Постанова

від 08.04.2010 по справі 12/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

08.04.10 Справа № 12/88

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-суддіОСОБА_1 суддівОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»(надалі ВАТ «Агросервіс») за №1074 від 16.09.2009р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2009р.

у справі № 12/88

за позовом: приватного підприємства «Колорит»(надалі ПП «Колорит»), м. Львів

до відповідача: ВАТ «Агросервіс», м. Кам`янка-Бузька, Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 50 315,05 грн . ,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_4 -представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_5 -представник (довіреність від 23.11.2009р. за № 1155); ОСОБА_6 -представник (довіреність від 10.06.2009р. б/н)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.09.2009р. у справі № 12/88 (суддя Запотічняк О.) задоволено частково позовні вимоги ПП «Колорит»до ВАТ «Агросервіс», стягнуто з відповідача на користь позивача 16 065,60 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. штрафу, 1 866,41 інфляційних нарахувань, 240,96 грн. відсотків річних, 2 142,08 грн. біржовий збір, 504,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, також судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що договір - доручення № 1-15/09-08 від 15.09.2008р. щодо надання брокерських послуг, укладений між сторонами, та Звіт до нього підписаний зі сторони ВАТ «Агросервіс»не уповноваженою особою. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено, що між сторонами фактично було досягнуто домовленості з укладення вищевказаного договору, за яким плата послуг ПП «Колорит»має складати 0,03% від суми ОСОБА_7 експортного біржового контракту № S-E-7 від 16.09.2008р., а не 0,3%, як вказано в оспорюваному рішенні місцевого суду. Окрім того, при винесенні рішення місцевим господарським судом не надано правової оцінки рахунку позивача № СФ-0000160 від 24.09.2008р. на загальну суму 2 500,00 грн., який останній виставляв до оплати ВАТ «Агросервіс»в якості винагороди за договором-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.2008р.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду. В судових засіданнях 17.12.2009р., 28.01.2010р. та 18.03.2010р. оголошувались перерви, про що сторони були повідомлені під розписку.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що поданий ним примірник Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.2008р. та Звіту до нього, оригінал котрих знаходиться в матеріалах справи, містить оригінали підписів сторін договору та відтиски їх печаток. Зі сторони ПП «Колорит»цей договір було підписано директором підприємства, а зі сторони відповідача - довіреною особою ОСОБА_8, котрий при його підписанні вийшов за межі своїх повноважень. Однак, в подальшому спірний договір-доручення був повністю виконаний позивачем, а саме: на підставі цього договору ним, від імені відповідача, було зареєстровано ОСОБА_7 експортний біржовий контракт № S-E-7, а відповідачем на підставі ОСОБА_7 контракту вивезено за межі України насіння ріпаку. Відтак, на думку позивача, такими діями відповідач схвалив Договір-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.2008р. та Звіт до нього, а тому їх положення є дійсними та обов'язковими для сторін.

Представники відповідача в судовому засіданні 08.04.2010р. наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, письмові пояснення до апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ВАТ «Агросервіс»(Клієнт) та ПП «Колорит»(Брокерська контора) 15.09.2008р. було укладено Договір-доручення № 1-15/09-08 щодо надання брокерських послуг, відповідно п. 1 якого Клієнт доручає, а Брокерська контора зобов'язується зареєструвати ОСОБА_7 експортний біржовий контракт від імені та за рахунок Клієнта на Товарній біржі «Львівська Універсальна», керуючись Правилами біржової торгівлі, прийнятими на ній (а.с. 8-9).

На виконання умов вказаного договору 16.09.08р. ПП «Колорит»було укладено та зареєстровано від імені ВАТ «Агросервіс»ОСОБА_7 експортний біржовий контракт № S-E-7 . Даний контракт зареєстрований на Товарній біржі «Львівська Універсальна»на основі контракту № 7/08 від 07.08.08р. та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» , про що зроблено відповідний запис у журналі реєстрації спотових експортних біржових контрактів за № S-E-7 та видано посвідчення про реєстрацію №7 від 16.09.08р. (а.с. 10-17).

16.09.08р. позивачем було складено Звіт брокерської контори № 5 ЛУТБ (Додаток №1 до Договору-доручення № 1-15/09-08) та передано відповідачу, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача (а.с. 24) .

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. та 4.5. вищевказаного договору-доручення за виконання даного договору відповідач оплачує послуги позивача у розмірі 0,3 % (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, але не менше 200грн. Розміри та розрахунок суми, що підлягає оплаті відповідачем на користь позивача зазначаються у звіті та виставленому рахунку позивача. Оплата послуг позивача здійснюється платіжним дорученням позивача або через розрахунковий рахунок ЛУБ на протязі трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем звіту позивача. Аналогічне за змістом положення міститься в п. 2.3.5. договору-доручення.

Як вбачається із вищевказаного Звіту брокерської контори від 16.09.2008р. розмір винагороди, яку відповідач повинен сплатити позивачу становить 16 065,60грн .

Враховуючи те, що ВАТ «Агросервіс»отримав вказаний Звіт 16.09.2008р., то вказану суму повинен був оплатити позивачу до 19.09.2008р.включно.

Проте, як видно з матеріалів справи, взятих на себе зобов`язань передбачених договором-доручення № 1-15/09-08 щодо надання брокерських послуг відповідач не виконав, вказаної суми позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). З зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст. 193 ГК України.

ВАТ «Агросервіс»в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції вказує на те, що наявний у справі договір про надання брокерських послуг від 15.09.08р. та Звіт до нього від 16.09.08р. не відповідають чинному законодавству (є недійсним), оскільки від імені скаржника договір підписаний не уповноваженою особою - ОСОБА_8, особі без доручення, а право підпису належить виключно голові правління ОСОБА_9, який його не підписував, і будь-кому таких повноважень не надавав. Голова правління з істотними умовами такого договору не погоджувався і жодними діями його не схвалював. Натомість надав суду два інших примірники Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. (т.1 а.с.100-101 та т.2 а.с.46-48) (оригінали яких були оглянуті судом апеляційної інстанції) та Звіт до одного з цих примірників (т.2 а.с.44), який підписаний ОСОБА_9 і директором ПП «Колорит»ОСОБА_10 та скріплений печатками сторін. В п.4.3 обох цих Договорів міститься положення про те, що за виконання даного договору відповідач оплачує послуги позивача у розмірі 0,03% (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, а не 0,3%, як це зазначено в примірнику договору, наданого позивачем.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було оглянуто оригінали трьох примірників Договору-доручення, з одним номером: № 1-15/09-08 та однією датою: від 15.09.08р. Один примірник Договору та Звіту наданий позивачем (т.1 а.с.24-26), два інших надані відповідачем (т.1 а.с.100-101, т.2 а.с. 45-48). Даючи правовий аналіз вказаним договорам та, з»ясовуючи: який же ж договір відбувся (було його виконано сторонами), апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Беручи до уваги зазначене, з урахуванням положень ст.207 ЦК України і оскільки випадки, котрі б передбачали можливість використання факсиміле підпису на договорах в законі та інших актах цивільного законодавства відсутні, суд приходить до висновку, що факсимільний підпис на договорах можна робити лише за письмової згоди сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, наданий відповідачем примірник Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. (т.2 а.с.46-48), до котрого додано також Звіт від 16.09.08р. з розміром оплати 1 606,50 грн. (Додаток №1 до даного Договору-Доручення) (т.2 а.с.44) містять факсиміле підпису директора ПП «Колорит», як на договорі, так і на Звіті (оригінал оглянуто в судовому засіданні). При цьому, письмової згоди сторін щодо застосування факсиміле підпису на Договорі та Звіті до нього відповідачем не подано та в судовому засіданні встановлено про відсутність такої згоди.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).(судова практика т.2 а.с.74)

З аналізу вказаної статті вбачається, що за відсутності письмової згоди сторін щодо застосування факсиміле підпису на Договорі та Звіті, примірник Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. та Звіт від 16.09.08р. з розміром оплати 1 606,50 грн. вважаються неукладеними, оскільки без такої згоди не можна вважати, що директором ПП «Колорит»було досягнуто погодження з усіх істотних умов господарського договору.

