Рішення

від 03.07.2013 по справі 914/1935/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 р. Справа № 914/1935/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«АРТ-ДІМВ» , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення 36 202, 99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4- представник (довіреність 26/04-13 від 26.04.2013р.), ОСОБА_5 - представник (довіреність 26/04-13/1 від 26.04.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«АРТ-ДІМВ» звернулось до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 з позовом про стягнення 34 897,84 грн. з яких 29 767,70 грн. основний борг, 4 184,88 грн. пеня та 945,26 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.06.2013р. Ухвалою суду від 12.06.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.07.2013р.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2013р. подано клопотання (вх.№25894/13 від 03.07.2013р.), яким долучено до справи копії договорів, укладених з підприємствами на отримання комунальних та інших послуг.

Також представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№25896/13 від 03.07.2013р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 36 202,99 грн., з яких 33 011,98 грн. борг зі сплати орендної плати (в тому числі 29 767,70 грн. основного боргу, 2 301,66 грн. пені та 942,62 грн. 3% річних) та 3 191,01 грн. борг зі сплати відшкодування витрат за комунальні та інші послуги (в тому числі 2 900,27 грн. основного боргу, 211,64 грн. пені та 79,10 грн. 3% річних).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримали повністю, просили позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 24.05.2013р. та 12.06.2013р. не виконав.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 79019, АДРЕСА_1 з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79019, АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 12.06.2013р. про відкладення розгляду справи на 03.07.2013р. є наявна в матеріалах справи копія реєстру № 770 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 17.06.2013р.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2013р. ФОП ОСОБА_3 проживає за адресою: 79019, АДРЕСА_2. Інші адреси відповідача ні позивачу, ні суду не відомі.

Станом на 03.07.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

01.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АРТ-ДІМ» (орендодавець) та ОСОБА_2 особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди торгового місця №31-0-01/12/11, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - торгове місце, яке позначено на схемі торгових місць № 1, загальна площа якого становить 37,7 кв. м, що знаходяться на першому поверсі магазину будинку № 2 по вул.Плуговій в м. Львові (надалі - майно).

Як передбачено п.3.1 договору, на час укладання договору розмір орендної плати за майно становить 3732,30 грн. за 1 календарний місяць.

На перші три місяці оренди майна орендарю надається знижка у розмірі 10%. Орендна плата становитиме 3359,00 грн.

Згідно з п.3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Також, відповідно до п. 3.2. договору, крім орендної плати орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю витрати за комунальні та за інші послуги, а саме: електропостачання; водопостачання та водовідведення; теплопостачання; вивезення твердих побутових відходів; прибирання місць спільного користування, а також витрати на охорону.

Розмір відшкодування витрат орендодавця визначається:

- за електропостачання - на підставі даних лічильника, який встановлено в межах майна; за електроосвітлення - пропорційно зайнятої майном площі;

- за загальне електроосвітлення - пропорційно кількості діючих у торговому комплексі торгових місць;

- за водопостачання та водовідведення - пропорційно кількості діючих у торговому комплексі місць;

- за теплопостачання - пропорційно зайнятої майном площі;

- за вивезення твердих побутових відходів та прибирання місць спільного користування, а також витрат на охорону - пропорційно кількості діючих у торговому комплексі торгових місць.

Розміри вказаного відшкодування зазначаються у рахунках орендодавця.

Відшкодування витрат, що вказані в п.3.2. цього договору, здійснюється

орендарем до 15 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому він спожив ці послуги. (п. 3.3).

Всі розрахунки між сторонами за даним договором проводяться у безготівковій

формі, на рахунок орендодавця. (п.3.6. договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що несвоєчасно або не в повному обсязі сплачені орендна плата та/або відшкодування витрат, що вказані в п. 3.2. цього договору, перераховуються орендарем орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення цих платежів, включаючи день оплати. Несвоєчасно або не в повному обсязі сплачені орендна плата та/або відшкодування витрат, що вказані в п. 3.2. цього договору, перераховуються орендарем орендодавцю з урахуванням індексації.

Договір укладено строком на 1 рік і діє з 01.12.2011р. до 30.11.2012р. включно. Продовження строку чинності цього договору по його завершенні не передбачається. (п.10.1.)

Таким чином, 30.11.2012р. договір оренди торгового місця №31-0-01/12/11 від 01.12.2011р. припинив свою дію.

