Постанова

від 07.09.2015 по справі 826/10152/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2015 року № 826/10152/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «ПІБ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «ПІБ» (надалі - ТОВ «СБ «ПІБ», позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2015р. №0000022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 726,92 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі 331 363,50 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «СБ «ПІБ» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві не аналізувало фінансово-господарську діяльність позивача, а лише використала висновки актів про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок його контрагентів, діяльність яких жодним чином не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат позивача у періоді, що перевірявся.

Зокрема, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені прав та не мали обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, отримані товари і послуги (виконані роботи), які були придбані під час виконання договорів, укладених ТОВ «СБ «ПІБ» з його контрагентами, використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм чинного законодавства.

Зокрема, відповідач зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат видані вказаними вище контрагентами позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до вимог частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «СБ «ПІБ» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві від 16.12.2010р. за №10651020000014200. Код за ЄДРПОУ: 37447591.

ТОВ «СБ «ПІБ» взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2010р. за №1126-10.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.03.2014р. № 200167379 ТОВ «СБ «ПІБ» зареєстровано платником ПДВ в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ: 374475926515.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2014р. № 1488-П, контрольного завдання ГУ ДФС у м. Києві про призначення документальної позапланової перевірки, згідно пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, п. 82.2, ст.82 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СБ «ПІБ» (код ЄДРПОУ 37447591) з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ньюіст Україна» (код ЄДРПОУ 38830722) за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р., ТОВ «Софія» ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287) та ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 39143855) за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р., ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., ТОВ «Грант Буд» (код ЄДРПОУ 38751054) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002) за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.12.2014р. №10400/26-51-22-03/37447591 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «СБ «ПІБ»:

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 , п.201.10 ст.201 р.V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 662 726,92 грн.

Також, податковий орган у висновках акту перевірки зазанчає, що ТОВ «СБ «ПІБ» в Декларації з податку на прибуток за 2014 рік не має права на формування витрат, що мають вплив на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток в декларації по податку на прибуток по проведеним операціях з ТОВ «Ньюіст Україна» (код ЄДРПОУ 38830722), ТОВ «Софія» ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287), ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 39143855), ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754), ТОВ «Грант Буд» (код ЄДРПОУ 38751054) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002) у сумі - 3 313 634,60 грн.

Висновки Акту перевірки зроблені на підставі актів про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок його контрагентів та податкової інформації, та обґрунтовані тим, що операції між позивачем та зазначеними контрагентами є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ТОВ «СБ «ПІБ» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Зокрема, податковий орган зазначає, що позивачем за допомогою укладення фіктивних правочинів, виключно з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично нездійснені господарські операції з підприємствами контрагентами, які мають ознаки фіктивності та які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015р. №0000022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 726,92 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі 331 363,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Ньюіст Україна» (виконавець) укладено договір від 20.03.2014 №35, за яким Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки оздоблювані роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область, секція 3».

У квітні, травні 2014 року ТОВ «Ньюіст Україна» виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема щодо штукатурення, шпаклювання, фарбування стін та (або) стелі на 1-18 поверхах.

Також ТОВ «Ньюіст Україна» на підтвердження виконання робіт виписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки). Позивач згідно з умовами договору від 20.03.2014р. №35 здійснив оплату ТОВ «Ньюіст Україна» за виконані роботи, що підтверджується відповідними виписками банку.

В той же час, відповідач стверджує, що при проведенні аналізу даних, що містяться вАІС «Податковий Блок», АІС «Єдиний реєстр :податкових накладних» та інших джерел інформації в тому числі і вхідної інформації від інших ДПІ по постачальникам встановлено, що господарська діяльність контрагента позивача має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;наявність в штаті тільки керівних посад; - відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій) тощо.

Зокрема, в обґрунтованість законності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган посилається на Акт Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області від 05.06.2014р. №1475/22-03/38830722 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (код ЄДРПОУ 38830722) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Гай - Вінниця» (код ЄДРПОУ 38896872) за березень 2014 р. та Акт Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.07.2014 р. №1932/2203/38830722 про неможливість проведення звірки, код ЄДРПОУ 38830722 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Поберіжжя», код ЄДРПОУ 31675648 за період квітень 2014 р.

Поряд з тим, податковий орган не надав суду будь-яких доказів, яким чином діяльність контрагентів ТОВ «Ньюіст Україна», а саме ТОВ «Поберіжжя» та ТОВ «Гай - Вінниця» пов'язана із фінансово-господарською діяльністю ТОВ «СБ «ПІБ».

Враховуючи зазначене, висновок відповідача в Акті перевірки про наявність зв'язку між господарськими операціями ТОВ «Ньюіст Україна», та ТОВ «Поберіжжя» та ТОВ «Гай - Вінниця» з господарською діяльністю позивача є безпідставним і необґрунтованим.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Софія» ЛТД» (виконавець) укладено договори від 02.04.2014р. №39 та від 09.04.2014р. №44, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

У квітні 2014 року ТОВ «Софія» ЛТД виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема щодо мурування стін з цегли силікатної та керамічної на 8-12 поверсі, а на 13 поверсі улаштування поясів в опалубці, виготовлення арматурних каркасних балок, а також прокладання лотків, проводів, кабелів на електрообладнання та електроосвітлення.

Також, ТОВ «Софія» ЛТД на підтвердження виконання робіт виписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки). Позивач згідно з умовами договорів від 02.04.2014р. №39 та від 09.04.2014р. №44 здійснив оплату ТОВ «Софія» ЛТД за виконані роботи, що підтверджується відповідними виписками з банку.

В той же час, відповідач стверджує, фінансово-господарські відносини позивача і ТОВ «Софія» ЛТД» є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ТОВ «СБ «ПІБ» протиправно віднесло до складу податкового кредиту суми за операціями із зазначеними контрагентами.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач посилається на Акт Вінницької ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.08.2014р. №1108/04-62-22-3/19321287 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СОФІЯ»ЛТД», код за ЄДРПОУ 19321287, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року.

Між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Компанія «СОРБІТ» (виконавець) укладено договори від 02.06.2014р. №54, №55 та від 10.06.2014 №56, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

У червні 2014 року ТОВ «Компанія «СОРБІТ» виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема щодо влаштування утеплення фасаду системою Соral, на 1 поверсі улаштування в опалубці, виготовлення арматурних каркасних балок, на 2 та 3 поясів поверсі мурування стін з цегли силікатної та керамічної, монтаж відвідно-розподільного пристрою та підключення кабелів або проводів зовнішніх мереж до апаратів та пристроїв.

Також, ТОВ «Компанія «СОРБІТ» на підтвердження виконання робіт виписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки). Позивач згідно з умовами договорів здійснив оплату ТОВ «Компанія «СОРБІТ» за виконані роботи, що підтверджується відповідними виписками з банку.

В той же час, відповідач стверджує, фінансово-господарські відносини позивача і ТОВ «Компанія «Сорбіт» є нереальними, а укладені договори є нікчемними, посилаючись на висновки Акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 року №2053/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року.

Також, між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (виконавець) укладено договори від 01.08.2014р. №60, №61, №62, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

У серпні 2014 року ПП «Пром-Тех-Снаб» виконало роботи для позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), зокрема щодо влаштування утеплення фасаду системою Соral, установка електрообладнання (лічильників трифазних, шин заземлення, прокладання профілю), будівельно-монтажні роботи, кладка та монолітні пояса стін 1 - 5 поверсі.

Також ПП «Пром-Тех-Снаб» на підтвердження виконання робіт виписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки). Позивач згідно з умовами договорів здійснив оплату ПП «Пром-Тех-Снаб» за виконані роботи, що підтверджується відповідними виписками з банку.

Окрім того, виконання робіт підтверджується веденням документації з техніки безпеки: журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв; журнал періодичного огляду тари; журналу оперативного контролю за станом охорони праці; загальні журнали робіт (секцій № 3, 4, 5, 6); журнали бетонних робіт (секцій №5, 6), журнал приймання та огляду риштування та помосту.

В той же час, податковий орган зазначає, що в процесі аналізу податкової звітності ПП «Пром-Тех-Снаб» встановлено, що підприємство не декларувало амортизаційних відрахувань, та додаток. АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств не подавався, податкові декларації з податку з власників транспортних засобів, екологічного податку, збору за першу реєстрацію автотранспортних засобів також не подавались , що може свідчити про відсутність у підприємства основних засобів (складських, офісних приміщень, автомобільних засобів тощо) для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до АIС "Автомобiль" ДАІ МВС України за ПП «Пром-Тех-Снаб» не зареєстровані транспортні засоби.

Інформація щодо наявності у ПП «Пром-Тех-Снаб» у періоді серпень 2014 року орендованих складських, офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів та інших основних фондів для здійснення господарської діяльності у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відсутня.

На підставі зазначених даних ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві приходить до висновку про нереальність фінансово-господарських відносин позивача з ПП «Пром-Тех-Снаб».

Окрім того, між ТОВ «СБ «ПІБ» (Покупець) та ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» (Продавець) укладено договір від 07.04.2014р. №40, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця партії товару (плити дорожні та перетинки 9ПБ для будівництва).

На підтвердження виконання поставки товару виписано видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки).

