Постанова

від 07.12.2010 по справі 10/159

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.12.10 Справа № 10/159

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Желік М. Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) -не з'явився

від відповідача -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Фірми «Аква-Інсталбуд», м. Рівне № 17-11/2010 від 17.11.2010 р.

на рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2010 р.

у справі № 10/159

за позовом ТзОВ Фірми «Аква-Інсталбуд», м. Рівне

до відповідача ОСОБА_2 підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, с. В. Житин, Рівненська область

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Рівненської області від 09.11.2010 р. у справі № 10/159 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ Фірми «Аква-Інсталбуд», м. Рівне до СПД-ФО ОСОБА_3, с. В. Житин, Рівненська область про визнання договору оренди від 01.07.2006 р., укладеного між сторонами у даній справі, дійсним.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога позивача не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення не враховано, що згідно п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, реєстраторами право чинів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором реєстру, проводять державну реєстрацію право чинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії тощо. Згідно п. 6 цього ж порядку, державна реєстрація право чинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 01.07.2006 р. між СПД-ФО ОСОБА_3 (орендодавець) та ТзОВ «АКВА-Інсталбуд»(орендар) укладений договір оренди, згідно п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння частину адміністративного будинку площею 10 м кв. за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 18.

30.12.2007 р. сторонами договору укладено додаткову угоду до нього, якою сторони узгодили, що нотаріальне посвідчення договору, згідно з вимогами чинного законодавства України, здійснюється ними протягом 1 календарного місяця з моменту його підписання, шляхом надання орендодавцем нотаріусу вказаного договору та всіх інших документів, визначених чинним законодавством для нотаріального посвідчення вказаного договору оренди, при цьому сторони погодились, що всі витрати за нотаріальне посвідчення вказаного договору покладаються на орендодавця в повній мірі (а. с. 11).

Відповідно до п. 4.1 договору, термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту прийому-передачі від 01.07.2006 р., об'єкт оренди був переданий орендодавцем - СПД-ФО ОСОБА_3, орендарю -ТзОВ «АКВА-Інсталбуд», що підтверджується підписами позивача та відповідача та скріплено їхніми печатками (а. с. 12).

04.02.2008 р. та 14.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з листами-пропозиціями № 04-02/2008 та № 14-10/2008, в яких просив нотаріально посвідчити договір оренди від 01.07.2006 р.(а. с. 13, 14). Проте, вказані листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що ним фактично прийнято в оренду об'єкт, що орендується згідно договору оренди від 01.07.2006 р., за актом здачі-приймання від 01.07.2006 р., він сплачує орендну плату, про що свідчать платіжні доручення. Копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 15 - 17).

Однак, відповідач взятого на себе зобов'язання за договором оренди від 01.07.2010 р. не виконав, а також не посвідчив нотаріально вищевказаний договір.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

У даному випадку позивач просить визнати дійсним договір оренди, укладений між ТзОВ «АКВА-Інсталбуд»СПД-ФО ОСОБА_3 01.07.2006 р.

Відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на 3 роки підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України).

Державна ресстрація правочинів (договорів) проводиться на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМ України від 26.05.2004 р. № 671. Вона здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. А тому, враховуючи вищевикладене, така вимога не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову про визнання дійсним договору оренди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2010 р. у справі № 10/159 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ Фірми «Аква-Інсталбуд», м. Рівне -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кордюк Г. Т.