Окрім примірнику Договору-доручення та Звіту, котрі містять факсиміле підпису директора ПП «Колорит», відповідачем було долучено до матеріалів справи ще інший примірник Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р.(т.1 а.с.100-101, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні), в п.4.3 якого також зазначено, що за виконання даного договору відповідач оплачує послуги позивача у розмірі 0,03% (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту (а.с. 100-101). На вказаному примірнику договору містяться власноручні підписи директора ПП «Колорит»- ОСОБА_10 та голови правління ВАТ «Агросервіс»- ОСОБА_9, печатки сторін. Проте, Звіту (додатку №1 до даного Договору-Доручення), який би був власноручно підписаний директором ПП «Колорит»-ОСОБА_10 та головою правління ВАТ «Агросервіс»- ОСОБА_9 до цього примірника Договору, як це передбачено п.4.5 договору, надано не було. Більш того, як пояснив представник відповідача, у нього відсутній такий Звіт.

Окрім того, на примірнику Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р., наданого відповідачем, на 2сторінці, на якій міститься спірний пункт 4.3 про розмір оплати, не погоджений (не підписаний) обома сторонами (на відміну від примірника Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. наданого позивачем).

Слід зазначити, що відповідно до п.2.4 Договору, підставою вважати даний Договір-Доручення здійсненим і таким, що закінчився, є офіційна реєстрація спотового експортного біржового контракту. Документом, що підтверджує здійснення даного Договору-Доручення є Звіт Брокерської контори (Додаток №1 до даного Договору-Доручення).

Розміри та розрахунок суми, що підлягає оплаті клієнтом на користь брокерської контори, зазначаються у звіті та виставленому рахунку брокерської контори (п. 4.4 Договору).

Таким чином, підписаний обома сторонами договору Звіт брокерської контори та скріплений печатками сторін є додатком і невід'ємною складовою Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р., котрий підтверджує здійснення даного договору і котрий містить таку істотну умову договору, як розмір оплати.

Як зазначалося вище, відповідач до свого примірника Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. Звіту від 16.09.08р. з власноручним підписом директора ПП «Колорит»- ОСОБА_10, в якому розмір оплати становив би 1 606,50 грн. (0,03 % від суми зареєстрованого контракту) суду не надав.

Як пояснила в судовому засіданні 18.03.2010р. директор ПП «Колорит»- ОСОБА_10, запрошена до участі у даній справі ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010р., що Звіту з таким розміром оплати не підписувала і печаткою підприємства його не скріплювала.

А тому, за умов відсутності власноручно підписаного сторонами Звіту до Договору-доручення, в котрому міститься істотна умова - розмір оплати, у відповідності до ч.8 ст.181 ГК України, суд вважає, що Договір-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р., примірник якого наданий відповідачем, та в п.4.3 якого зазначено, що у розмірі оплати становить 0,03% (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, таким що не відбувся, тобто неукладеним.

Водночас, Договір-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. та Звіт до нього від 16.09.08р., примірник якого наданий позивачем (оригінали цих документів містяться в матеріалах справи), містить печатки Сторін і їх власноручні підписи на кожному аркуші (а.с.24-26).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується жодною із сторін, спірний Договір-доручення та Звіт до нього зі сторони відповідача було підписано ОСОБА_8 Як стверджує відповідач, ОСОБА_11 не був уповноважений на підписання вказаного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Договір про надання послуг від 18.06.08р., укладений між ВАТ «Агросервіс»(Замовник) та ГО «Агенція розвитку малого та середнього бізнесу»(Виконавець), відповідно до п.1 якого ВАТ «Агросервіс»доручає, а Агенція приймає на себе зобов'язання по наданню протягом визначеного в договорі терміну, за відповідну плату, наступних послуг логістики транспорту та виконання оформлення експортних поставок, а також надання необхідних юридичних послуг, що випливають з даного договору (а.с. 132-134).

18.06.08р. Актом приймання-передачі (Додаток №1 до договору про надання послуг від 18.06.08р.) позивачем було передано Агенції оригінал печатки ВАТ «Агросервіс»№1, якою згодом було скріплено спірний Договір-доручення та Звіт. Як вбачається з ОСОБА_9 приймання-передачі, вказану печатку отримав представник Агенції ОСОБА_8 (а.с. 135).

01.07.08р. позивачем було видано довіреність №18 з терміном дії з 01.07.08р. по 31.12.08р. Як вбачається з даної довіреності ВАТ «Агросервіс»доручає ОСОБА_8 подавати документи, пов'язані з організацією відправки насіння ріпаку на експорт по Львівській митниці, карантинній інспекції, держхлібінспекції, торгово-промисловій палаті та «Львівресурси»(а.с. 157).

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Аналогічне за змістом положення міститься також і в п. 9.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними». При цьому, у вказаному пункті зазначено, що у випадку наступного схвалення юридичною особою угоди вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором-доручення № 1-15/09-08, примірник котрого надано позивачем, а відповідач схвалив цей Договір, оскільки позивачем на виконання цього Договору було укладено та зареєстровано від імені відповідача ОСОБА_7 експортний біржовий контракт № S-E-7 . Даний контракт зареєстрований на Товарній біржі «Львівська Універсальна»на основі контракту № 7/08 від 07.08.08р. та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» , про що зроблено відповідний запис у журналі реєстрації спотових експортних біржових контрактів за № S-E-7 та видано посвідчення про реєстрацію №7 від 16.09.08р.

Відповідачем, в свою чергу, було виконано ОСОБА_7 експортний біржовий контракт № S-E-7, що підтверджується податковими деклараціями по податку на додану вартість з додатками (а.с. 104-126). Окрім того, в судовому засіданні відповідач не заперечував факту виконання ОСОБА_7 контракту, а заперечував тільки розмір винагороди позивачу за надані послуги по реєстрації ОСОБА_7 експортного біржового контракту.

Не заслуговують на увагу також твердження скаржника про те, що оскільки згідно п.4.3 Договору-доручення послуги брокерської контори становлять «нуль цілих три сотих відсотка»від суми ОСОБА_7 експортного біржового контракту, винагорода позивачу має складати 1 606,55 грн., а ним оплачено послуги в сумі 2 500,00грн. згідно рахунку позивача № СФ-0000160 від 24.09.2008р. за платіжним дорученням №193_90020 від 26.09.2008р. (в тому числі по контракту № S-E-7 в сумі 625 грн.).

Зокрема, як зазначалося вище та як вбачається з оригіналу Договору доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р., пунктом 4.3 передбачено, що за виконання даного договору клієнт оплачує послуги Брокерської контори у розмірі 0,3% (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, але не менше 200,00 грн.

Тобто, в п.4.3 Договору-доручення мають місце певні неточності щодо розміру винагороди.

Проте, згідно з п. 4.4 Договору розміри та розрахунок суми, що підлягає оплаті відповідачем на користь позивача зазначаються у звіті та виставленому рахунку позивача.

Як правомірно встановлено господарським судом Львівської області та вбачається з матеріалів справи, 16.09.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано Звіт Брокерської контори №5 ЛУТБ, в якому чітко зазначено, що розмір винагороди, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача, згідно з п.4.3 Договору, становить 16 065,60 грн, що дорівнює 0,3% від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту.

Таким чином, відповідач на виконання положень п.4.3, п.4.4 та п.4.5 Договору-доручення № 1-15/09-08 від 15.09.08р. за виконання даного договору зобов'язаний був оплатити послуги позивача у розмірі 0,3% від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, але не менше 200 грн.

Також судом апеляційної інстанції не беруться до увагу твердження скаржника про те, що позивачем було визначено суму винагороди не по курсу НБУ на день реєстрації спотового експортного біржового контракту, оскільки в матеріалах справи міститься довідка Управління НБУ у Львівській області від 15.03.2010р. №13-19/1279, в котрій зазначено офіційний курсу НБУ гривні до євро станом на 16.09.08р. -момент реєстрації контракту (додано до матеріалів апеляційного провадження). Як встановлено судом, позивачем у відповідності до цього курсу було визначено суму винагороди.

Відповідно до п.4.5 Договору-доручення оплата послуг позивача здійснюється платіжним дорученням на розрахунковий рахунок позивача або через розрахунковий рахунок ЛУТБ на протязі трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем звіту позивача.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний був провести розрахунок до 19.09.2008р. незалежно від того, чи виставлено рахунок позивачем.

