Ухвала

від 22.09.2015 по справі 821/4454/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/58685/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2014

у справі № 821/4454/13-а

за позовом Приватного підприємства «Дніпронафтопродукти»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпронафтопродукти» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 13.03.2013 № 0001782200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпронафтопродукти» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фатум» та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Фатум» у травні 2011 року, складено акт № 1243/22-4/37353561 від 25.02.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у травні 2011 року на загальну суму ПДВ 1 041 740,33 грн.

13.03.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001782200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 302 175 грн., у т.ч.: 1 041 740 грн. основного платежу та 260 435 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Вказаною перевіркою встановлено неможливість підтвердити фактичне здійснення поставки нафтопродуктів позивачу від ПП «Фатум», що свідчить про те, що правочини між ПП «Дніпронафтопродукти» та ПП «Фатум» здійснені без мети настання реальних наслідків.

В судовому порядку встановлено, що в межах основного виду діяльності підприємства позивача, а саме: оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами, був укладений договір з ПП «Фатум» № 22 від 05.05.2011 щодо придбання відповідного товару (бензину А-95, дизпалива, масла та мазуту).

Факт виконання укладеного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, доказами подальшого перепродажу придбаного товару третім особам.

Вказаний товар, після його придбання позивачем, зберігався ПП «Фатум» у спеціальному паливному терміналі, що підтверджено відповідним договором зберігання та правовстановлюючими документами контрагента позивача на цей паливний комплекс, та в подальшому був перепроданий позивачем третім особам, які приймали товар з цього паливного комплексу.

Реальність проведеної операції також підтверджено постановою слідчого від 25.04.2013 про закриття кримінального провадження у справі про ухилення від сплати податків, яку порушено відносно позивача за цими ж операціями. У вказаній постанові слідчим досліджено господарську документацію підприємства та зроблено висновок щодо відсутності порушень з його боку.

Рішеннями Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 та Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року по справі № 2-а-1968/12/2170 встановлено, що контрагент позивача (ПП «Фатум») здійснює свою господарську діяльність належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарських операцій з таким контрагентом.

Враховуючи вказані обставини, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний