Рішення

від 29.11.2011 по справі 7/214(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 р. Справа № 7/214(10)

за позовом : ТОВ В«КонтекстВ»

до відповідача: іноземного підприємства В«Агровет УкраїнаВ»

про визнання недійсним договору поставки

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом. ТОВ В«КонтекстВ» до іноземного підприємства В«Агровет УкраїнаВ» про визнання недійсним договору поставки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.11.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 30хв. 14.12.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 14.12.2010р., 04.01.2011р., 20.01.2011р. Строк розгляду спору продовжено за клопотання представника Позивача відповідно до ухвали господарського суду Львівської області від 20.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.02.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним господарським судом справи №2/91 та набранням рішенням законної сили. Ухвалою суду по даній справі від 31.10.2011р. провадження у справі поновлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду.

Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 гсоподарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської облатсі та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням наведенного суд зазначає про можливість розгляду справи по суті на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним договору поставки від 03.04.2009р. №5/Р-09, складеного між Сторонами (далі - Договір).

Підставою позовних вимог Позивач зазначає, що Договір підписано не уповноваженою на це особою.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010р. у справі №2/91 за позовом іноземного підприємства В«Агровет УкраїнаВ» до ТОВ В«КонтекстВ» та ПП «Воден», вирішено стягнути з ТОВ В«КонтекстВ» на користь іноземного підприємства В«Агровет УкраїнаВ» заборгованість за договором поставки №5/р-09 від 03.04.2009р.

Відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що згідно ч.1 ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, суд приходить до висновку, що оцінку дійсності (недійсності) укладеного між Сторонами ОСОБА_1 міг надати суд при розгляді справи №2/91.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010р. у справі №2/91, в які брали участь ті ж Сторони та яке набрало законної сили, встановлено наступне:

« 03 квітня 2009 року між Іноземним підприємством «Агровет Україна»(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контекст»(далі - відповідач 1) було укладено договір поставки № 5/Р-09, за яким позивач зобов'язувався постачати відповідачу 1 продукцію -вітамінні препарати, премікси та кормові концентрати для кормління птиці, свиней та ВРХ а відповідачі зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату .»;

«Позивач вказує, що у межах договору поставки №5/Р-09 від 03 квітня 2009 року ІП «Агровет Україна«Контекст»поставлено :

- 15.09.2009 року продукції згідно накладної РН №АВ0188 на загальну суму 59332,00 грн.

- 13.01.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0002 на загальну суму 28507,80 грн.

- 28.01.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0004 на загальну суму 9689,60 грн.

- 08.02.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0011 на загальну суму 29042,00 грн.

- 26.02.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0025 на загальну суму 33306,40 грн. та зазначає, що згідно вищезазначених накладних TOB «Контекст» поставлялися корми для тварин.

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, загальна сума поставки продукції згідно договору поставки №5/Р-09 від 03 квітня 2009 року відповідно до вищенаведених накладних склала 159874,8 грн. Одержану продукції TOB «Контекст»згідно зазначених вище накладних не оплатив.»;

«Факт порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань за відповідними накладними, підписаними та узгодженими сторонами, сума яких складає 159874,80грн. та наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки належним чином доведено, а відповідачем 1 не спростовано .»;

«відповідач 1 вказує на те, що договір поставки підписаний не уповноваженою на це особою, оскільки містить не підпис директора товариства, а відтак, є нікчемним. Однак, така позиція відповідача 1 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки за правилом вимог ст.204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача 1 на те, що підпис на договорі поставки скріплений печаткою товариства, а відповідач 1 не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем 1 й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень .».

З врахуванням вимог ч.2 ст.35 ГПК України, зазначені вище факти не пілягають доведенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.9.2 Розснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявні доводи та докази щодо виконання Позивачем ОСОБА_1, наступне схвалення такого, беручи до уваги підставу заявлених Позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення позову повністю.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.12.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.106, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.