Посилання відповідача на те, що ним оплачено послуги надані позивачем в сумі 2 500,00 грн. згідно рахунку позивача № СФ-0000160 від 24.09.2008р. за платіжним дорученням №193_90020 від 26.09.2008р. (в тому числі по контракту № S-E-7 в сумі 625 грн.) є безпідставним, оскільки призначення платежу в платіжному дорученні № 193_90020 не вказано. Оскільки відповідач не зазначив призначення платежу, тому дана сума повинна знаходитися на кредитовому сальді відповідача і позивач повинен звернутися до ВАТ «Агросервіс»з листом про надання дозволу про зарахування суми в погашення тієї або іншої заборгованості, оскільки між сторонами існує декілька контрактів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача винагороди за надання брокерських послуг в розмірі 16 065,60 грн., оскільки дана вимога позивачем документально обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п.6.2 Договору-доручення від 15.09.2008р. у випадку ухилення відповідачем від оплати або прострочення оплати винагороди позивачу, відповідач сплачує штраф у фіксованому розмірі, що дорівнює 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.).

У апеляційній скарзі ВАТ «Агросервіс»зазначає, що суд першої інстанції, стягуючи зі скаржника штраф у твердій грошовій сумі, що дорівнює 30 000,00 грн., порушив норму ч.2 ст.549 ЦК України, яка визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно ч.4 ст.231 ГК України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак, господарський суд Львівської області прийшов до правомірного висновку, що, підписуючи Договір-доручення та, вчиняючи дії щодо його визнання, відповідач у відповідності з п. 3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. Протоколів розбіжностей, як видно з матеріалів справи, до Договору відповідач позивачу не направляв.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено позивачу винагороду за надання брокерських послуг згідно договору-доручення № 1-15\09-08 щодо надання брокерських послуг до 19.09.2008р., то починаючи з 20.09.2008р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно поданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період з жовтня 2008р. по березень 2009р. становлять 1 866,41 грн., а три проценти річних від простроченої суми за цей самий період становлять 240,96 грн., які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Окрім того, відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно з п.1 Договору-доручення від 15.09.2008р. позивач зобов'язався зареєструвати спотовий експортний біржовий контракт від імені та за рахунок відповідача.

За правилами ч.2 ст. 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору-доручення від 15.09.2008р., отримавши зареєстровані два примірники спотових експортних біржових контрактів, посвідчення про реєстрацію спотового експортного біржового контракту та звіт Брокерської Контори, відповідач зобов'язаний у 3 (трьох) денний термін сплатити позивачу винагороду за виконання договору, а також виконати інші свої зобов'язання, що витікають із зареєстрованого спотового експортного біржового контракту.

Відтак суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу біржовий збір у розмірі 2 142,08 грн., який останній сплатив Товарній біржі «Львівська універсальна»за реєстрацію спотового експортного контракту.

Щодо уточнених позовних вимог про стягнення 5 000,00грн. за послуги адвоката, то слід зазначити наступне (а.с. 84-86).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати пов`язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 ГПК України.

Слід зазначити, що сума про надання послуг адвоката має бути співрозмірною з наданими послугами.

Як видно з матеріалів справи, витрати, понесені позивачем за послуги адвоката підтверджені договором № 04/04 про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи від 02.04.2009р., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_9 здачі-приймання робіт від 27.05.2009р. та платіжними дорученнями № 48 від 27.05.2009р. на суму 2 500,00грн. та № 46 від 26.05.2009р. на суму 2 500,00грн. про оплату за надання правової допомоги (а.с. 93-98).

Враховуючи те, що розмір відшкодування послуг адвоката з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову повинен бути співрозмірним, тобто, не завищеним, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно частково задоволено уточнені позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00грн. витрат за послуги адвоката та стягнуто з відповідача лише 2 500,00грн., в зв`язку з чим в частині стягнення 2 500,00грн. за надання послуг адвоката відмовлено.

Про це судом першої інстанції описано в мотивувальній частині рішення. Однак, в резолютивній частині рішення помилково не зазначено про відмову в позові в частині стягнення 2500,00 грн. за надання послуг адвоката.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі, вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2009р. у справі № 12/88 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 3, виклавши його в такій редакції: В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2500,00 грн. адвокатських послуг -відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М

ОСОБА_3