Постанова

від 22.11.2011 по справі 20/114-24/84

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа № 20/114-24/84

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ясини-ліс»(надалі ПП «Ясини-ліс») б/н від 08.10.2011р. (вх. №984 від 17.10.2011р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р.

у справі № 20/114-24/84

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олафсон»(надалі ТзОВ «Олафсон»), м. Івано-Франківськ

до відповідача: ПП «Ясини-ліс», м. Івано-Франківськ

про стягнення 35 743,90 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (доручення № 1 від 13.06.2010р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 20/114-24/84 (суддя Ткаченко І.В.) позов задоволено, стягнуто з ПП «Ясини-ліс»на користь ТзОВ «Олафсон»30 000,00 грн. основного боргу, 4 770,00 грн. інфляційних втрат, 973,90 грн. три проценти річних, 357,44 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів, що спричинило виникнення боргу перед позивачем в сумі 30 000,00 грн. Враховуючи зміст ст. 625 ЦК України, задоволенню підлягають також і вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема вказує, кошти за оренду обладнання не перераховувались на розрахунковий рахунок позивача, так як відбулося зарахування зустрічних вимог. ПП «Ясини-ліс»проплатило у касу ТзОВ «Олафсон»22 873,02 грн., чого позивач не заперечує, але відмовляється зарахувати дані кошти за оренду обладнання. Вважає, що судом не з'ясовано обставин справи, а позивач дав неправдиві відомості, щоб заплутати суд. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 20/114-24/84, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання апелянта на Акт зарахування однорідних вимог є необґрунтованими, оскільки даний Акт визнаний недійсним в судовому порядку. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП «Ясини-ліс», рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 20/114-24/84 залишити без змін.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.11.2011р. В факсимільному запереченні на відзив по апеляційній скарзі (вх. № 840 від 22.11.2011р.) вказує, що в силу обставин, незалежних від ПП «Ясини-ліс», представник не зможе з'явитись в судове засідання. Повністю довіряючи складу суду, просить задоволити вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 20/114-24/84 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2008 року між ТзОВ «Олафсон»(орендодавець) та ПП «Ясини-ліс»(орендар) укладено договір оренди обладнання № 01/11, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння наступне обладнання: верстат двохдисковий KPN-A - 1 шт.; верстат торцювальний QBO - 1 шт.; верстат багатодисковий PKSN32-A - 1 шт. (а.с.8).

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що обладнання, яке орендується, передається орендареві після підписання даного договору.

Термін оренди складає з моменту підписання до 31.12.2009р. (п. 3.2 договору).

В розділі 4 договору вказано, що орендна плата встановлюється 3 000,00 грн., проводиться в безготівковому порядку на р/р орендодавця або готівковими коштами в касу орендодавця. Орендна плата може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання.

Договір оренди обладнання № 01/11 від 03.11.2008р. підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

З накладної №98 від 03.11.208р., підписаної та скріпленої печатками сторін, вбачається, що відповідач отримав від позивача верстат двохдисковий, верстат багатодисковий та верстат торцювальний на підставі договору №01/11 (а.с.9).

ПП. «Ясини-ліс»своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в період з 03.11.2008р. (дата передачі обладнання в оренду) по 31.12.2009р. (дата закінчення терміну дії договору) не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 30 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази сплати відповідачем вищевказаної суми боргу по орендній платі.

01 грудня 2009 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій повідомив, що відмовляється від договору оренди обладнання № 01/11 від 03.11.2008р. та просив повернути орендоване обладнання, оплатити заборговану грошову суму - 30 000,00 грн., про результати розгляду претензії повідомити у письмовій формі протягом 10-ти днів з дня її одержання (а.с. 11).

Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення ТзОВ «Олафсон»до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що 02.04.2009р. сторонами підписано Акт зарахування зустрічних вимог, згідно якого ПП «Ясини-ліс»повністю виконало свої зобов'язання по договору оренди обладнання від 03.11.2008р. і ТзОВ «Олафсон»не має ніяких претензій до ПП «Ясини-ліс»(а.с.15).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011р. у справі № 3/109, залишеним без змін постановою ЛАГС від 24.05.2011р., Акт зарахування однорідних вимог від 02.04.2009р., на який посилається відповідач, визнаний недійсним (а.с. 46-48).

Ухвалою ВГС України від 18.08.2011р. у справі № 3/109 повернуто касаційну скаргу відповідача на вищевказані процесуальні документи (а.с. 59-60).

Відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011р., яким визнано недійсним Акт зарахування однорідних вимог, вступило в законну силу.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічно п. 1 ст. 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу вимог ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами 03.11.2008р. договору оренди обладнання № 01/11.

03.11.2008р. сторони підписали та скріпили своїми печатками без жодних зауважень накладну, що є доказом виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та підставою оплати орендної плати відповідачем.

З наявної в матеріалах справи претензії від 01.12.2009р. вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає 30 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності покликань відповідача на Акт зарахування однорідних вимог від 02.04.2009р., оскільки рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2011р. у справі № 3/109 (яке вступило в законну силу) даний акт визнано недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України, умови укладеного між сторонами договору оренди обладнання №01/11 від 03.11.2008р. та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. боргу по орендній платі.

Як вбачається з договору оренди обладнання від 03.11.2008р., сторони не погодили терміну (строку) здійснення орендних платежів.

Отже, при вирішенні даного спору необхідно керуватись пунктом 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якого, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.12.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій повідомив, що відмовляється від договору оренди обладнання № 01/11 від 03.11.2008р. та просив повернути орендоване обладнання, оплатити заборговану грошову суму - 30 000,00 грн., про результати розгляду претензії повідомити у письмовій формі протягом 10-ти днів з дня її одержання.

Однак, відповідач не виконав вимоги позивача щодо оплати заборгованості та не надав відповіді про розгляд даної претензії, що підтверджується матеріалами справи.

З наведеного, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, повністю задоволив позовні вимоги в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних слід обчислювати з дати надіслання претензії з урахуванням триденного терміну поштового перебігу та 7-денного терміну для виконання вимоги про оплату грошових коштів, тобто з 11 грудня 2009 року по 31 грудня 2009р. (термін, зазначений в розрахунку боргу, а.с.4-5).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних (розрахунки приєднані до матеріалів справи), апеляційний господарський суд констатує, що в цій частині місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 973,90 грн. - 3% річних та 4 770,00 грн. інфляційних втрат.

Фактично підлягає до стягнення з ПП «Ясини-ліс»на користь ТзОВ «Олафсон»3% річних в сумі 51,78 грн. і 270,00 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, висновки в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 4 770,00 грн. та 3% річних в сумі 973,90 грн., в рештій залишити без змін.

Судові витрати у справі віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 20/114-24/84 скасувати в частині стягнення з ПП «Ясини-ліс»на користь ТзОВ «Олафсон»973,90 грн. - 3% річних та 4 770,00 грн. - інфляційних втрат. Прийняти в цій частині нове рішення.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ясини-ліс»(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинський промвузол; ідентифікаційний код 34084565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олафсон» (76018, м. Івано-Франківськ, площа Ринок, 7; ідентифікаційний код 13657960) 3% річних в сумі 51,78 грн. і 270,00 грн. інфляційних втрат.

В рештій частині рішення суду залишити без змін.

4. Судові витрати у справі віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

7. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

ОСОБА_1