Постанова

від 21.06.2010 по справі 15/196

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.06.10 Справа № 15/196

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ Томашгородського кар'єру «Розовий», смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області б/н від 31.03.2010 року

на рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2010 року

у справі № 15/196

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг», м. Миколаїв

до відповідача: Закритого акціонерного товариства Томашгородського кар'єру «Розовий», смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області

про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення в сумі 5 723 267,05 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 01.04.2009 року);

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Мамченко Ю.А.) від 10.03.2010 року у справі № 15/196 позов задоволено: стягнуто із Закритого акціонерного товариства Томашгородського кар'єру «Розовий», смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг», м. Миколаїв заборгованість по договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року в сумі 1 377 567 грн. 22 коп., пеню в розмірі 114 133 грн. 71 коп., штраф в розмірі 81 651 грн. 40 коп., три відсотки річних в розмірі 19 090 грн. 66 коп. та інфляційні втрати в розмірі 48 254 грн. 06 коп., витрати на оплату державного мита в розмірі 25 585,00 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.; вилучено у Закритого акціонерного товариства Томашгородського кар'єру «Розовий» БелАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24175, двигун № НОМЕР_1, БелАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24184, двигун № НОМЕР_2, БелАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24195, двигун № НОМЕР_3, БелАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24110, двигун № НОМЕР_4, БелАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24185, двигун № НОМЕР_5 та передано їх Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»; розірвано договір фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»та Закритим акціонерним товариством Томашгородським кар'єром «Розовий».

Відповідач -ЗАТ Томашгородський кар'єр «Розовий»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить його скасувати, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що станом на 19.02.2010 року відповідач перерахував на рахунок позивача всю суму заборгованості в розмірі 457 454,50 грн., що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було взято до уваги. Зазначає, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.12.2008 року по 25.02.2009 року, в якому заборгованість була повністю погашена, не відповідає умовам договору фінансового лізингу та вимогам ЦК України. Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам матеріального права, висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу та вилучення предметів лізингу, посилаючись при цьому на те, що жодного доказу істотного порушення відповідачем договору, що завдало б позивачу шкоди, останнім не надано. Покликається також на те, що в порушення ст. 188 ГК України позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору фінансового лізингу, а тому на думку скаржника, у господарського суду не було законних підстав розривати даний договір в судовому порядку, а відтак і вилучати предмети лізингу, що можливе лише внаслідок розірвання договору фінансового лізингу.

Позивач -ТзОВ «Техноторг-Лізинг»у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 163 від 28.05.2010 року) зазначає, що кошти в сумі 457 454,50 грн. були сплачені відповідачем в лютому 2009 року в рахунок погашення заборгованості по лізингових платежах за період з 26.06.2008 року по 25.11.2008 року, а тому ці кошти не мають ніякого відношення до предмета спору у даній справі. Вважає, що несплата відповідачем лізингових платежів за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року в сумі 1 377 567,22 грн., стягнення якої є предметом даного позову, є істотним порушенням договору фінансового лізингу, що відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання. Окрім того, посилається на те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання відповідачу пропозиції про розірвання договору фінансового лізингу не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання цього договору. На підставі наведеного просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року. В судовому засіданні 31.05.2010 року оголошувалась перерва до 21.06.2010 року.

21.06.2010 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю його явки в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні у Вищому господарському суді України. Однак, колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого і такого, що не підтверджено жодними доказами. Окрім того, представником відповідача були надані всі необхідні для розгляду апеляційної скарги пояснення в попередніх судових засіданнях і його відсутність в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до неї та відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, а також представника відповідача, дані в попередніх судових засіданнях, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2010 року у справі № 15/196 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією встановлено, що 17.04.2008 року між ТзОВ «Техноторг-Лізинг»(лізингодавець) та ЗАТ Томашгородським кар'єром «Розовий»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 231, згідно умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу майно, а саме: п'ять кар'єрних самосвалів БеЛАЗ-7540А загальною вартістю 4 082 570,00 грн., а лізингоодержувач зобов'язався сплатити авансовий платіж, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору, та сплачувати всі наступні платежі, вказані у додатку № 1 до цього договору (графіку сплати лізингових платежів).

Предмет лізингу, що буде переданий лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим договором, лізингодавець зобов'язався придбати за замовленням і погодженням з лізингоодержувачем у ТОВ «Техноторг-Дон»згідно із замовленням на предмет лізингу від 16.04.2008 року (п 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього договору (графіком сплати лізингових платежів); лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця, зазначений в розділі 16 цього договору.

Пунктом 2.3 укладеного договору та ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі.

Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України.

На виконання зобов'язань згідно укладеного договору позивач придбав та передав відповідачу кар'єрний самосвал БеЛАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24175, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак Т2220МК, свідоцтво про реєстрацію МК№1078, кар'єрний самосвал БеЛАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24184, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак Т2219МК, свідоцтво про реєстрацію МК№1077, кар'єрний самосвал БеЛАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24195, двигун № НОМЕР_3, державний номерний знак Т2218МК, свідоцтво про реєстрацію МК№1076, кар'єрний самосвал БеЛАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24110, двигун № НОМЕР_4, державний номерний знак Т2217МК, свідоцтво про реєстрацію МК№1075 та кар'єрний самосвал БеЛАЗ-7540А 2008 року випуску, заводський № 24185, двигун № НОМЕР_5, державний номерний знак Т2221МК, свідоцтво про реєстрацію МК№1079, що підтверджується актами прийому-передачі у фінансовий лізинг № 231-1, № 231-2, № 231-3, № 231-4, № 231-5 від 05.05.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 26.11.2008 року по 25.10.2009 року порушив взяті на себе за договором фінансового лізингу зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів, розмір яких вказано у графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу), внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 377 567,22 грн., яка підтверджується наявними у справі документальними доказами.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не подав ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом, а тому колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в цій частині.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що станом на 19.02.2010 року відповідач перерахував на рахунок позивача всю суму заборгованості в розмірі 457 454,50 грн., не приймаються колегією до уваги як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи. Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2009 року у справі № 5/13, у якій брали участь ті самі сторони, що і у даній справі, встановлено, що кошти в сумі 457 454,50 грн. були сплачені відповідачем протягом лютого 2009 року в рахунок погашення заборгованості по договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року за період з 26.06.2008 року по 25.11.2008 року, в той час як предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості по цьому ж договору, однак за період з 26.11.2008 року по 25.10.2009 року. Вказаний факт, який згідно ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення при розгляді даної справи, підтверджений також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року у справі № 5/13.

Поряд з цим, слід зауважити, що в процесі розгляду справи № 5/13 у господарському суді Рівненської області ТзОВ «Техноторг-Лізинг»було подано заяву про уточнення позовних вимог від 04.03.2009 року, у якій позивач просив додатково стягнути з відповідача заборгованість по договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, включно. Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2009 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено, проте апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2009 року у справі № 5/13 рішення в цій частині скасував, а заяву про уточнення позовних вимог передав на розгляд до суду першої інстанції. Однак, заява ТзОВ «Техноторг-Лізинг»про уточнення позовних вимог від 04.03.2009 року не була прийнята до розгляду господарським судом Рівненської області, оскільки вимоги, заявлені у цій заяві, розглядаються в межах даної справи (№ 15/196), про що позивача було повідомлено листом № 5/13 від 15.02.2010 року. З огляду на викладене, слід визнати безпідставними доводи відповідача, викладені у доповненні до апеляційної скарги від 07.06.2010 року, про необхідність залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по лізингових платежах за період з 26.11.2008 року по 25.02.2009 року без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У п. 10.5 договору фінансового лізингу встановлена відповідальність лізингоодержувача за прострочення внесення лізингових платежів у вигляді сплати лізингодавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, та штрафу у розмірі 2% від суми, зазначеної в п. 1.2 цього договору (загальної вартості предмета лізингу).

Позивач за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період з 26.12.2008 року по 15.11.2009 року нарахував останньому пеню в сумі 114 133,71 грн. та штраф в сумі 81 651,40 грн. При цьому, нарахування пені за прострочення оплати лізингових платежів проводилось окремо по кожному лізинговому платежу та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто не більше шести місяців, а вимога про її стягнення пред'явлена в строк, встановлений ст. 258 ЦК України. Розрахунок пені та штрафу перевірено колегією та визнано вірним. Відтак, місцевий господарський суд підставно з урахуванням вимог ст. ст. 611, 612 та ч. 1 ст. 624 ЦК України задоволив позовні вимоги в цій частині.

Вірно, на думку колегії, відмовлено господарським судом першої інстанції і у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки останній не надав суду доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам такого порушення та не обґрунтував інших обставин, з якими закон (ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України) пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Окрім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період прострочення внесення лізингових платежів з 26.12.2008 року по 15.11.2009 року 3 % річних в сумі 19 090,66 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 48 254,06 грн., які базуються на вимогах чинного законодавства, їх розмір документально обґрунтований, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Одночасно, п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»надає лізингодавцю право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Право лізингодавця на вилучення предмета лізингу встановлено п. 9.1.1 договору фінансового лізингу, зокрема, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі лізингові платежі та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання відповідних строків платежів, встановлених цим договором.

18.11.2009 року позивач у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів у період з 26.11.2008 року по 25.10.2009 року в порядку, встановленому п. 9.2 договору фінансового лізингу, направив відповідачу повідомлення про вилучення предмета лізингу № 267 від 18.11.2009 року. Докази скерування такого повідомлення на адресу ЗАТ Томашгородського кар'єру «Розовий»знаходяться в матеріалах справи (а. с. 53-54).

Однак, відповідач в порушення п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 9.2 договору фінансового лізингу вимогу позивача не виконав і предмет лізингу в строк, встановлений цим договором, що не може перевищувати 10 календарних днів з дати направлення вищевказаного повідомлення, не повернув.

Право власності позивача на предмет лізингу (п'ять кар'єрних самосвалів), які передані відповідачу по договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року, підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію технологічних транспортних засобів (а. с. 47-51).

За таких обставин, зважаючи на те, що прострочення відповідачем сплати лізингових платежів перевищує 30 днів, колегія вважає обґрунтованою і законною вимогу позивача про вилучення у відповідача предметів лізингу, які були передані йому згідно актів прийому-передачі у фінансовий лізинг № 231-1, № 231-2, № 231-3, № 231-4, № 231-5 від 05.05.2008 року, а тому позов в цій частині місцевим господарським судом задоволено підставно.

Окрім того, позивач у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року, заявив вимогу про розірвання цього договору в судовому порядку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зокрема, ступінь виконання відповідачем зобов'язань по укладеному договору, період прострочення ним сплати лізингових платежів та розмір заборгованості, колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в даному випадку позивач як лізингодавець за спірним договором значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а саме протягом тривалого періоду не отримував визначену договором плату (лізингові платежі), а тому суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу № 231 від 17.04.2008 року.

Колегією не приймаються до уваги покликання апелянта на те, що в порушення ст. 188 ГК України позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору фінансового лізингу, а тому у господарського суду не було законних підстав розривати цей договір в судовому порядку, оскільки з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що недотримання стороною договору вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не передбачає жодних санкцій та не позбавляє її права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2010 року у справі № 15/196 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2010 року у справі № 15/196 залишити без змін, апеляційну скаргу ЗАТ Томашгородського кар'єру «Розовий», смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області б/н від 31.03.2010 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.