Постанова

від 14.09.2015 по справі 909/77/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 909/77/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання : Борщ І.О.

за участю представників:

від прокуратури - не з'явився.

від позивача (скаржника) - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представники за довіреністю)

від відповідача-1 - не з'явився.

від відповідача - 2 - не з'явився

від відповідача - 3 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Росан-АгроВ» від 22.05.2015 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015р. (суддя О.М.Фанда)

у справі № 909/77/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", с.Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023,

до відповідача-1: Відділу Держземагенства у Рогатинському районі Івано-Франківської області, вул. Галицька, 65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000,

до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача - 3: Підгородянська сільська рада, вул.Франка,15, с.Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023)

за участю прокуратури,

про визнання права власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року у справі № 909/77/15 в позові товариства з обмеженою відповідальністю В«Росан-АгроВ» до відділу Держземагенства у Рогатинському районі Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання право власності ТзОВ В«Росан-АгроВ» на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами загальною площею 18,938 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: - земельну ділянку, кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; - земельну ділянку кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 3,4249 га, які знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначені для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38 - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б посвідчували право на спірні земельні ділянки у зазначеному розмірі. При цьому позивачем не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення. Крім того, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що відповідачі будь-яким чином порушують, не визнають або оспорюють право позивача або охоронюваний законом інтерес. Крім того, у даному випадку вбачається відсутність порушеного права позивача.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач має право оформити правовстановлюючий документ в будь який час після оформлення права власності на майновий комплекс. Суд не звернув увагу на те, що позивач не має можливості оформити належне йому право власності на земельні ділянки у зв'язку з відсутність спеціальних норм законодавства, які б регулювали порядок державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які знаходяться під господарськими будівлями та дворами колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та перейшли до власника на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Вважає, що факт передачі нерухомого майна ТОВ «Росан-Агро» до моменту оформлення КСП «Нива» прав колективної власності не повинно унеможливлювати позивачеві визнання права власності на земельні ділянки під належним йому нерухомим майном.

Від скаржника (позивача) у даній справі надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 26 червня 2015 року, з якої вбачається, що скаржник просить виправити описку у прохальній частині позовної заяви, оскільки позивачем було переплутано між собою кадастрові номери спірних земельних ділянок. Апеляційний суд зазначає, що уточнення позовних вимог на стадії апеляційного провадження є неможливим згідно вимог ст. 101 ГПК України, однак вважає, що таку заяву слід розцінювати як заяву про усунення технічних недоліків прохальної частини позовної заяви, які виникли з вини позивача, а тому приймає таку до уваги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року було змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, зокрема, Підгородянську сільську раду було залучено у якості відповідача - 3 у даній справі.

Крім того, відповідач - 2 - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області перейменовано у Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держземагентства в Івано- Франківській області (Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області) просить оскаржуване рішення залишити без змін, покликаючись на те, що на момент вчинення правочину з передачі нерухомого майна від КСП «Нива» до ТОВ «Росан-Агро» у КСП «Нива» не було права власності на земельну ділянку, на якій знаходилося передане майно. Вважає, що питання передання спільних земельних ділянок у власність чи користування, та оформлення права власності чи користування на них слід вирішувати шляхом подання відповідного пакету документів до повноважних органів, а не до суду. Враховуючи те, що на даний час встановлений мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відповідач вправі оформити право користування спірними земельними ділянками для обслуговування майнового комплексу. Зазначає, що розпорядником спірних земельних ділянок є Головне управління Держземагентства у Івано-Франківській області і ним 08.04.2014 року видано наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,4249 га, розташованої за межами населеного пункту село Підгороддя, з подальшої її передачею в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - для обслуговування комплексу терміном на 15 років». Проте подальші дії для отримання земельної ділянки в оренду позивачем не вчинялись.

У відзиві на апеляційну скаргу Підгородянська сільська рада в особі сільського голови просить оскаржуване рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту - села Підгороддя, а відтак їх розпорядником є Головне управління Держземагентства в Івано - Франківській області. Зазначає, що договір оренди землі від 21 травня 2007 року є недійсним, оскільки Підгородянська сільська рада не могла розпоряджатися земельною ділянкою площею 15,5132 га. на момент укладення Договору. Зазначає, що ТОВ «Росан - Агро» помилково вважає, що він разом з набуттям права власності на майновий комплекс автоматично набув права власності на спірні земельні ділянки, оскільки таке повинно набуватися у визначеному законом порядку шляхом оформлення відповідних прав.

У відзиві на апеляційну скаргу від прокуратури Івано-Франківської області зазначено про те, що на момент укладення акту передачі нерухомого майна у власність КСП «Нива» не було власником спірної земельної ділянки 18 га, оскільки Акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 366,1 га оформлено лише 30.09.1999 року, тобто після передачі майнового комплексу у статутний фонд позивача. Позивачем не надано доказів перебування нерухомого майна у с.Підгороддя у власності КСП «Нива» станом на день набрання чинності нового ЦК України (01.01.2004 року) чи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (01.07.2004 року). ОСОБА_4 ст. 128 ЦК УРСР (1963 року) право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Вважає, що моментом переходу права власності на майновий комплекс до ТОВ «Росан-Агро» є укладення акту передачі нерухомого майна 20.07.1999 року. Вважає, що в разі переходу до ТОВ «Росан - Агро» права власності на земельну ділянку разом з нерухомим майном, земельна ділянка мала бути визнана внеском КСП «Нива» до статутного фонду нового товариства. Зазначає, що ТОВ «Росан- Агро» набуло земельну ділянку площею 15,5 га в постійне користування згідно виданого Державного акту від 03.02.2000 року, а в подальшому ТОВ «Росан-Агро» переоформило своє право постійного користування на земельну ділянку, розміром 15,5 га на право користування цією ділянкою за договором оренди. Відтак, вважає, що права ТОВ «Росан - Агро» у даному випадку не порушені.

У судове засідання не з'явилися представники відповідачів та прокурор, хоча сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Від Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні в м.Києві.

Апеляційний суд, заслухавши думку присутніх представників позивача, враховуючи законодавчо встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, невизнання явки представників сторін в судове засідання обов'язковою, наявність відзиву на апеляційну скаргу від відповідача - 2 та відповідача - 3, надані пояснення представника Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області у судовому засіданні 30.06.2015 року, вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності представників відповідачів та прокурора на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 травня 1999 року на загальних зборах колективного сільськогосподарського товариства (далі - КСП) "Нива" прийнято рішення про участь КСП в створенні нової господарської структури по вирощуванню свиней. На виконання рішення загальних зборів, КСП "Нива" як засновник, передало нерухоме майно свинокомплексу проектною потужністю 12 000 голів у статутний фонд нового товариства ТОВ "Росан-Агро".

20 липня 1999 року між КСП "Нива" та ТОВ "Росан-Агро" був укладений акт передачі нерухомого майна у власність (Т.1 а.с.27-29), відповідно до якого КСП "Нива" передало у власність ТОВ "Росан-Агро" майновий комплекс, який розташований за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 36.

Факт створення ТОВ «Росан -Агро» за участю КСП "Нива" підтверджується долученою до матеріалів справи копією Статуту товариства, який затверджений протоколом Зборів учасників №1 від 15.07.1999 року та зареєстрований 20.07.1999 року за №214.

20.07.1999 року Рогатинською районною державною адміністрацією було прийнято рішення про державну реєстрацію ТОВ «Росан-Агро», яке є юридичною особою, створеною за законодавством України.

24 квітня 2002 року позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке було передано йому засновником КСП «Нива», що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 24.04.2002 року, яке зареєстроване в книгу №1 за №21.

ОСОБА_4 Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САЕ №012960 від 17.03.2011 року (а.с. 14 Т.1), позивач також набув право власності на частину майна, яка складає майновий комплекс та знаходиться за адресою с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38, що перейшло до позивача від ТОВ "Рогатинський комбікормовий завод".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Росан-Агро» володіло 99,9 статутного капіталу ТОВ «Рогатинський комбікормовий завод», який був створений на базі КСП «Нива».

Рішенням Рогатинської районної ради третього демократичного скликання "Про передачу земель в колективну власність" від 14.09.1999 року надано КСП "Нива" у колективну власність земельну ділянку площею 366,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

На підставі вищевказаного рішення Рогатинської районної ради КСП "Нива" оформило право колективної власності на земельну ділянку площею 366,1 га, на підставі чого був виданий Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку від 30.09.1999р. серія ІФ №10-22-1/000035 (Т.1 а.с. 21- 25). З плану встановлення зовнішніх меж земельних ділянок вбачається наявність 13-ти масивів у складі переданої у колективну власність земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до реєстраційної служба Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської щодо порядку реєстрації права власності на земельну ділянку на підставах, які передбачені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, якщо такі землі перебували у власності КСП.

Реєстраційна служба Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області на запит ТОВ «Росан-Агро» від 17.02.2015 року у листі від 20.02.2015 року (Т.1 ас. 84) надала відповідь про те, що спеціальні роз'яснення, які б регламентували порядок державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які знаходяться під господарськими дворами та будівлями колишніх КСП та перейшли до власника на підставі статей 120 ЗК України та 377 ЦК України станом на 20.02.2015 року відсутні.

Предметом позову є визнання права власності на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами загальною площею 18,938 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: - земельну ділянку, кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; - земельну ділянку кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 3,4249 га, які знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначені для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38

Нормативною підставою позову позивач зазначив ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, покликаючись на правомірне набуття нерухомого майна у власність, що, у свою чергу, є підставою для набуття у власність і земельних ділянок для обслуговування такого нерухомого майна.

ОСОБА_4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

ОСОБА_4 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України 17.05.2011 № 6).

Положення зазначених статей спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Відповідно до ст.144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників.

Встановлено, що 20 липня 1999 року КСП "Нива" передало у власність ТОВ "Росан-Агро" майновий комплекс, який розташований за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 36. (Т.1 а.с.27-29).

З матеріалів справи вбачається, що позивач набув право приватної власності на нерухоме майно (майновий комплекс) за адресою: вул. Лисенка, №№ 36, 38, с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська обл. та здійснив державну реєстрацію такого свого права власності на нерухоме майно, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САЕ №012960 від 17.03.2011 року та Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 24.04.2002 року та відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Правомірність підстав набуття права власності та законність права приватної власності позивача на зазначене нерухоме (майновий комплекс) доведена належними доказами та не заперечувалася сторонами.

Встановлено, що зазначений майновий комплекс, переданий у власність позивачу, знаходиться на спірних земельних ділянках, які згідно даних кадастрових карт є суміжними та прилягають одна до одної.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, а саме ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу. А у спірному випадку відчужувані КСП «Нива» спірні земельні ділянки належали на праві колективної власності.

Законодавство України у спірному випадку не обмежує позивача жодними строками на оформлення права власності на земельну ділянку під набутим у приватну власність нерухомим майном.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.1999 року КСП «Нива», будучи на той час засновником та учасником ТОВ «Росан - Агро», отримало у колективну власність земельну ділянку розміром 366,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

ОСОБА_4 даних відділу Держземагенства у Рогатинському районі Івано-Франківської області (а.с. 190 Т.1) Державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Нива» є дійсним.

ОСОБА_4 з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08 серпня 1995 року паюванню підлягали виключно сільськогосподарські угіддя.

Законодавство про паювання (Укази Президента України В«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництваВ» від 10.11.1994 р. № 666/94, В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» від 08.08.1995 р. № 720/95) не містило положень про правовий режим несільськогосподарських угідь КСП.

Спірні земельні ділянки не вилучались з колективної власності КСП «Нива» та входять у масив № 11 земельної ділянки, переданої КСП «Нива» у колективну власність, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, а зокрема, до їх виду - несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, які не підлягали розпаюванню.

ОСОБА_4 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право КСП на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження припинення права власності КСП «Нива» на спірні земельні ділянки, що належать до несільськогосподарських угідь.

ОСОБА_4 ст. 5 ЗК України 1991 року суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Слід зазначити, що ТОВ «Росан-Агро» не було суб'єктом колективної власності на землю згідно чинного станом на момент спірних відносин ЗК України.

У 2001 році набув чинності новий Земельний Кодекс України, який не передбачав такої форми власності на землю як колективна, так як і не передбачав порядку переоформлення права колективної власності в інші форми власності чи за іншими суб'єктами.

А у 2002 році позивач здійснив реєстрацію свого права власності на нерухоме майно, яке було передане йому КСП «Нива», та в силу ст. 120 ЗК України до нього перейшло те право власності на земельну ділянку, яке було у відчужувача. Однак, позивач у 2002 році не звертався до відповідних органів про переоформлення права на спірну земельну ділянку, оскільки законодавство не встановлювало жодних обов'язкових строків у такому випадку.

Відтак, позивач 23.01.2015 року звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірні земельні ділянки загальною площею 18 938,0 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: - земельну ділянку, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 15,5131 га, - земельну ділянку кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 3,4249 га, враховуючи відповідь Реєстраційної служби Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області на запит ТОВ «Росан-Агро» від 17.02.2015 року у листі від 20.02.2015 року.

ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку форма власності на спірну земельну ділянку площею 3,4249 га, кадастровий номер 2624484400:02:001:0067 - відсутня (Т.1 ас. 52-53).

ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, форма власності на спірну земельну ділянку площею 15,5132 га, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, - державна (Т.1 ас. 57-58).

Разом з тим, слід зазначити, що витяг з Державного земельного кадастру не є первинним документом, який встановлює форму власності на земельну ділянку, а лише посвідчує дані про форму власності на землі, оскільки таким первинним документом є рішення компетентних органів та Державний акт про форму власності на земельну ділянку. Дія Державного акту на право колективної власності КСП «Нива» після здійснення процедури розпаювання земель колективної власності не була припинена, а отже Державний акт про право колективної власності на землю залишається чинним в частині земельних ділянок, які не підлягали паюванню, зокрема, земельних ділянок під переданим позивачу у приватну власність майновим комплексом.

Відтак, апеляційний суд критично оцінює доводи відповідачів, зокрема відповідача - 2, щодо того, що спірні земельні ділянки належать до державної форми власності, оскільки жодними належними доказами це не підтверджено. У матеріалах справи відсутні докази переходу спірних земельних ділянок до суб'єктів державної чи комунальної власності на землю.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи відповідачів щодо того, чи в межах населеного пункту, чи поза межами населеного пункту - села Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області - знаходяться спірні земельні ділянки є суперечливими між собою та не підтверджені належними доказами. У матеріалах справи відсутні належні докази стосовно встановлення меж села Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області. А тому апеляційний суд критично оцінює такі доводи відповідачів.

В матеріалах справи наявна копія Договору оренди землі від 21 травня 2007 року, укладеного між Підгородянською сільською радою та ТОВ «Росан-Агро», за яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,5132 га (п.2 Договору), цільове призначення земельної ділянки - землі іншого сільськогосподарського призначення (п.15 Договору), на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю (п.3 Договору). Оригінал такого Договору було оглянуто судом апеляційної інстанції.

Також, в матеріалах справи наявна копія Договору оренди землі від 22 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Рогатинський комбікормовий завод» та Підгородянською сільською радою про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею - 3,4249 га (п.2 Договору). Цільове призначення земельної ділянки - землі іншого сільськогосподарського призначення (п. 16 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування викупленого майнового комплексу комбікормового заводу (п. 15 Договору).

Проте, слід зазначити, що Підгородянська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що не є розпорядником спірних земельних ділянок та не мала права розпоряджатися спірними земельними ділянками, зокрема укладати договори оренди, а відтак діяла з перевищенням повноважень

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності спірних земельних ділянок територіальній громаді села Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області, перебування їх в розпорядження сільської ради, та в адміністративних межах села Підгороддя Рогатинського району станом на момент укладення зазначених договорів оренди.

Отже, апеляційним судом за матеріалами справи було встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться під нерухомим майном (майновим комплексом), яке належить позивачу на приватній власності; такі спірні земельні ділянки перебували у колективній власності КСП «Нива», належать до несільськогосподарських угідь та не підлягали розпаюванню, призначені для обслуговування свинокомплексу, що належить позивачу. Крім того, законодавство не передбачало чіткого порядку реєстрації права власності на земельну ділянку на підставах, які передбачені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, якщо такі землі перебували у власності КСП. Це створює правову невизначеність в земельних правовідносинах, приводить до порушення прав осіб, які мають намір оформити право власності на земельну ділянку, на котрій знаходиться належний позивачу об'єкт нерухомого майна.

ОСОБА_4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. При цьому, він вправі вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Проте, відповідно до ч.3 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості позивача здійснювати всі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача, адже матеріалами справи підтверджується те, що позивач не має можливості вільно здійснювати правомочності власника стосовно спірних земельних ділянок, які перейшли у власність позивача в силу вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. У свою чергу, відповідачі не визнають права позивача оформити право власності на спірні земельні ділянки та заперечують право власності позивача на спірні земельні ділянки.

Доводи відповідачів стосовно того, що на момент передачі нерухомого майна позивачу КСП «Нива» не було власником спірних земельних ділянок, а тому право власності не перейшло і до ТОВ «Росан - Агро» не є обґрунтованими, оскільки у статутний фонд ТОВ «Росан-Агро» КСП «Нива» передавало нерухоме майно (майновий комплекс), а не спірні земельні ділянки. Такі спірні земельні ділянки вважаються набутими ТОВ «Росан-Агро» в силу норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України у зв'язку з передачею позивачу нерухомого майна у власність, а не шляхом передання їх у статутний фонд позивача, на відміну від майнового комплексу.

Крім того, апеляційний суд, вважає, що перехід права власності на несільськогосподарські угіддя не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення (п. 15 Розділу Х В«Перехідні положенняВ» ЗК України), оскільки і буквальне, і цільове тлумачення положень норм про встановлення мораторію вказує, що він не поширюється на даний спір за існуючих обставин переходу права власності на нерухоме майно, що передбачено спеціальними нормами законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття В«охоронюваний законом інтересВ» , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям В«праваВ» , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати про необхідність дотримання державою принципу В«правомірних та законнихВ» очікувань та захисту прав особи через призму цього принципу. Так, у справах В«ОСОБА_5 Девелопмент ЛТДВ» та В«Федоренко проти УкраїниВ» Європейський суд з прав людини констатував, що право власності може бути В«існуючим майномВ» , або коштами, включаючи позови для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності (п. 21 рішення ЄСПЛ В«Федоренко проти УкраїниВ» ).

У межах вироблених Європейським судом підходів до тлумачення поняття В«майноВ» , а саме в контексті ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно, так і активи громадянина, включаючи право вимоги з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно можливості ефективного здійснення свого права власності у майбутньому. ЄСПЛ приходить до висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, як вимога, що може вважатись активом, якщо така має обґрунтовану законну підставу, зокрема - чинну правову норму.

Таким чином, статтю першу зазначеного Першого протоколу слід застосовувати щодо захисту В«правомірних, законних очікуваньВ» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала підстави вважати що таке буде прийнятим та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність В«правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захистуВ» . У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Таким чином, В«правомірні законні очікуванняВ» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що за ТОВ «Росан-Агро» слід визнати право власності на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами, загальною площею 18 938,0 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: - земельну ділянку, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; - земельну ділянку кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 3,4249 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позову, зважаючи на суб'єктний склад відповідачів, характер спору, апеляційний суд вважає, що судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на позивача (скаржника).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Росан-АгроВ» від 22.05.2015 року - задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року у справі № 909/77/15 - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", с.Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, про визнання права власності на земельні ділянки - задоволити.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами, загальною площею 18 938,0 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: - земельну ділянку, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; - земельну ділянку кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 3,4249 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 21.09.2015 року.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.