Рішення

від 18.09.2015 по справі 910/17186/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №910/17186/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» доДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» простягнення 380 863,93 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Максименко Л.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Будова Н.М. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 380 863,93 грн., з яких: 237 378,46 грн. - основного боргу, 3 045,42 грн. - 3% річних, 46 308,56 грн. - пені, 94 131,49 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі грошові зобов'язання за договором №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року.

Ухвалою суду від 09.07.2015 року було порушено провадження у справі № 910/17186/15 та призначено її до розгляду на 24.07.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2015 року не з'явився, проте 22.07.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Також представником відповідача 20.07.2015 року через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 07.09.2015 року.

Представник відповідача 07.09.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що: станом на 15.07.2015 року відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за надані згідно договору №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року послуги; оплата наданих позивачем послуг здійснювалась відповідачем у відповідності до умов п. 4.4 договору, а саме, в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу, а тому прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача не відбулось і підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні.

Крім того, представник відповідача просив суд застосувати ст. 233 ГК України, посилаючись на те, що ним в повному обсязі оплачені надані позивачем послуги та позивачу не завдано жодних збитків.

В судовому засіданні 07.09.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких вирішення клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом розглянуто та задоволено частково - оголошено перерву до 18.09.2015 року.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 07.09.2015 року подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 18.09.2015 року представник позивача подав письмові пояснення по справі, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 18.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» (виконавець, позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник, відповідач) був укладений договір №ПЗ/НРП-141677/НЮ, відповідно до п.1.1 якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується на власний ризик своїми силами і засобами виконати роботи по ремонту 30 компресорів ЕК-7 з ремонтом електродвигуна АОСВ в об'ємі КР-2, а замовник - прийняти та оплатити дані роботи.

Відповідно до п. 4.3 договору приймання виконаних робіт проводиться замовником на підставі акту виконаних робіт.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу (п.4.4).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань обома сторонами в частині розрахунків (п.11.1).

На виконання умов договору №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року позивач надав відповідачу послуги загалом на суму 415 102,22 грн., що підтверджується актами надання послуг: №149 від 04.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №150 від 04.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №157 від 19.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №158 від 19.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №198 від 05.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №199 від 05.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №200 від 06.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №201 від 06.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №202 від 07.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №203 від 07.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №227 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №228 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №229 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн.

Проте, як зазначав позивач, станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги на суму 177 723,76 грн., а саме: 127 723,76 грн. - 09.10.2014 року та 50 000,00 грн. - 03.03.2015 року, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за 09.10.2014 року та 03.03.2015 року.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом (06.07.2015 року) заборгованість відповідача за договором №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року становила 237 378,46 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що станом на 15.07.2015 року відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за надані згідно договору №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року послуги; оплата наданих позивачем послуг здійснювалась відповідачем у відповідності до умов п. 4.4 договору, а саме, в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу, а тому прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача не відбулось і підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні.

Крім того, представник відповідача просив суд застосувати ст. 233 ГК України, посилаючись на те, що ним в повному обсязі оплачені надані позивачем послуги та позивачу не завдано жодних збитків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року надав відповідачу послуги загалом на суму 415 102,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг.

Також судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом (06.07.2015 року) відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги, а саме: в розмірі 127 723,76 грн. - 09.10.2014 року, в розмірі 50 000,00 грн. - 03.03.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку позивача за 09.10.2014 року та 03.03.2015 року, в зв'язку з чим його заборгованість на момент звернення позивача до суду з даним позовом становила 237 378,46 грн.

Остаточний розрахунок за надані позивачем послуги був здійснений відповідачем 15.07.2015 року (після звернення позивача до суду з даним позовом), що підтверджується платіжним дорученням №2646 від 15.07.2015 року на суму 237 378,46 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом (06.07.2015 року), а саме 15.07.2015 року, тобто, предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 237 378,46 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач за прострочення строків оплати за надані послуги нарахував та просить суд стягнути з відповідача 46 308,56 грн. пені, 3 045,42 грн. 3% річних та 94 131,49 грн. інфляційних втрат.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що оплата наданих позивачем послуг здійснювалась відповідачем у відповідності до умов п. 4.4 договору, а саме, в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу, а тому прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача не відбулось і підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні, з огляду на викладене нижче.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи викладене, відсутність коштів за відповідною статтею платіжного балансу не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Також не підлягає задоволенню, викладене у відзиві на позов, клопотання представника відповідача про застосування ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи приписи ст.233 ГК України, принципи законності та рівності сторін, а також те, що погашення відповідачем заборгованості не спростовує факт порушення ним зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги, господарський суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування ст. 233 ГК України відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року щодо своєчасної оплати (протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт) наданих позивачем послуг та здійснено розрахунок за надані послуги з порушенням встановлених договором строків оплати, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Порушення дисципліни розрахунків є таким правопорушенням.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 договору замовник за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день затримки.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 43 947,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 2 792,48 грн. та 92 369,70 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 237 378,46 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомпресормаш-Сервіс» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 38, код ЄДРПОУ 36407076) 92 369 (дев'яносто дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 2 792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 48 коп. - 3% річних, 43 947 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 73 коп. - пені та 7 529 (сім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 77 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

23.09.2015 року.