Отримував товар на підставі доручень Простітов О.В., що підтверджується журналом реєстрації довіреностей. При цьому, позивач згідно з умовами договорів здійснив оплату ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» за поставлений товар, що підтверджується відповідними виписками банку.

В той же час, відповідач стверджує, фінансово-господарські відносини позивача і ТОВ «Компанія «Сорбіт» є нереальними, а укладений договір є нікчемним, посилаючись на висновки Акту ДПІ у Бабушкінському районі районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. № 947/04-62-22-1-9/39143855 від 22.07.2014р. про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕГАТРАНС-ГРУП ЛТД» (код ЄДРПОУ 39143855) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ГРАНД БУД» (Продавець) укладено договір від 18.08.2014р. №63, за якими продавець зобов'язується передати у власність Покупця будівельну та іншу продукцію (перетинки 9ПБ для будівництва).

На підтвердження виконання поставки товару контрагентом виписано видаткову накладу та податкову накладну, яку зареєстровано в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (що встановлено також і актом перевірки).

Отримував товар на підставі доручення №132 від 21.08.2014 Простітов О.В., що підтверджується журналом реєстрації довіреностей.

При цьому Позивач згідно з умовами договору здійснив оплату ТОВ «ГРАНД БУД» за поставлений товар, що підтверджується відповідними виписками банку.

Податковий орган, в свою чергу, стверджує, що укладений договір є таким, що не спричинив настання реальних наслідків, оскільки до перевірки ТОВ «СБ «ПІБ» не надано жодного документа, що підтверджує транспортування перетинок (корінців подорожних листів, товарно-транспортних накладних, та відсутні акти виконаних робіт по транспортуванню, в яких зазначається маршрут перевезення та вид транспортного засобу, що здійснював перевезення перетинок.

В процесі аналізу податкової звітності ТОВ «Грант Буд» встановлено, що підприємство не декларувало амортизаційних відрахувань, та додаток. АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств не подавався, податкові декларації з податку з власників транспортних засобів, екологічного податку, збору за першу реєстрацію автотранспортних засобів також не подавались , що може свідчити про відсутність у підприємства основних засобів (складських, офісних приміщень, автомобільних засобів тощо) для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до АIС "Автомобiль" ДАІ МВС України за ТОВ «Грант Буд» не зареєстровані транспортні засоби.

Інформація щодо наявності у ТОВ «Грант Буд» у періоді серпень 2014 року орендованих складських, офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів та інших основних фондів для здійснення господарської діяльності у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відсутня.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган стверджує, що у ТОВ «СБ «ПІБ» відсутні первинні документи, що підтверджують перевезення перетинок в кількості 556 штук від ТОВ «Грант Буд» до місця їх отримання.

В той же час, суд зазначає, що податковий орган не навів суду жодного доказу, як зазначені вище обставини вплинули на формування податкового кредиту позивача.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ТОВ «СБ «ПІБ» контрагентами, вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на акти про неможливість проведення перевірки та неможливість проведення зустрічної звірки суд окремо зазначає наступне.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Окрім того, висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача з їх постачальниками, які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в Акті перевірки не зазначається про наявність розбіжностей в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних позивача і контрагентів, а отже, такі розбіжності відсутні, позивач і ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» задекларовані їх податкові зобов'язання за наслідками виконання ними зобов'язань по договорам у повному обсязі та належним чином.

Окрім того, при перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину «Ділова мета» (business purpose).

Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини. Щодо правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, доречним є застосування доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарської операції». Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008р. у справі № 08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, позивач довів суду наявність ділової мети при укладанні договорів із зазначеними контрагентами.

Для виконання договору генерального підряду від 04.03.2014р. №04/03-14, укладених між ТОВ «Ніка» ЛТД та позивачем, та з метою отримання прибутку (що підтверджується декларацією з податку на прибуток за 2014 рік) позивач уклав договори підряду з ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД, ТОВ «Компанія «СОРБІТ», ПП «Пром-Тех-Снаб», а також договори придбання будівельних матеріалів з ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Гранд Буд».

Виконання договору генерального підряду від 04.03.2014р. №04/03-14 підтверджується первинними документами, у тому числі актами приймання виконання будівельних робіт за липень 2014 року (КБ-2в) та довідками про вартість будівельних робіт та витрат (КБ-З), а також сертифікатами ДАБІ України прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Використання придбаних товарів у будівництві підтверджується звітами про витрати основних матеріалі у будівництві в співставленні з виробничими нормами, актами приймання виконаних будівельних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Ніка» ЛТД.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача і зазначених контрагентів на укладення договорів субпідряду було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб», а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «ПІБ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2015 р. №0000022203.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «ПІБ» (код за ЄДРПОУ: 37447591) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко