Постанова

від 09.12.2015 по справі 826/10152/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10152/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Кеміня В.В., представника відповідача Рябошапки С.О., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «Піб» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СБ «ПІБ» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 16.12.2010 за №10651020000014200, код за ЄДРПОУ: 37447591. ТОВ «СБ «ПІБ» взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві 20.12.2010 за №1126-10. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.03.2014 № 200167379 ТОВ «СБ «ПІБ» зареєстровано платником ПДВ в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, індивідуальний податковий номер платника ПДВ: 374475926515.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки від 03.12.2014 № 1488-П, контрольного завдання ГУ ДФС у м. Києві про призначення документальної позапланової перевірки, згідно пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, п. 82.2, ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК) проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СБ «ПІБ» (код ЄДРПОУ 37447591) з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ньюіст Україна» (код ЄДРПОУ 38830722) за період з 01.03.2014 по 30.04.2014, ТОВ «Софія» ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287) та ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 39143855) за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, ТОВ «Грант Буд» (код ЄДРПОУ 38751054) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (код ЄДРПОУ 38007002) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2014 №10400/26-51-22-03/37447591, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 662 726,92 грн.

На підставі висновків, вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 726,92 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 331 363,50 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000022203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення позивача і його контрагентів на укладення договорів субпідряду було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб».

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення податкового органу стало непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб».

Так, 20.03.2014 між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Ньюіст Україна» (виконавець) укладено договір №35 (т. 1 а.с. 180-184), за яким Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки оздоблювані роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область, секція 3».

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні. Оплата за вказаним договором підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочину (договір) та його результати (акти прийому-передачі, довідки про вартість робіт та витрат, податкові накладні, банківські виписки). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході виконання робіт, передбачених договором.

Зокрема, до суду не було надано документів, наявність яких чітко передбачена умовами договору: проектно-кошторисна документація (п.п. 1.2, 3.1., абз. 2 п. 4.4, р. 5, п. 11.1); дозволи (абз. 3 п. 4.4, п. 15.3); звіт про використання матеріальних ресурсів (абз. 4 п. 4.4); докази проведення експертної перевірки (абз.2 п. 7.5), докази про випробування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування (абз. 8 п. 4.4); акти на приховані роботи, виконавчі схеми; сертифікати, копії накладних на всі використані матеріали (абз. 10 п. 4.4, п. 10.4); акт передачі фронту робіт (абз. 2 п. 4.2, п. 7.1); план фінансування будівництва (п. 8.1); інформаційна модель кошторисної вартості (АБК-5), виконавча схема проведення робіт (п. 10.4); календарний графік виконання робіт (п. 2.1, п. 15.2).

Варто наголосити на тому, що відсутність локального кошторису взагалі унеможливлює встановлення виду та обсягу робіт, які ТОВ «Ньюіст Україна» мало виконати, згідно вище наведених договорів.

На виконання запиту апеляційного суду від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду додатково було надано лише договірну ціну та реєстраційні документи. При цьому, не можливо встановити чи вказана договірна ціна відноситься до договору від 20.03.2014 №35 та не містить печатки позивача.

Крім того, між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Софія» ЛТД» (виконавець) укладено договори від 02.04.2014 №39 та від 09.04.2014 №44, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні. Оплата за договорами підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (акти прийому-передачі, довідки про вартість робіт та витрат, податкові накладні, банківські виписки). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході виконання робіт, передбачених договорами.

Так, до суду не було надано документів, наявність яких чітко передбачена умовами договорів: проектно-кошторисна документація (п.п. 1.2, 3.1., абз. 2 п. 4.4, р. 5, абз. 2 р. 15); дозволи (абз. 3 п. 4.4, р. 15); звіт про використання матеріальних ресурсів (абз. 4 п. 4.4); докази проведення експертної перевірки (абз.2 п. 7.5), випробування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування (абз. 8 п. 4.4); акти на приховані роботи, виконавчі схеми; сертифікати, копії накладних на всі використані матеріали (абз. 10 п. 4.4, п. 10.4); акт передачі фронту робіт (абз. 2 п. 4.2, п. 7.1); план фінансування будівництва (п. 8.1); інформаційна модель кошторисної вартості (АБК-5), виконавча схема проведення робіт (п. 10.4); договірна ціна (р. 3, абз. 1 р. 15); календарний графік виконання робіт (п. 2.1, абз.3 р. 15).

Варто наголосити на тому, що відсутність локального кошторису взагалі унеможливлює встановлення виду та обсягу робіт, які ТОВ «Софія» ЛТД» мало виконати, згідно вище наведених договорів.

На виконання запиту апеляційного суду від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду додатково було надано лише реєстраційні документи ТОВ «Софія» ЛТД».

Крім того, між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ТОВ «Компанія «СОРБІТ» (виконавець) укладено договори від 02.06.2014 №54, №55 та від 10.06.2014 №56, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні. Оплата за договорами підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (акти прийому-передачі, довідки про вартість робіт та витрат, податкові накладні, банківські виписки). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході виконання робіт, передбачених договорами.

Так, до суду не було надано документів, наявність яких чітко передбачена умовами договорів: проектно-кошторисна документація (п.п. 1.2, 3.1., абз. 2 п. 4.4, р. 5 п. 11.1); дозволи (абз. 3 п. 4.4, р. 15); звіт про використання матеріальних ресурсів (абз. 4 п. 4.4); докази проведення експертної перевірки (абз.2 п. 7.5), випробування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування (абз. 8 п. 4.4); акти на приховані роботи, виконавчі схеми; сертифікати, копії накладних на всі використані матеріали (абз. 10 п. 4.4, п. 10.4); акт передачі фронту робіт (абз. 2 п. 4.2, п. 7.1); план фінансування будівництва (п. 8.1); інформаційна модель кошторисної вартості (АБК-5), виконавча схема проведення робіт (п. 10.4); договірна ціна (р. 3, абз. 1 р. 15).

Варто наголосити на тому, що відсутність локального кошторису взагалі унеможливлює встановлення виду та обсягу робіт, які ТОВ «Компанія «СОРБІТ» мало виконати, згідно вище наведених договорів.

На виконання запиту апеляційного суду від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду додатково було надано лише реєстраційні документи ТОВ «Компанія «СОРБІТ».

Крім того, між ТОВ «СБ «ПІБ» (замовник) та ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (виконавець) укладено договори від 01.08.2014 №60, №61, №62, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва «Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область».

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-З) та податкові накладні. Оплата за договорами підтверджується відповідними виписками банку.

Також позивачем були надані титульні сторінки журналу обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв; журналу періодичного огляду тари; журналу оперативного контролю за станом охорони праці; загальних журналів робіт (секцій № 3, 4, 5, 6); журналів бетонних робіт (секцій №5, 6), журналу приймання та огляду риштування та помосту. Колегія суддів відхиляє вказані титульні сторінки журналів, оскільки вони не підтверджують ні фактичне здійснення відповідного обліку, огляду, контролю, ні виконання робіт ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ».

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (акти прийому-передачі, довідки про вартість робіт та витрат, податкові накладні, банківські виписки).

Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході виконання робіт, передбачених договорами.

Так, до суду не було надано документів, наявність яких чітко передбачена умовами договорів: проектно-кошторисна документація (п.п. 1.2, 3.1., абз. 2 п. 4.4, р. 5 п. 11.1); дозволи (абз. 3 п. 4.4, р. 15); звіт про використання матеріальних ресурсів (абз. 4 п. 4.4); докази проведення експертної перевірки (абз.2 п. 7.5), випробування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування (абз. 8 п. 4.4); акти на приховані роботи, виконавчі схеми; сертифікати, копії накладних на всі використані матеріали (абз. 10 п. 4.4, п. 10.4); акт передачі фронту робіт (абз. 2 п. 4.2, п. 7.1); план фінансування будівництва (п. 8.1); інформаційна модель кошторисної вартості (АБК-5), виконавча схема проведення робіт (п. 10.4); договірна ціна (р. 3, абз. 1 р. 15).

Варто наголосити на тому, що відсутність локального кошторису взагалі унеможливлює встановлення виду та обсягу робіт, які ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» мало виконати, згідно вище наведених договорів.

На виконання запиту апеляційного суду від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду додатково було надано лише реєстраційні документи ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ».

Крім того, між ТОВ «СБ «ПІБ» (Покупець) та ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД» (Продавець) укладено договір від 07.04.2014 №40, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця партії товару (плити дорожні та перетинки 9ПБ для будівництва).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду були надані видаткові та податкові накладні, журнал реєстрації довіреностей. Оплата за вказаним договором підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочину (договір) та його результати (видаткові та податкові накладні). Докази же вчинення та можливості вчинення певних дій у ході поставки товару, згідно договору, в матеріалах справи відсутні.

На виконання судового запиту від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду не було надано жодних документів, зокрема: рахунку (згідно п. 3.2 договору); товаро-транспортних накладних; сертифікатів відповідності (декларації відповідності, свідоцтва про визнання відповідності) поставленого товару; пояснень щодо можливості та місця зберігання поставленого товару з відповідними доказами; пояснень щодо того, яким чином замовлялися відповідні товари за кількістю та асортиментом з відповідними доказами.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ГРАНД БУД» (Продавець) укладено договір від 18.08.2014 №63, за якими продавець зобов'язується передати у власність Покупця будівельну та іншу продукцію (перетинки 9ПБ для будівництва).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду були надані видаткові та податкові накладні, журнал реєстрації довіреностей. Оплата за вказаним договором підтверджується відповідними виписками банку.

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочину (договір) та його результати (видаткові та податкові накладні). Докази же вчинення та можливості вчинення певних дій у ході поставки товару, згідно договору, в матеріалах справи відсутні.

На виконання судового запиту від 05.11.2015 №02.3-13/7926, що був отриманий представником позивача 05.11.2015, до суду не було надано жодних документів, зокрема: замовлення (п.п. 2.1, 2.4, 3.1, 4.1, 4.2, 4.4); супровідні документи (п. 2.4); сертифікати відповідності (декларації відповідності, свідоцтва про визнання відповідності) поставленого товару (п. 2.2); пояснень щодо можливості та місця зберігання поставленого товару з відповідними доказами.

Позивач стверджує, що укладення вище наведених договорів з ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» було зумовлено необхідністю виконання зобов'язань перед ТОВ «Ніка» ЛТД за договором генерального підряду №04/03-14 від 04.03.2014.

На виконання судового запиту від 05.11.2015 №02.3-13/7926 позивачем було надано проектну документацію, зокрема: виконавчі схеми по фасаду (секції 5, 6), схеми штукатурка (секція 6), проект з вказанням отворів та експлікація підлоги (секція 5), проекти по фасаду (секції 5, 6), проекти електрика (секції 4, 6), виконавці схеми штукатурки (секція 5).

Згідно наданої документації, виконавцем робіт є посадові особи ТОВ «СБ «ПІБ». Також ці документи містять відмітку ТОВ «Ніка» ЛТД «до виконання». Таким чином вказані документи були надані ТОВ «Ніка» ЛТД позивачу з метою виконання договору генерального підряду №04/03-14 від 04.03.2014, а тому вони не можуть вважатися документами, що підтверджують виконання договірних зобов'язань контрагентами позивача згідно спірних договорів.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на інформаційні бази даних та акти податкових інспекції, зокрема: акт Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області від 05.06.2014 №1475/22-03/38830722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (код ЄДРПОУ 38830722) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Гай - Вінниця» (код ЄДРПОУ 38896872) за березень 2014 р.», акт Вінницької ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.08.2014 №1108/04-62-22-3/19321287 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СОФІЯ» ЛТД», код за ЄДРПОУ 19321287, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року.», акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 року №2053/26-55-22-08/37723754 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014», акт ДПІ у Бабушкінському районі районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. № 947/04-62-22-1-9/39143855 від 22.07.2014 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕГАТРАНС-ГРУП ЛТД» (код ЄДРПОУ 39143855) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2014 по 30.04.2014».

У зв'язку з цим, податковий орган стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» не мали реального характеру, а отже позивач не має права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом представнику позивача 15.11.2015 було вручено запит від 05.11.2015 №02.3-13/7926 щодо надання додаткових доказів.

У своїх поясненнях позивач відмовився надати запитані судом документи, посилаючись те, що вони не створюють жодних наслідків у податковому обліку. Таким чином, в апеляційного суду відсутні підстави вважати, що запитувані судом документи існують.

Крім того, у судовому засіданні 09.12.2015 представник позивача зазначив, що йому невідомо чи складалася проектна документація за договорами з контрагентами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що дійсно, підставою для формування податкового обліку є виключно первинні документи. Разом з тим, право на формування відповідних сум податкового кредиту, як зазначено вище, виникає лише у випадку реального виконання господарських операцій, що може бути підтверджене, зокрема, певними доказами вчинення певних дій у ході виконання зобов'язання, документами, наявність яких передбачена у господарському договорі.

Тобто якщо у ході судового засідання буде встановлено, що господарські операції між підприємствами не мали місце та оформлені лише документально, це може слугувати підставою для висновку про те, що ці підприємства свідомо беруть участь у діях, спрямованих на шахрайське ухилення від сплати ПДВ.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в п. 32 рішення про справі «Булвес АД» проти Болгарії», в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 6 липня 2006 р. у об'єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): « (…) коли на основі об'єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов'язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті».

У своїх поясненнях позивач також посилається на рішення ЕСПЛ «Інтерсплав» проти України», «Булвес АД» проти Болгарії», «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії», в яких суд зазначив: «Своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства щодо системи оподаткування, про який компанія-заявник знала або могла знати. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларуванню ПДВ».

Колегія суддів звертає увагу на те, що такий висновок ЕСПЛ підлягає застосуванню лише у випадку відсутності неправомірних (шахрайських) дій щодо системи оподаткування (сплати ПДВ).

Крім того, ЕСПЛ у вказаних рішеннях говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання.

Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв'язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб» не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що позивач та його контрагенти свідомо беруть участь у діях, спрямованих на шахрайське ухилення від сплати ПДВ. З огляду на це, позбавлення позивача податкового кредиту та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є правомірним.

У поясненнях до апеляційної скарги позивач, посилаючись на п. 110 рішення ЕСПЛ від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», також звертає увагу на те, що довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Таким чином, обов'язок доказування у даній справі, дійсно, покладається на податковий орган - відповідача, який виконує його шляхом надання певних доказів. Разом з цим, якщо цих доказів надано не було або якщо, на думку суду, цих доказів недостатньо, суд вправі зібрати їх самостійно.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, враховуючи, що на пропозицію суду, викладену в запиті від 05.11.2015 №02.3-13/7926, позивач не надав всіх необхідних доказів, суд вправі вирішити справу на підставі тих доказів, які наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі №826/7824/15, оскільки досліджені судом обставини та первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Компанія «Сорбіт» у даній справі стосуються іншого періоду.

Незрозумілим є також посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 05.02.2012 у справі 21-421а11, оскільки у цьому рішенні колегія суддів підтримала позицію податкового органу та не визнала висновок касаційного суду про те, що сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

У судовому засіданні позивач посилався на те, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 21.10.2014 видано сертифікат серія ІУ №164142940189, який свідчить про готовність відповідного об'єкта будівництва до прийняття в експлуатацію (т. 1 а.с. 111). Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що сам по собі сертифікат не свідчить про фактичне виконання будівельних робіт на об'єкті саме контрагентами позивача, які фігурують у даній справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у податковій звітності неправомірно відображено відповідні суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ньюіст Україна», ТОВ «Софія» ЛТД», ТОВ «Мегатранс-Груп ЛТД», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Грант Буд», ПП «Пром-Тех-Снаб», оскільки господарські операції з цими контрагентами не мали реального характеру, з огляду на що первинні документи, видані на виконання умов укладених договорів у відповідний період, не можуть вважатися такими у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для формування відповідних сум податкової звітності.

Таким чином, апеляційний суд вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000022203 винесене у межах повноважень позивача та у порядку, передбаченому законом, є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 КАС України передбачено, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року та відмовити у задоволенні позову.

Крім того, при поданні позову, позивачем було застосовано ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI) у редакції, чинній станом на момент подання позову, відповідно якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи, що апеляційний суд вирішив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, то з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України необхідно стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384,8 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 відстрочено сплату судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги до прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.

Однак, з урахуванням того, що апеляційну скаргу суд задовольняє, то підстав для стягнення судового збору за її подання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво «Піб» до спеціального фонду Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 14.12.2015.

Головуючий суддя: Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.