Постанова

від 13.12.2011 по справі 17/63/5022-1210/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 17/63/5022-1210/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2О.) №76 від 30.09.2011р. (вх. №672 від 18.10.2011р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р.

у справі № 17/63/5022-1210/2011

за позовом: Комунального автотранспортного підприємства, м. Тернопіль

до відповідача: СПД ФО ОСОБА_2, м. Збараж Тернопільської обл.

про стягнення 2 196,70 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 5 від 03.11.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р. у справі № 17/63/5022-1210/2011 (суддя Андрусик Н.О.) позов задоволено, стягнуто з СПД ФО ОСОБА_2 на користь Комунального автотранспортного підприємства - 1 528,89 грн. інфляційних нарахувань, 667,81 грн. - 3 % річних та 338,00 грн. в повернення сплачених судових витрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості за договорами оренди нежитлового приміщення та невиконання у повному обсязі рішення господарського суду Тернопільської області №2/30-481 від 22.06.2010р. позивач поніс втрати від інфляції та 3% річний за період з 07.02.2011р. по 12.08.2011р., тому позов про їх стягнення заявлено правомірно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Вказує, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий у даній справі позов до СПД ФО ОСОБА_2 не підлягає задоволенню через його безпідставність. Просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р. у справі № 17/63/5022-1210/2011.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, прийнятим при всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржуване рішення мійцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення. Явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.12.2011р. На вимогу апеляційного господарського суду надіслав копії платіжних доручень №30 від 04.02.2011р. на суму 80 660,12грн. та №887 від 10.08.2011р. на суму 43 682,69грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р. у справі № 17/63/5022-1210/2011 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2006 року між Комунальним автотранспортним підприємством (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщення майстерні № 1 площею 168 кв.м. та майстерні № 2 площею 66,8 кв.м., що перебувають на балансі Комунального автотранспортного підприємства, розміщене за адресою: м. Тернопіль, вул. Рєпіна, 14 на 1-му поверсі, приміщення гаражно-складського типу. Приміщення передається в оренду з метою ведення підприємницької діяльності (а.с. 14-16).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, затвердженої рішенням Тернопільської обласної ради, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 639,90 грн. орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

У п. 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно розділу 9 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Цей договір укладено строком на 10 років, і діє з «20»березня 2006 року до «20»березня 2016 року включно (п.10.1 договору).

Договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 20.03.2006р. підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про погодження ними істотних умов даного договору.

25.02.2005р. та 20.03.2006р. сторонами підписано акти приймання-передачі нежитлових приміщень, згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вказані в договорі приміщення (а.с.17-18).

Додатком № 1 від 01.10.2008р. сторонами змінено п. 1.1. договору оренди щодо предмету оренди та встановлено, що орендар використовує майстерню №2 площею 66,8 кв.м за адресою м. Тернопіль, вул. Рєпіна, 14 (а.с.25).

Згідно акту приймання-передачі від 01.10.2008р. орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення - майстерню №1, площею 168 кв.м за вищевказаною адресою (а.с.26).

Окрім того, 20.03.2006р. на виконання п. 5.8 договору оренди сторонами підписано договір № 1/06 "Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю", в п. 2.2.3 якого передбачено обов'язок орендаря не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі (позивача у справі), за технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також комунальні послуги.

15 листопада 2006 року між Комунальним автотранспортним підприємством (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщення: майстерні № 1, площею 168 кв.м. та майстерні № 2, площею 66,8 кв.м., що перебувають на балансі Комунального автотранспортного підприємства, розміщене за адресою: м. Тернопіль, вул. Рєпіна, 14 на 1-му поверсі, приміщення гаражно-складського типу. Приміщення передається в оренду з метою ведення підприємницької діяльності (а.с. 20-21).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.06.2010р. у справі № 2/30-481 (а.с.5-6), яке набрало законної сили 20.10.2010р. (а.с.7-9), договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 15.11.2006р. розірвано достроково. Стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь Комунального автотранспортного підприємства 63 327,81 грн. орендної плати; 18 065,33 грн. за комунальні послуги; 9 624,72 грн. пені; 26 932,11 грн. - втрат від інфляційних процесів за період з 26.04.2007р. по 25.04.2010р.; 5 093,84 грн. - річних за користування коштами з 26.04.2007р. по 25.04.2010р .; 1 063,00 грн. - в повернення сплаченого державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди від 15.11.2006р.

Наявною в матеріалах справи копією виписки банку від 07.02.2011р. підтверджується факт стягнення з відповідача на користь позивача згідно наказу № 2/30-481 від 14.12.2010р. коштів в сумі 80 660,12 грн. (а.с.12).

Відтак, станом на 08.02.2011р. за залишився несплаченим борг в розмірі 43 682,69 грн., на який позивач нарахував втрати від інфляції та 3 % річних, і звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про їх стягнення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.04.2011 року у справі

№ 4/16/5022-194/2011, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь Комунального автотранспортного підприємства 4558,02 грн. індексу інфляції; 1919,98 грн. - 3% річних за період з 26.04.2010р. по 06.02.2011р. (а.с. 10-11).

Як вбачається з листа першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ № 19/36161 від 19.09.2011р., 12.08.2011р. залишок боргу в сумі 43 682,69 грн. стягнуто та перераховано стягувачеві (а.с.42).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугували завдані підприємству несвоєчасним виконанням зобов'язань втрати від інфляції та 3 % річних, нараховані за період з 07.02.2011р. по 12.08.2011р., тобто з моменту нарахувань, проведених та заявлених у справі № 4/16/5022-194/2011, до фактичного погашення боргу.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічно п. 1 ст. 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу вимог ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.04.2011 року у справі № 4/16/5022-194/2011 стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь Комунального автотранспортного підприємства 4558,02 грн. індексу інфляції; 1919,98 грн. - 3% річних за період з 26.04.2010р. по 06.02.2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи підтверджується факт стягнення органом ДВС 12.08.2011р. з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості в розмірі 43 682,98 грн.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що сума інфляційних втрат складає 1 528,89 грн., 3 % річних - 667,81 грн. (а.с.30).

Враховуючи вищенаведені приписи ЦК України, проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про його законність, обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України відповідачем не надано суду доказів, що спростовують факти, викладені в позовній заяві.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на самостійне перерахування ним частини грошових коштів, оскільки відповідно до надісланих позивачем на вимогу апеляційного господарського суду копій платіжних доручень №30 від 04.02.2011р. на суму 80 660,12грн. та №887 від 10.08.2011р. на суму 43 682,69грн. платником перерахованих позивачу коштів є не ФОП ОСОБА_2, а орган ДВС.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р. у справі № 17/63/5022-1210/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

ОСОБА_1