Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ( 365,40 грн) підлягають відшкодуванню на користь відповідача з позивача частково, а саме пропорційно розміру задоволених вимог апелянта. Так, як з трьох вимог позивача, заявлених у спорі , дві з яких є вимогами немайнового характеру, судом задоволено лише одну вимогу майнового характеру частково, з позивача на користь відповідача у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги слід стягнути 40( сорок) грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Рассвет» задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2015 року в частині розміру стягнення орендної плати змінити, позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства „ Рассвет" на користь ОСОБА_2 603 ( шістсот три ) грн 18 коп, орендної плати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства „ Рассвет" 40 грн. 60 коп. у відшкодування судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: