Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/9925/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/9925/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (вул. Дмитрівська, 18/24, м. Київ, 01054)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейс" (вул. Полярна, 20, оф. 309 м. Київ, 04056)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Селівон А.М.

Судді Андреїшина І.О.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

Від позивача: Ференець А.В. - представник, довіреність № 32 від 27.07.15 р.;

Від відповідача: Апісарев С.О. - представник, довіреність б/н від 20.05.15 р.;

Від третьої особи: не з'явився.

За участю ОСОБА_4 - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВУМВС України у м. Донецьку

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейс" про:

- звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 12.12.2008, укладеним між ПАТ "Комерційний Банк "ЕКСПОБАНК" та ТОВ "ІНТЕРСЕЙС" в рахунок погашення загальної заборгованості в розмірі 5 686 003,06 грн. за договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 р., укладеним між ПАТ "Комерційний Банк "ЕКСПОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД", з яких заборгованість за простроченим кредитом - 4 000 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 416 665,50 грн., пеня за прострочений кредит 349 589,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів - 36 415,42 грн., штраф за прострочений кредит - 800 000,00 грн., штраф прострочені проценти 83 333,10 грн., шляхом визнання за ПАТ "Комерційний Банк "ЕКСПОБАНК" права власності на нежилу будівлю (літ. А) площею 1978,20 кв. м., частину нежилої будівлі 2-й поверх (літ. Б) площею 1169,80 кв. м., загальною площею 3148,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 за вартістю згідно висновку про вартість майна, складеного станом на 01.04.2015 в розмірі 5 008 199,00 грн. без ПДВ;

- визнання за ПАТ "Комерційний Банк "ЕКСПОБАНК" права власності на нежилу будівлю (літ. А) площею 1978,20 кв. м., частина нежилої будівлі 2-й поверх (літ. Б) площею 1169,80 кв. м. загальною площею 3 148,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, за вартістю згідно висновку про вартість майна складеного станом на 01.04.2015 в розмірі 5 008 199,00 без ПДВ, а також покладення судових витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15 р. порушено провадження у справі № 910/9925/15-г та призначено до розгляду на 19.05.15 р., а також в порядку ст. 27 ГПК України за ініціативою суду залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2015 розгляд справи відкладено на 03.06.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2015 за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 07.07.2015.

07.07.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.07.2015 розгляд справи відкладено на 04.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/9925/15 у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.08.2015 для розгляду справи № 910/9925/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), суддя Андреїшина І. О., суддя Стасюк С.В..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2015 справу № 910/9925/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОІЛ ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 09.09.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2015 розгляд справи відкладено на 15.09.2015.

У судові засідання 03.06.2015 р., 04.08.2015 р., 09.09.2015 р. та 15.09.2015 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явився.

Уповноважений представник третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання 19.05.2015 р., 03.06.2015 р., 04.08.2015 р., 09.09.2015 р. та 15.09.2015 р. не з'явився.

Про поважні причини неявки представників відповідача та третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у зазначені судові засідання суд не повідомлено.

Про дату, час і місце розгляду справи 19.05.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103034088326.

Про дату, час і місце розгляду справи 19.05.15 р., 03.06.2015 р., 04.08.2015 р., 09.09.2015 р. та 15.09.2015 р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи телеграмою б/н від 19.05.2015 р., рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103034181814, 010304553843,0103034553878 та телефонограмою від 14.09.2015 р.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.05.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача подано клопотання б/н від 15.05.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, пояснення б/н б/д та заяву про уточнення позовних вимог б/н б/д, в якій, зокрема, позивачем повідомлено про технічну помилку щодо найменування відповідача, а саме замість "Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейс" невірно зазначено "Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс". Документи долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 03.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вих. № 28/05-2/2015 від 28.05.2015, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав не укладення (не вчинення) іпотечного договору від 12.12.08 р., на який посилається позивач посилається як на підставу своїх вимог, та, відповідно, відсутності будь - яких прав та обов'язків сторін, що виникли на підставі цього правочину, та клопотання №28/05/2015 від 28.05.2015 про зупинення провадження у справі №910/9925/15 до вирішення господарським судом м. Києва пов'язаної з нею іншої справи №910/7682/15-г за позовом ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" до ТОВ "Вікоіл Лтд" про стягнення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії від 12.12.2008. Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представником третьої особи до початку судового засідання 03.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва подано клопотання №3479 від 28.05.2015 про зупинення провадження у справі №910/9925/15 до вирішення господарським судом м. Києва пов'язаної з нею іншої справи №910/7682/15-г за позовом ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" до ТОВ "Вікоіл Лтд" про стягнення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії від 12.12.2008. Клопотання долучено суд модо матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 09.09.2015 через відділ діловодства господарського суду від представника відповідача та третьої особи надійшли заяви про визнання позову № 8/09-2/15 від 08.09.2015 та № 3596 від 08.09.2015 відповідно, а також повідомлення № 8/09-3/15 від 08.09.2015 та № 3597 від 08.09.2015 про відсутність спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність судових рішень з такого спору, які долучені судом до матеріалів справи.

За результатами розгляду клопотань відповідача та третьої особи про зупинення провадження у справі № 910/9925/15 до вирішення господарським судом м. Києва пов'язаної з нею іншої справи №910/7682/15-г за позовом ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" до ТОВ "Вікоіл Лтд" про стягнення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії від 12.12.2008, в їх задоволенні судом відмовлено за відсутності підстав для такого зупинення, з огляду на надання сторонами копій рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/9925/15 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 р. у справі № 910/9925/15, якою вказане рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. залишено без змін.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 15.09.15 р. сторонами суду не надано.

Суд наголошує, що відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, третя особа не скористалась належним їй процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, враховуючи подану заяву про визнання позовних вимог, беручи до уваги те, що представники позивача та відповідача проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача та відповідача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки сторін зрозумілі.

Відводу колегії суддів представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 15.09.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні 15.09.15 р. представник відповідача визнав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12 грудня 2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»), (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі, позичальник за договором) укладено Договір кредитної лінії № 74, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію і надав йому кредити, заборгованість за якими (ліміт кредитної лінії) в сумі не перевищує 2 000 000,00 грн., а позичальник виконує перед банком свої зобов'язання з повернення отриманих кредитів і оплату процентів за користування кредитами (далі - Договір кредитної лінії № 74).

Строк дії кредитної лінії з 12 грудня 2008 року по 11 грудня 2009 року (п.1.2 Договору кредитної лінії № 74).

За умовами п.1.3 Договору кредитної лінії № 74 кредитна лінія відкривається для поповнення обігових коштів або на цілі, перебачені в Угодах до цього Договору.

Розділами 2 - 6 Договору кредитної лінії № 74 сторони узгодили умови забезпечення кредиту, права і обов'язки сторін, відповідальність позичальника, додаткові умови тощо.

Згідно п.6.1 Договору кредитної лінії № 74 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору.

В подальшому між сторонами вносились зміни та доповнення до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 шляхом укладення 72 Угод до кредитного договору.

Так, Угодою № 69 від 24.06.2014 сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 та викласти його у новій редакції.

Зокрема, відповідно до п. 1.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 4 000 000,00 грн., у межах якої банк зобов'язується за наявності вільних грошових коштів надати позичальнику кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, а позичальник зобов'язується прийняти, використовувати відповідно до цільового призначення і повернути банку кредитні кошти та сплатити проценти/комісії за їх користування та інші належні платежі в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами п.1.3 Договору кредитної лінії № 74 кредитна лінія відкривається для поповнення обігових коштів або на цілі, перебачені в Угодах до цього Договору.

Видача грошових коштів позичальнику здійснюється за його попередньою письмовою вимогою в межах вільного залишку ліміту кредитної лінії, визначеного у п.1.1 цього Договору (п.1.1.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту та надає позичальнику кредитні кошти (кредит) шляхом переказу грошей на його поточний рахунок: № 26008106345001 в АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період з 12.12.08 р. по 01.02.12 р. на виконання вимог чинного законодавства та умов Договору кредитної лінії № 74 надав третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» кредитні кошти в сумі 4 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення третьою особою претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору кредитної лінії № 74 з боку третьої особи матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 1.4 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) кінцевим терміном повернення усіх кредитних коштів, процентів/комісії, неустойки та інших належних платежів за цим Договором є 23.06.2015, із настанням якого будь-яка заборгованість позичальника перед банком повинна бути повністю погашена, а зобов'язання банка щодо видачі кредитних коштів припиняється.

Згідно з п. 1.4.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) починаючи з 01.10.2014 позичальнику встановлюється (Графік щомісячного зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії) (Додаток № 1 до цього Договору) та разом з цим зменшується ліміт кредитної лінії. Кредитні кошти, які перевищують нові встановлені ліміти згідно порядку, обумовленого цим пунктом, є простроченою заборгованістю.

Пунктом 2.8 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) сторони визначили черговість погашення зобов'язань, зокрема, кошти для погашення заборгованості направляються в першу чергу для сплати неустойки (штрафи, пені); в другу чергу - для сплати простроченої заборгованості по процентам/комісії; в третю чергу - для сплати строкової заборгованості по процентам/комісії; в четверту чергу - для сплати простроченої заборгованості за кредитом; в п'яту чергу - для сплати строкової заборгованості по кредиту; в шосту чергу - для сплати інших належних платежів та відшкодування витрат банку, пов'язаних з виконанням цього Договору (в тому числі, що пов'язані з судовим та/або позасудовим способами врегулювання заборгованості за цим Договором).

Додатком № 1 до Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 (Графік щомісячного зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії) сторони визначили розмір та строк сплати третьою особою грошових коштів за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014, процента ставка (проценти) за користування кредитними коштами (кредитом) встановлюється у розмірі 25,0 % річних.

Згідно з п. 1.3 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) в разі порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50,0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості протягом 90 календарних днів, починаючи з першого дня такого порушення до дня належного виконання порушених грошових зобов'язань, або до спливу 90 днів з моменту такого порушення (в залежності від того, яка обставина настане раніше). У разі непогашення позичальником простроченої заборгованості протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення, кінцевим строком погашення усіх кредитних коштів, процентів/комісій, неустойки та інших належних платежів за цим Договором є 90-й день прострочення будь-якого з грошових зобов'язань за цим Договором. В разі виконання позичальником прострочених грошових зобов'язань перед банком в повному обсязі до спливу 90 днів, починаючи з дня порушення грошових зобов'язань, кінцевий термін повернення усіх кредитних коштів, процентів/комісій, неустойки та інших належних платежів за цим Договором визначається у відповідності до п. 1.4 цього Договору, а процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі, визначеному у п. 1.2 цього Договору, починаючи з дня повного погашення простроченої заборгованості позичальника перед банком. Починаючи з 91-го календарного дня з моменту порушення грошових зобов'язань позичальником проценти за користуванням кредитом не нараховуються та не сплачуються, а банк починає нараховувати позичальнику штрафні санкції на умовах та в порядку, передбачених п. 5.1 цього Договору. Сторони погодились, що зазначений у п. 1.3 цього Договору порядок зміни розміру процентів не є односторонньою зміною умов цього договору банком, виражає повну і безумовну згоду сторін і не потребує додаткового погодження з боку позичальника.

Відповідно до п. 2.6 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) проценти за користування кредитом сплачується позичальником щомісячно не пізніше останнього банківського дня поточного місяця. В останній місяць користування кредитом проценти сплачуються не пізніше дня повернення кредиту та разом з повним поверненням кредиту.

Проценти за користування кредитом нараховуються за кожний день користування кредитом, шляхом множення процентної ставки на залишок суми заборгованості за кредитом на кінець кожного дня виходячи з фактичної кількості днів у місяці та умовної кількості днів у році - 360 днів. День видачі та день погашення кредиту вважаються одним днем для цілей нарахування процентів (п. 2.7 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014).

Пунктом 1 Угоди № 72 від 26.11.2014 сторони погодили у листопаді 2014 року не застосовувати п. 1.3 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З наданих позивачем матеріалів судом встановлено, що у позичальника - ТОВ «Вікоіл ЛТД» в порушення договірних зобов'язань за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 р.) станом на 27.02.15 р., з урахуванням умов графіку повернення кредитних коштів, утворилась прострочена заборгованість перед позивачем з повернення кредиту в сумі 4 000 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в сумі 416 665,50 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 111 232,87 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 11 586,73 грн., штраф за простроченим кредитом в сумі 800 000,00 грн., штраф за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 83 333,10 грн..

Згідно п. 2.9 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) банк має право достроково закрити кредитну лінію, відмовити у видачі позичальнику кредитних коштів, вимагати від позичальника достроково повернути кредитні кошти, проценти/комісії за користування кредитом, інші належні платежі та/або розірвати цей Договір у разі, зокрема, порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів/комісії за користування кредитом; будь - яких інших порушеннях позичальником цього Договору або поручителем/іпотекодавцем/заставодавцем договорів взабезпечення та страхування (п.3.2, 3.4 цього Договору).

При цьому банк зобов'язаний у випадку дострокової вимоги сплати кредитних коштів встановлювати конкретний строк їх повернення, повідомивши про це позичальника за 30 днів (п. 4.3.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 р.).

В зв'язку з вищевикладеним 03 березня 2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1701/1246 від 02.03.2015 про дострокове повернення коштів, в якій вимагав негайно сплатити у повному обсязі суму загальної заборгованості за Кредитним договором, а саме в розмірі 5 422 818,20 грн..Факт надсилання вказаної вимог на адресу третьої особи підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека № 5319 від 03.03.15 р. та відповідного опису вкладення в цінний лист від 03.03.15 р..

Зазначена вимога залишена позичальником без відповіді та задоволення, заборгованість за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014 сплачена не була.

Окрім цього, наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) за кредитом у розмірі 4000000 грн. (чотири мільйони) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 (двадцять дві тисячі тридцять одна) грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит, 83333 (вісімдесят три тисячі триста тридцять три) грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7682/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. у справі № 910/7682/15-г.

За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 910/7682/15-г, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

У межах судового спору у справі № 910/9925/15 позивач заявляє про наявність у позичальника за Кредитним договором станом на 06.04.2015 р. заборгованості разом в сумі 5 686 003,06 грн., до якої входять: 4000000 грн. грн. 00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 416 665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 349 589,04 коп. пені за прострочений кредит, 36415,42 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800 000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит, 83 333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що суми заборгованості: по кредиту - 4000000 грн. грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 416665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 211506 грн. 85 коп. пені за прострочений кредит, 22031 грн. 90 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит, 83333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти, що входять у заявлену до стягнення у межах даного судового спору суму, вже є доведеними чинним рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7682/15-г, отже ці суми заборгованостей не доводяться знову при вирішенні даного спору згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 18 травня 2011 року у справі № 6-27640св08 "Про стягнення кредитної заборгованості" Верховний Суд України зазначає, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Як свідчать матеріали справи, наданим позивачем доказами підтверджується подальше, після встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.15 у справі № 910/7682/15-г періодів, неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором з повернення кредиту, сплати процентів та пені, що призвело до порушення останнім положень ст. ст. 525, 526, 629, 1054 та 530 Цивільного кодексу України, продовження непогашення вже встановлених судом заборгованостей по кредиту, процентам та пені, та до накопичення подальшої заборгованості зі сплати процентів.

В свою чергу, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача доказів погашення заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, а також сплати пені на час проведення судового засідання 15.09.15 р. суду не надано.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або терміну сплати процентів за користування кредитом, терміну сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, а також інших платежів, що належать до сплати позичальником за цим Договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, за кожний день прострочення та штраф у розмір 20% від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення. Застосування штрафу та пені до позичальника здійснюється починаючи з 91-го дня прострочення виконання позичальником будь-якого з грошових зобов'язань за цим Договором, з урахуванням положень п. 1.3 цього Договору.

Таким чином, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, позичальником порушене грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та, зокрема, у вигляді подальшого, після встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7682/15-г періодів, нарахування пені відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 5.1 Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем та третьою особою не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки доданих позивачем до позовної заяви розрахунків вищевказаних сум заборгованостей по кредиту та по процентам, а також по пені на кредит та по пені на проценти, штрафу за прострочений кредит та проценти, які залишаються непогашеними на час розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014).

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем станом на 06.04.2015 р. суму заборгованості позичальника за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 (в редакції Угоди № 69 від 24.06.2014) в розмірі 5 686 003,06 грн., до якої входять: 4000000 грн. грн. 00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 416 665 грн. 50 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 349 589,04 коп. пені за прострочений кредит, 36 415,42 коп. пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 800 000 грн. 00 коп. штрафу за прострочений кредит, 83 333 грн. 10 коп. штрафу за прострочені проценти.

Окрім того, 12 грудня 2008 р. з метою забезпечення виконання Договору кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс» (відповідач у справі, іпотекодавець за договором) укладено Іпотечний договір б/н (далі- іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., зареєстрований в реєстрі за №1954, предметом якого є нерухоме майно, а саме: частина нежитлової будівлі (другий поверх чотирьох-поверхового корпусу ТНС) (в літ. Б), загальною площею 1169,80 кв.м., розташоване за адресою - м. Київ, вул. Полярна, 20. При цьому іпотекою забезпечується зобов'язання позичальника за Договором кредиту, згідно якого позичальник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмрі 2 000 000,00 грн. до 11.12.09 р. сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений Договором кредиту, неустойку у розмірі та випадках, передбачених Договором кредиту і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги. Строк повернення кредиту, проценти та будь - які інші умови Договору кредиту можуть бути змінені угодами сторін Договору кредиту без зміни цього Договору, без згоди та/або повідомлення іпотекодавця (п.1.1 Іпотечного договору від 19.12.2012 р.).

В подальшому сторонами також вносились зміни до іпотечного договору, а саме Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29.10.09 р., Договором про внесення змін до іпотечного договору від 21.12.10 р., Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 29.03.11 р., Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 27.12.11 р., Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 19.12.12 р., Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 04.07.13 р., Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 24.06.14 р. тощо.

Зокрема, укладеним 19.12.2012 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс» (далі - відповідач, іпотекодавець) договором про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., реєстровий номер №1954 (далі - договір про внесення змін до іпотечного договору від 19.12.2012 р.), сторони змінили п. 1.2 іпотечного договору та визначили предметом іпотеки нерухоме майно, а саме: нежилу будівлю (літ. А) - площею 1978,20 кв.м., частину нежилої будівлі 2-й поверх (літ. Б) - площею 1169,80 кв.м., загальною площею 3148,00 кв.м., що розташована за адресою - м. Київ, вул. Полярна, 20.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 22.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Я.О. за реєстровим № 1611, а також зареєстрований Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07.12.2011 р. за реєстраційним номером 31992626 (п. 1.2 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до іпотечного договору від 19.12.2012 р.)).

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надані Витяги № 22019539 від 12.12.08 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 8291158) та № 22019763 від 12.12.08 р., № 25162432 від 29.10.09 р., № 29753355 від 21.12.10 р., № 30843233 від 29.03.11 р., № 34446273 від 27.12.11 р., № 39449265 від 19.12.2012 р., № 5724970 від 04.07.13 р., № 23398604 від 24.06.14 р. з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер 8291234), а також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні умови містить п. 1.7 іпотечного договору, згідно якого у разі порушення зобов'язань за кредитним договором Іпотекодержатель (позивач) має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Суд зазначає, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, третьою особою взяті на себе зобов'язання за Договором кредитної лінії по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені належним чином не виконувались, внаслідок чого у позичальника (третьої особи) перед позивачем утворилась заборгованість станом на 06.04.2015 р. у загальному розмірі 5686003,06 грн..

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менший ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з допущенням третьою особою порушення зобов'язання за Договором кредитної лінії щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, що призвело до виникнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 74, 03.03.2015 року на адресу відповідача позивачем була направлена вимога про усунення порушення за вих. № 1701/1245, якою останній повідомив відповідача про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки.

Проте в подальшому заходи щодо погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 74 вжиті не були, порушення умов Договору кредитної лінії № 74 не усунуті.

За умовами п.п.2.4.3, 2.4.5 п. 2.4 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповіно до чинного законодавства України та Договору кредитної лінії, а також у разі, зокрема, порушення позичальником договору кредиту та/або порушення іпотекодавцем іпотечного договору достроково звернути стягнення на предмет іпотеки.

Розділом 4 Іпотечного договору сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, згідно п.4.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки за хоча б однією підставою з наступних: порушення позичальником договору кредиту (несвоєчасне повернення кредиту повністю або частково, або несвоєчасна сплата процентів, комісій тощо); порушення іпотекодавцем цього договору; в ніших випадках, передбачених законодавством України та/або цим Договором.

Відповідно до п.4.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд позивача відповідно до договору або законодавства України за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачу іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

Як зазначено в п.п. 4.6 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи кредит проценти, неустойку, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Як зазначено в п.п. 4.3.1 п. 4.3 Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту. Сторони цього договору засвідчують, що достатньою правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про набуття у власність предмету іпотеки.

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У відповідності до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013 та постанові Верховного суду України від 19.08.2014 у справі № 3-43гс14, виходячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від Верховного суду України від 09.09.2015 р. у справі № 3-71гс14.

При цьому, суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів задоволення ні позичальником, ні іпотекодавцем вимог позивача як Кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 74 та передання предмету іпотеки у рахунок погашення вищевстановленої судом заборгованості позичальника по Договору кредитної лінії в добровільному порядку, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи та враховуючи приписи Закону України "Про іпотеку" за висновками суду позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту ст.ст. 7, 11 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно п.1.2 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до іпотечного договору від 19.12.2012 р.) сторони визначили вартість предмета іпотеки за згодою сторін, яка становить 7 293 000,00 грн..

Водночас, позивачем надано суду відповідний звіт про оцінку нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, складений Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал», відповідно до якого вартість предмету іпотеки станом на 01.04.2015 р. складає 5 008 199,00 грн. без ПДВ.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2014 у справі № 15/5009/180/11 вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести іншій його розмір, зокрема, подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин» (2009-2010 роки) від 07.10.10 р.).

Враховуючи те, що відповідачем та третьою особою не будо подано суду клопотань про призначення відповідної судової експертизи, не надано заперечень або рецензій щодо наданого позивачем звіту про оцінку, а також враховуючи заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, судом визначено вартість предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу Україниосновними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем та третьою особою не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачем та третьою особою не подано суду контррозрахунку наявної заборгованості позичальника за Договором кредитної лінії № 74 або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Догвору кредитної лінії № 74 від 12.12.08 р. та/або Іпотечного договору від 12.12.08 р. та додаткових угод до них або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів та додаткових угод до них на час їх підписання та виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та визнаний відповідачем та третьою особою, на підставі норм Закону України «Про іпотеку» суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на день подання позову) від сплати судового збору звільняється, в тому числі, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 597 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк», згідно з яким з 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк».

Тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» запроваджено строком на три місяці з 25.09.2014 по 25.12.2014.

Як встановлено судом, з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 163 від 25.12.2014 про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» до 24.01.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 15 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука Ігоря Григоровича строком на 1 рік з 26.01.2015 року по 25.01.2016 року включно.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Позовні вимоги у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно з метою погашення кредитної заборгованості є вимогами майнового характеру, оскільки мають вартісну оцінку та відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позову) підлягають оплаті судовим збором за ставкою, встановленою для позовних заяв майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2015 р. у справі № 911/4560/14.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 73 080,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 4/6, корп.А, оф. 217, код ЄДРПОУ 32308598) перед Публічним акціонерним товариством "Експобанк" (01054, місто Київ, вул. Дмитрівська,18/24; код ЄДРПОУ 09322299) за Договором кредитної лінії № 74 від 12.12.2008 р. у розмірі 5 686 003,06 грн., з яких заборгованість за простроченим кредитом - 4 000 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 416 665,50 грн., пеня за прострочений кредит - 349 589,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів - 36 415,42 грн., штраф за прострочений кредит - 800 000,00 грн., штраф за прострочені проценти - 83 333,10 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 12.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1954, укладеним між ПАТ "Комерційний Банк "ЕКСПОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСЕЙС" (04655, м. Київ, вул. Полярна, 20, офіс 309, код ЄДРПОУ 34486046), а саме на нежилу будівлю (літ. А) площею 1978,20 кв. м., частину нежилої будівлі 2-й поверх (літ. Б) площею 1169,80 кв. м., загальною площею 3148,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСЕЙС" (04655, м. Київ, вул. Полярна, 20, офіс 309, код ЄДРПОУ 34486046) на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 22.11.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Я.О. за реєстровим № 1611, а також зареєстрованого Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07.12.2011 р. за реєстраційним номером 31992626 за вартістю згідно складеного станом на 01.04.2015 висновку Суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 5 008 199,00 грн. без ПДВ.

3.Визнати за Публічним акціонерним товариством "Експобанк" (01054, місто Київ, вул. Дмитрівська,18/24; код ЄДРПОУ 09322299) право власності на нежилу будівлю (літ. А) площею 1978,20 кв. м., частина нежилої будівлі 2-й поверх (літ. Б) площею 1169,80 кв. м. загальною площею 3148,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, за вартістю згідно складеного станом на 01.04.2015 висновку Суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» в розмірі 5 008 199,00 грн. без ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейс" (вул. Полярна, 20, оф. 309, м. Київ, 04655, код 34486046) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 вересня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Судді І.О.Андреїшина

С.В.Стасюк