Як вбачається з поданих позивачем рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт за період з грудня 2011р. по листопад 2012р. включно, загальна сума орендної плати та відшкодування витрат за комунальні та інші послуги за вказаний період становить 46 567,97 (43 667,70 грн. + 2 900,27 грн.)

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, сплативши вказану суму частково, а саме 13 900,00грн., що підтверджується реєстром виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

Отже, у відповідача перед позивачем існує грошове зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат за комунальні та інші послуги за договором №31-0-01/12/11 від 01.12.2011р. в сумі 32 667,97 грн. (29,767,70 грн. + 2 900,27 грн.)

Згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог, за несвоєчасну сплату грошових сум за цим договором, керуючись п. 3.7.договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню на суму 2 513,30 грн. (2 301,66грн. пені за несплату орендної плати + 211,64 грн. пені за несплату відшкодування витрат за комунальні та інші послуги) та 3% річних на суму 1021,72 грн.(942,62 грн.3% річних за несплату орендної плати + 79,10 грн. 3% річних за несплату відшкодування витрат за комунальні та інші послуги).

Отже, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 36 202,99 грн., з яких 32 667,97 грн. основного боргу (29,767,70 грн. + 2 900,27 грн.), 2 513,30 грн. пені (2 301,66 грн. + 211,64 грн.) та 1 021,72 грн. 3% річних (942,62 грн. + 79,10 грн.)

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Укладений між сторонами 01.12.2011р. договір оренди торгового місця №31-0-01/12/11 за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нежитлових приміщень.

Факт передачі позивачем відповідачу в оренду торгового місця №1 площею 37,7 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі (магазину), відповідно до схеми торгових місць, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Плугова, 2, підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна за договором оренди торгового місця від 01.12.2011р.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п.3.1 договору, на час укладання договору розмір орендної плати за майно становить 3732,30 грн. за 1 календарний місяць. На перші три місяці оренди майна орендарю надається знижка у розмірі 10%. Орендна плата становитиме 3359,00 грн.

Також, відповідно до п. 3.2. договору, крім орендної плати орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю витрати за комунальні та за інші послуги, а саме: електропостачання; водопостачання та водо відведення; теплопостачання; вивезення твердих побутових відходів; прибирання місць спільного користування, а також витрати на охорону.

Згідно з п.3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Відшкодування витрат, що вказані в п.3.2. цього договору, здійснюється

орендарем до 15 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому він спожив ці послуги. (п. 3.3).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що нарахування орендної плати та платежів з відшкодування витрат, що вказані в п.3.2. цього договору, починається з дати підписання акту приймання-передачі майна.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю доказів повної чи часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в загальній сумі 32 667,97 грн. (29,767,70грн. заборгованості по сплаті орендної плати + 2900,27 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат за комунальні та інші послуги) є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

В силу приписів ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що несвоєчасно або не в повному обсязі сплачені орендна плата та/або відшкодування витрат, що вказані в п.3.2. цього договору, перераховуються орендарем орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення цих платежів, включаючи день оплати. Несвоєчасно або не в повному обсязі сплачені орендна плата та/або відшкодування витрат, що вказані в п. 3.2. цього договору, перераховуються орендарем орендодавцю з урахуванням індексації.

В поданій заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на суму 2 513,30 грн. (2 301,66грн. пені за несплату орендної плати + 211,64 грн. пені за несплату відшкодування витрат за комунальні та інші послуги).

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявленої пені, здійснений ним в заяві про зменшення позовних вимог з врахуванням кількості днів у 2012 році (зокрема, 366, а не 365) та з врахування положення ч.6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування пені, суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення пені на суму 2 513,30 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір 3% річних, що належить стягнути з відповідача, відповідає розміру 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, та становить 1 021,72 грн. (942,62 грн. + 79,10 грн.)

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є обгрунтованим та таким, який слід задоволити повністю.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №938 від 27.03.2013р. на суму 1 720,50 грн.

03.07.2013р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на відповідача повністю.

Керуючись ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 627, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 202, 216, 230, 231, 232, 283 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 (79019, АДРЕСА_2.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«АРТ-ДІМВ» (79059, м.Львів, вул.Плугова, 2; ідентифікаційний код 35775219) 32667,97 грн. основного боргу, 2513,30 грн. пені, 1021,72 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 08.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.