Постанова

від 14.12.2015 по справі 910/17186/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Справа№ 910/17186/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Максименко Л.О. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Будова Н.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2015 року

у справі № 910/17186/15 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомпресормаш-

Сервіс"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-

Західна залізниця"

про стягнення 380 863,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомпресормаш-Сервіс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 380 863,93 грн., з яких 237 378,46 грн. - основного боргу, 3 045,42 грн. - 3 % річних, 94 131,49 грн. - інфляційних втрат та 46 308,56 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.09.2015 року у даній справі припинено провадження у справі в частині стягнення 237 378,46 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомпресормаш-Сервіс" 92 369 (дев'яносто дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 2 792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 48 коп. - 3% річних, 43 947 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 73 коп. - пені та 7 529 (сім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 77 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ним в повному обсязі оплачені надані позивачем послуги та позивачу не завдано жодних збитків, що надавало право суду застосувати ст. 233 ГК України.

Крім того, апелянт стверджує про те, що оплата наданих позивачем послуг здійснювалась відповідачем у відповідності до умов п. 4.4 договору, а саме, в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу, а тому прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача не відбулось і підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомпресормаш-Сервіс" (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) був укладений договір №ПЗ/НРП-141677/НЮ, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується на власний ризик своїми силами і засобами виконати роботи по ремонту 30 компресорів ЕК-7 з ремонтом електродвигуна АОСВ в об'ємі КР-2, а замовник - прийняти та оплатити дані роботи.

Відповідно до п. 4.3 договору приймання виконаних робіт проводиться замовником на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу.

У п. 11.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань обома сторонами в частині розрахунків.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

На виконання умов Договору позивачем було виконано робіт на загальну суму 415 102,22 грн., що підтверджується актами надання послуг: №149 від 04.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №150 від 04.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №157 від 19.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №158 від 19.09.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №198 від 05.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №199 від 05.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №200 від 06.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №201 від 06.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №202 від 07.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №203 від 07.11.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №227 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №228 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн.; №229 від 17.12.2014 року на суму 31 930,94 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Однак, станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги на суму 177 723,76 грн., а саме: 127 723,76 грн. - 09.10.2014 року та 50 000,00 грн. - 03.03.2015 року, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за 09.10.2014 року та 03.03.2015 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 237 378,46 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що вказану вище заборгованість відповідач оплатив 15.07.2015 року (після звернення позивача до суду з даним позовом), що підтверджується платіжним дорученням №2646 від 15.07.2015 року на суму 237 378,46 грн. (а.с. 76).

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Ввраховуючи те, що сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом (06.07.2015 року), а саме 15.07.2015 року, тобто, предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 237 378,46 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 045,42 грн. - 3 % річних, 94 131,49 грн. - інфляційних втрат та 46 308,56 грн. - пені судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що оплата наданих позивачем послуг здійснювалась відповідачем у відповідності до умов п. 4.4 договору, а саме, в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу, а тому прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача не відбулось і підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Отже, відсутність коштів за відповідною статтею платіжного балансу не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічної правовової позиції долтримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 року N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Судова колегія також критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо того, що оскільки відповідачем в повному обсязі оплачені надані позивачем послуги та позивачу не завдано жодних збитків, тому суд мав застосувати ст. 233 ГК України, з огляду на наступне.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, враховуючи приписи ст.233 ГК України, принципи законності та рівності сторін, а також те, що погашення відповідачем заборгованості не спростовує факт порушення ним зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для застосування ст. 233 ГК України відсутні.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідачем порушено зобов'язання за договором №ПЗ/НРП-141677/НЮ від 24.07.2014 року щодо своєчасної оплати (протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт) наданих позивачем послуг та здійснено розрахунок за надані послуги з порушенням встановлених договором строків оплати, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.3 договору замовник за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день затримки.

Перевіривши правильність нарахування 46 308,56 грн. пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 3 045,42 грн. - 3 % річних, 94 131,49 грн. - інфляційних втрат.

Перевіривши правильність нарахування 3 045,42 грн. - 3 % річних, 94 131,49 грн. - інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2015 року у справі № 910/17186/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/17186/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська