Постанова

від 15.12.2015 по справі 909/77/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 909/77/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б. Дроботової, суддів :І.В. Алєєвої, Л.І. Рогач (доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника прокурора Івано-Франківської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі№ 909/77/15 господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" до - Відділу Держземагентства у Рогатинському районі Івано-Франківської області; - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; - Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області за участю прокуратуриІвано-Франківської області провизнання права власності за участю представників: позивачаРибенко М.М. -представ. дов. від 04.06.2015 Клімушев Є.В. -предст. дов. від 14.12.2015. відповідачів - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) прокурораРоманов Р.О. - посвідч. № 014714

ВСТАНОВИВ:

23.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Відділу Держземагентства у Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання за собою права власності на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами загальною площею 18,938 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; земельну ділянку кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 3,4249 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на набуття права власності на наведені вище об'єкти нерухомого майна, що в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України надає йому право на оформлення права власності на земельні ділянки, зайняті цими будівлями, із земель колективної власності КСП "Нива"; майнові претензії третіх осіб щодо зазначених земельних ділянок відсутні; враховуючи, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом державної влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, позивач звернувся з позовом до відповідного органу за захистом свого порушеного права на землю, у спосіб, що відповідає приписам статті 152 Земельного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статтям 16 та 392 Цивільного кодексу України.

У додаткових поясненнях позивач також вказав, що відповідач не визнає його право на земельні ділянки, не здійснюючи оформлення права власності за відповідачем.

Відділ Держземагентства у Рогатинському районі Івано-Франківської області відхилив позовні вимоги, вказавши, що він не є належним відповідачем у такому спорі; відсутні необхідні правові підстави для переходу до позивача права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2015 до участі в справі як відповідача залучено Головне управління Держземагентства в Івано-Франківській області; у відзиві на позов Управління повідомило про відсутність підстав для набуття позивачем права власності на земельні ділянки та недоведеність вчинення Управлінням дій, які порушують право позивача.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015 (суддя Фанда О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та залучено Підгородянську сільську раду як відповідача у даній справі; Головне управління Держкомзему в Івано-Франківській області перейменовано у Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", с.Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область про визнання права власності на земельні ділянки ; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" на земельні ділянки під нежитловими будівлями та спорудами, загальною площею 18 938,0 га, що знаходяться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, загальною площею 15, 5131 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с.Підгороддя, вул. Лисенка, 36; земельну ділянку кадастровий номер 2624484400:02:001:0067, загальною площею 3,4249 га, яка знаходиться на території Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та призначена для розміщення та обслуговування майнового комплексу (свинокомплексу), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильно застосовано статтю 120 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України при тому, що обставини обсягу прав попереднього землевласника не досліджувались, не застосовано статтю 125 Земельного кодексу України щодо моменту набуття права та змісту порушеного права; не враховано, що до правовідносин з переходу права власності на нерухоме майно підлягає застосуванню Цивільний кодекс Української РСР, Земельний кодекс України (1990 року з відповідними змінами та доповненнями) які діяли на момент передачі нерухомого майна; порушено вимоги пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2002 року) щодо мораторію на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; всупереч приписам статей 34 та 35 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги належні докази щодо віднесення спірних земель до державної власності та не взято до уваги факти, які вважаються встановленими відповідно до закону; порушено вимоги статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін та порядку оцінки доказів; безпідставно застосовано Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику Європейського суду з прав людини.

Головним управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області у письмових поясненнях до касаційної скарги підтримано її доводи; заявник просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін; також у поясненнях заявлено клопотання про проведення розгляду касаційної скарги без участі представника управління. Інші відповідачі не надали відзиву на касаційну скаргу та не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06 травня 1999 року на загальних зборах Колективного сільськогосподарського товариства (далі - КСП) "Нива" прийнято рішення про участь КСП в створенні нової господарської структури по вирощуванню свиней. На виконання рішення загальних зборів, КСП "Нива" як засновник, передало нерухоме майно свинокомплексу проектною потужністю 12000 голів у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Росан-Агро". 20 липня 1999 року КСП "Нива" та ТОВ "Росан-Агро" укладений акт передачі нерухомого майна у власність, відповідно до якого КСП "Нива" передало у власність ТОВ "Росан-Агро" майновий комплекс, який розташований за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя, вул. Лисенка, 36.

Створення ТОВ "Росан -Агро" за участю КСП "Нива" підтверджується долученою до матеріалів справи копією Статуту товариства, який затверджений протоколом Зборів учасників № 1 від 15.07.1999 та зареєстрований 20.07.1999 за № 214; 20.07.1999 Рогатинською районною державною адміністрацією прийнято рішення про державну реєстрацію ТОВ "Росан-Агро".

Рішенням Рогатинської районної ради третього демократичного скликання "Про передачу земель в колективну власність" від 14.09.1999 надано КСП "Нива" у колективну власність земельну ділянку площею 366,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто земельну ділянку сільськогосподарського призначення. На підставі вищевказаного рішення районної ради КСП "Нива" оформило право колективної власності на земельну ділянку площею 366,1 га, на підставі чого виданий Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку від 30.09.1999 серія ІФ № 10-22-1/000035. З плану встановлення зовнішніх меж земельних ділянок вбачається наявність 13-ти масивів у складі переданої у колективну власність земельної ділянки. Спірні земельні ділянки не вилучались з колективної власності КСП "Нива" та входять у масив № 11 земельної ділянки, переданої КСП "Нива" у колективну власність, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, а зокрема, до їх виду - несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, які не підлягали розпаюванню, докази на підтвердження припинення права власності КСП "Нива" на спірні земельні ділянки, що належать до несільськогосподарських угідь, відсутні.

24 квітня 2002 року позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке передано йому засновником КСП "Нива", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 24.04.2002, яке зареєстрованого в книзі № 1 за № 21.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 012960 від 17.03.2011 позивач також набув право власності на частину майна, яка складає майновий комплекс та знаходиться за адресою с. Підгороддя, вул. Лисенка, 38, та перейшло до позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатинський комбікормовий завод"; суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Росан-Агро" володіло 99,9 статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатинський комбікормовий завод", створеного на базі КСП "Нива".

Позивач звертався до реєстраційної служби Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської щодо порядку реєстрації права власності на земельну ділянку на підставах, які передбачені статтею 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, щодо земель, наданих у власність КСП; реєстраційна служба Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області на запит ТОВ "Росан-Агро" від 17.02.2015 у листі від 20.02.2015 надала відповідь, що спеціальні роз'яснення, які б регламентували порядок державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які знаходяться під господарськими дворами та будівлями колишніх КСП та перейшли до власника на підставі наведених вище статей станом на 20.02.2015 відсутні.

За змістом Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку форма власності на спірну земельну ділянку площею 3,4249 га, кадастровий номер 2624484400:02:001:0067 - відсутня; за змістом Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, форма власності на спірну земельну ділянку площею 15,5132 га, кадастровий номер 2624484401:02:002:0001, - державна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що позивач не надав доказів у підтвердження права на земельну ділянку, не врахував, що за загальним правилом визнання в судовому порядку права власності є способом захисту права, а не підставою його виникнення, не довів, що відповідач порушує, не визнає чи оспорює цивільне право чи інтерес позивача.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності право постійного користування чи право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не визнають право позивача оформити право власності на земельні ділянки та заперечують право позивача на земельні ділянки, а позивач не має можливості вільно здійснювати правомочності власника щодо спірних земельних ділянок.

Судова колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

За змістом статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України; господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов, як участь у спорі відповідних суб'єктів, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Звертаючись з позовом про захист порушеного права, позивач послався на право на судовий захист свого цивільного права у зв'язку з його невизнанням відповідачем відповідно до приписів статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, шляхом визнання права.

За змістом статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, тобто, відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що й визначає правовий статус та відносини сторін, у яких існує спір про право в цивільних відносинах.

Поза тим, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що дії відповідача, у яких позивач вбачає невизнання свого права, вчинено на виконання функцій з ведення та адміністрування Державного земельного кадастру відповідно до статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр", якою визначаються органи, наділені повноваженнями щодо ведення Державного земельного кадастру.

Здійснюючи відповідні функції з ведення Державного земельного кадастру, орган виконавчої влади не перебуває з позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права оренди земельних ділянок, а, відтак, не може не визнавати чи оспорювати право в розумінні статті 15 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував доводи органу державної реєстрації прав щодо його неналежності як відповідача у даному спорі; не звернувши увагу на те, що поняття: "сторона справи" не є тотожнім поняттю: "сторона спору", а помилкове визначення позивачем сторони спору не змінює суті існуючого спору.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що особами, які не визнають право позивача, особами, чиї дії засвідчують виникнення спору, є особи, які посилаються на свої власні права чи охоронювані законом інтереси щодо майнових прав позивача на спірні земельні ділянки; натомість спір щодо цих осіб судами не вирішувався.

Відтак, судова колегія дійшла висновку, що вимоги про захист права у спосіб визнання права звернені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд в порядку статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову є законними та обґрунтованими.

Натомість, суд апеляційної інстанції не з'ясував зміст порушеного (невизнаного, оспорюваного) права позивача та, відповідно, зміст правовідносин сторін, не перевірив належність відповідача у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, постанову суду апеляційної інстанції в даній справі слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2015 про призначення до розгляду касаційної скарги задоволено клопотання Першого заступника прокурора Івано-Франківської області про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду касаційної скарги; враховуючи результат вирішення спору та керуючись нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку про стягнення судового збору за розгляд касаційної скарги з позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі №909/77/15 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан -Агро" (77023, Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Підгороддя, ЄДРПОУ 30425351) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) 87696,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач