Постанова

від 23.09.2015 по справі 821/1314/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1314/15-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 29 від 10.04.2015 року, яким позивачу відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу.

В обґрунтування позовних вимог вказує на наявність всіх необхідних умов та дій з його боку для застосування процедури податкового компромісу, передбачених чинним податковим законодавством, підстав для відмови відповідачем у застосуванні зазначеної процедури немає, в зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.

26 травня 2015 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати рішення податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу №29 від 10.04.2015 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні повторно розглянути заяву ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД від 31.03.2015 року №2/03-15 про намір досягнення податкового компромісу з урахуванням висновків суду.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою. Проте, подав письмові заперечення на адміністративний позов з яких вбачається, що проти позову заперечує з підстав викладених в таких запереченнях. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу №29 від 10.04.2015 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД від 31.03.2015 року №2/03-15 про намір досягнення податкового компромісу з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД (код ЄДРПОУ 14142229) судовий збір у сумі 73,08 грн. (Сімдесят три гривні 08 коп.).

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 31.05.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000542204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 353 384,00 грн., та № 0000552204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31 310,00 грн.

Підставою для їх винесення слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за періоди 4 квартал 2011 р. та 1 квартал 2012 р. (акт перевірки № 2107/22-4/14142229 від 05.04.2013 року). Позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0000542204 на суму основного платежу по податку на прибуток 315 481 грн. та від 31.05.2015 року № 0000552204, яким визначено штрафну санкцію по податку на прибуток на суму 31 310 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року №821/3723/13-а позов ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг ЛТД» про скасування ППР 31.05.2015 року №0000542204, № 0000552204 було задоволено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, 03.03.2015 року ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД знову звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року № 0000542204 та № 0000552204 (справа № 821/715/15-а).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року відкрито провадження у даній справі.

Таким чином, на даний час в провадженні Херсонського окружного адміністративного суду перебуває справа № 821/715/15-а за позовом ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.05.2013 року №0000542204, №0000552204.

Крім того, ДПІ у м. Херсоні звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг ЛТД» про стягнення податкового боргу в сумі 460 712, 00 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях ДПІ у м. Херсоні від 31.05.2013 р. №0000542204, №0000552204 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р. №821/3723/13-а. (Справа №821/848/15-а).

Ухвалою суду від 30.03.2015 року зупинено провадження у справі №821/848/15-а до набрання законної сили судовим рішенням у справі 821/715/15-а за адміністративним позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД до ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року №№ 0000542204, 0000552204.

В зв'язку з наявністю процедури судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, суми податкових зобов'язань за якими є неузгодженими відповідно до положень ПК України.

31.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу. Рішенням ДПІ у м. Херсоні № 29 від 10.04.2015 року позивачу відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу з підстав наявності судового рішення, яке набрало законної сили та підтверджує правомірність донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з відмовою ДПІ у м. Херсоні в застосуванні процедури податкового компромісу, позивач звернувся до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що підставами для застосування податкового компромісу є, зокрема: заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК Кодексу; наявність неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження; подання платником податків заяви до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу; сплата 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість.

Так, позивачем сплачено на рахунки відповідача 5 відсотків від сум занижених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств - 15 774,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 02.04.2015 року, копія якого знаходяться в матеріалах справи. Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач володіє сукупністю усіх необхідних підстав для застосування податкового компромісу.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Згідно до вимог п.56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно до вимог ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду справи № 821/3723/13-а, судове рішення у цій справі набрало законної сили, а податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0000542204 та №0000552204, є узгодженими, а тому у відповідності до пункту 7 Підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» Податкового Кодексу України, згідно з яким процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, не можуть бути об'єктом досягнення податкового компромісу.

На цій підставі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області 10.04.2015 року прийнято Рішення № 29 про непогодження застосування податкового компромісу по податку на прибуток, донарахованому за результатами планової документальної перевірки TOB «Херсонмаркетінг» ЛТД.

Згідно з пунктом 1 Підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання, які регулюють норми Підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачають волевиявлення двох сторін, а саме: суб'єкта владних повноважень в особі ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області та відповідного платника податків.

Таке волевиявлення має бути спрямованим на досягнення адміністративного договору шляхом укладення компромісу у питаннях оподаткування, а тому є різновидом публічно-правового договору у рамках податкового законодавства, відповідно до якого контролюючий орган здійснює управлінські функції у сфері оподаткування. Таким чином, на думку колегії суддів, досягнення податкового компромісу набуває відповідної форми правочину.

Досягнення такого договору можливе лише за наявності згоди обох сторін та оформлюється у вигляді рішення, що приймається органом владних повноважень, у даному випадку ДПІ у м. Херсоні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що норми Підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо процедури досягнення податкового компромісу носять рекомендований, а не імперативний характер.

Конкретизація положень Підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що визначена наказом ДФС України від 17 січня 2015 року № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» також має рекомендований характер зважаючи на назву вказаного наказу «Методичні рекомендації». При цьому згідно з пунктом 2.1 вказаного наказу Методичні рекомендації видані з метою забезпечення однакового підходу при здійсненні заходів адміністрування під час застосування податкового компромісу.

Наказ ДФС України від 17 січня 2015 року № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України у відповідності до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, а тому Наказ № 13 не має статусу нормативно-правового акту.

Так, згідно з пунктом 1.5: Методичних рекомендацій, ці рекомендації не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер щодо єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що посилання позивача на обов'язковість норм Наказу ДФС України від 17 січня 2015 року № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» є недоречним. Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД у справі №821/1314/15.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький