Ухвала

від 17.09.2015 по справі 826/16640/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/8562/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Бєлановоського В.П.,

представника відповідача Мазніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКР» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014 року № 0011022205 та № 0011032205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Ігро-Ленд», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухваленні із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що висновки акту перевірки від 15.07.2014 року № 1231/26-59-22-05/33350090 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 року № 0011022205 та № 0011032205 винесені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, порушенням ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКР» податкового законодавства щодо використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, на підставі, в порядку та у строки визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На підставі наказу від 15.05.2014 року № 243 та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 2, 4, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКР» (код ЄДРПОУ 33350090) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 15.07.2014 року № 1231/26-59-22-05/33350090 (т. 1, арк. 155-187).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 117112,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 263017,00 грн. та в результаті чого занижено ПДВ на суму 263017,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 15.07.2014 року № 1231/26-59-22-05/33350090 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 року:

- № 0011022205, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 175668,00 грн., з якої: за основним платежем - 117112,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58556,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 189);

- № 0011032205, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 327150,00 грн., з якої: за основним платежем - 261720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65430,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 188).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Ігро-Ленд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 07.02.2013 року № 130030 (т. І, арк. 46-48).

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, належний на праві власності у продавця товар: шрот соняшниковий, а покупець прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: накладні про отримання шроту соняшникового, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та банківські виписки про оплату товару (т. І, арк. 49-71).

Крім цього, позивачем були надані докази щодо використання отриманого від ТОВ «Ігро-Ленд» товару у власній господарській діяльності товариства та фізичній можливості позивача займатися господарською діяльністю (т. 1, 75-115, 184-252, т. 2, арк. 1-129 ).

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ігро-Ленд» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платника податків, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по гоподарських операціях з ТОВ «Ігро-Ленд».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Ігро-Ленд», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Дійшовши висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Ігро-Ленд», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Як вбачається із акту перевірки від 15.07.2014 року № 1231/26-59-22-05/33350090 (т. 1, арк. 155-187), позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податкових зобов'язань, що виписані з порушенням порядку заповнення та/або реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних у 2012-2013 роках по операціям з ТД «Єврохім», ТОВ «Ейч Ар Інвест», ПП «Джерело Поділля», ТОВ «Ареал Днепр».

Крім того, оскаржуванні податкові повідомлення-рішення венесені у зв'язку з тим, що позивачем порушено пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України в частині нецільового використання коштів, що призвело до заниження об'єкта оподаткування на суму 115882,35 грн.

В свою чергу судами попередніх інстанцій вказані обставини не досліджувались, не перевірено дотримання позивачем вимог п. 198.1, п. 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України по операціях із вказаними контрагентами та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо правомірності заниження об'єкту оподаткування. А тому висновок судів про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі є передчасним.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі № 826/16640/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 22.09.2015 року.