Ухвала

від 02.02.2011 по справі 15/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" лютого 2011 р. Справа № 15/196

Суддя Мамченко Ю. А. розглянувши скарги Закритого акціонерного товариства Томашгородський кар'єр "Розовий" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" на дії

Відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг"

Боржник: ОСОБА_1 акціонерне товариство Томашгородський кар'єр "Розовий"

Орган виконання судового рішення: Відділ ДВС Рокитнівського районного управління юстиції

у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство Томашгородський кар'єр "Розовий"

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення в сумі 5 723 267грн. 05 коп.

представники сторін:

від стягувача: не з'явися

від боржника: представник ОСОБА_2 довіреність від 17.01.2011 року

від органу виконання судового рішення: начальник відділу ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 акціонерне товариство "Томашгородський кар'єр "Розовий" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії органів Державної виконавчої служби, в якій просить: скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції від 17.11.2010 року за номером ВП 22622117; скасувати акт опису й арешту майна ЗАТ Томашгородський кар'єр «Розовий», складений відділом державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції від 17.11.2010 року; зупинити виконавче провадження №22622117 про стягнення з ЗАТ "Томашгородський кар'єр "Розовий" на користь ТОВ "Техноторг-Лізинг" суми боргу в розмірі 1666518,05 гривень.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, а саме зазначена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2010 року, не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, у постанові не вказано дату набрання нею чинності, тим більше, що вказана дата відповідно до ст.ст.288, 294 КпАП України залежить від того, чи буде оскаржено або опротестовано постанову. Постанова всупереч зазначеній вище статті, не завірена печаткою, а містить лише підпис начальника відділу ОСОБА_3, а відтак на думку скаржника є незаконною. Що стосується акту опису й арешту майна від 17.11.2010 року, то на думку скаржника незаконність її винесення полягає в наступному. Виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» мали виконуватися у порядку, передбаченому ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчиняти певні дії або утримуватися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання. Частиною 5 статті 24 Закону встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Згідно ст. 27 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведенні державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. В силу ч. 1 ст. 30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст.24 цього Закону.

На думку скаржника системний аналіз наведених статей свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт Отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.

Відділ державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції надав суду письмовий відзив на вищезазначену скаргу Закритого акціонерного товариства Томашгородський кар'єр "Розовий", яким заперечує проти неї мотивуючи наступним: боржник всіляко уникає виконання рішення суду винесеного іменем України, а саме з незрозумілих мотивів прирівнює постанову про відкриття виконавчого провадження до виконавчого документу, порядок майнових стягнень доводить до немайнових, вказує на те, що постанову не отримано хоча в день її винесення вона була отримана під розписку виконавчим директором, опис майна здійснено у відповідності з Законом, і це ніяк не впливає па господарську діяльність боржника чи то на виплату заробітної плати.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що скарга Закритого акціонерного товариства Томашгородський кар'єр "Розовий" не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.03.2010 року по справі №15/196 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" до Закритого акціонерного товариства Томашгородський кар'єр "Розовий" про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення в сумі 5723267 грн. 05 коп. позов задоволено.

15.10.2010 року на примусове виконання вищевказаного рішення судом видано наказ.

Постановою Відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції від 17.11.2010 року відкрито виконавче провадження.

Копії постанови про відкриття направлені сторонам виконавчого провадження, відповідно до ст. ст. 24, 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 30 Закону державний виконавець пересвідчився в тому, що боржником постанова про відкриття виконавчого провадження отримана вчасно, оскільки вона була вручена під розписку, крім того боржником не учинялись дії щодо добровільного виконання рішення, оскільки рахунки боржника арештовані не були, боржник не реалізовував арештоване майно в добровільному порядку.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності зі ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», а державний виконавець за заявою стягувача скористався правом накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження постановою про відкритої виконавчого провадження та здійснив поряд з цим опис майна. Проте арешт на рахунки боржника не накладався, боржник не звертався з заявою про реалізацію майна в наданий строк отже він не був позбавлений права на добровільне виконання рішення.

Опис майна ЗАТ «Томашгородський кар'єр «Розовий» здійснювався у присутності виконавчого директора ОСОБА_4, який отримав копію акта опису й арешту та отримав на зберігання описане майно. В матеріалах справи відсутні зауваження чи заперечення керівника ЗАТ «Томашгородський кар'єр «Розовий». В силу ст.56 Закону виконавчим директором було запропоновано описане майно, що відповідає ст.64 Закону, а саме: в першу чергу накладається арешт на готову продукцію, що і було зроблено.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів до примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З наведеного вбачається, що дії Відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції є правомірними, а твердження скаржника про грубе порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем щодо до виконання наказу господарського суду Рівненської області №15/196 від 15.10.2010 року є безпідставними, а відтак вказана скарга не підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просить: визнати дії начальника відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції щодо винесення постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 26.11.2010 року неправомірними; скасувати постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 26.11.2010 року.

При цьому скаржник посилається на те, що згідно постанови начальника ДВС було встановлено, що наказ суду не містить адреси стягувача та боржника. Однак даний факт жодним чином не впливає на провадження виконавчих дій, так як в усіх трьох постановах чітко зазначена адреса боржника та адреса стягувача, що свідчить про те, що начальнику ВДВС було відомо місце знаходження як стягувача так і боржника. Більше того на виконанні у начальника відділу знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з цього ж боржника на користь стягувачів, в тому числі ТОВ "Техноторг Лізинг" грошових коштів.

Відділ державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції надав суду письмовий відзив на вищезазначену скаргу, яким проти доводів наведених ТОВ "Техноторг Лізинг" заперечує.

Відділ ДВС Рокитнівського районного управління юстиції мотивує свій відзив тим, що у зв'язку з надходження великої кількості виконавчих документів та те, що стягувачем було пред'явлено обидва накази одночасно, помилково були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. В ході примусового виконання наказу про вилучення транспортних засобів стало відомо, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». В зв'язку з чим 26.11.2010 року винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій та направлено сторонам (стягувачу направлено рекомендованим листом). Вказаною постановою стягувану було роз'яснено право на звернення до суду для приведення наказу у відповідність з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та попереджено про прийняття рішень у відповідності з вимогами закону у разі якщо зазначені обставини не будуть усунені. В термін відкладення провадження виконавчих дій стягувачем не було здійснено дій щодо усунення обставин які виключають здійснення виконавчого провадження в зв'язку з чим 06.12.2010 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі п.б ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Арешт та опис майна боржника був проведений згідно ч.6 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: за заявою стягувана, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вправі накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. Що було здійснено при виконанні наказу про стягнення боргу, а не про вилучення транспортних засобів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник не врахував вимоги ст.ст.19, 26 Закону та п. 3.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, що необхідно було зробити в даному випадку. Хоча при розгляді даної скарги необхідно враховувати і вказані вище норми, а саме: те, що встановити невідповідність виконавчого документа вимогам ст.19 Закону можливо і після відкриття виконавчого провадження.

Крім того, стягувач в скарзі звертається до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок направлення документів виконавчого провадження та ст.36 Закону яка регламентує порядок і строки зупинення виконавчого провадження. Тобто, державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 27 Закону постанови виконавчого провадження направлялись разом із супровідними листами, а що стосується строків зупинення виконавчого провадження, то останнє взагалі не зупинялось.

Таким чином в обґрунтування скарги стягувач включає виконавчі дії здійсненні при примусовому виконанні іншого виконавчого провадження та не враховує усіх вимог нормативно-правових актів, мотиви оскарження не відповідають вказаним статтям, а відтак вказана скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст 121, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарг відмовити.

Суддя Мамченко Ю. А.