Постанова

від 25.05.2012 по справі 4-62/2010

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №4-62/10

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 травня 2012 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., при секретарі Лесів М.Я., з участю прокурора Пилипіва В.М., слідчого Головея Р.О., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши подання слідчого СВ Бориславського МВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого : 22 вересня 1998 року Дрогобицьким міським судом Львівської області за ст.ст. 86-1, 44, 17, 81 ч.3, 89 ч.1, 140 ч.2, 145 ч.1, 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 31 липня 2001 року на підставі ст.3 «В» згідно із Законом України про амністію від 5 липня 2001 року, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, -

в с т а н о в и в :

як зазначено у поданні ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб.

Проведеним по справі розслідуванням встановлено, що 10 травня 2004 року близько З години 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, підійшовши до одного із гаражів, що розташований по вулиці Чорновола міста Борислава, який належить ОСОБА_4 і за допомогою металевого прута, який мали при собі, зірвавши навісний замок, проникли в нього, та незаконно заволоділи автомобілем НОМЕР_1, вартістю 4 252 гривень, власником якого являється ОСОБА_5, чим заподіяли потерпілій значну майнову шкоду.

За цим фактом СВ Бориславського МВ УМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за наявністю в їхніх діях складу злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

14 серпня 2004 року із кримінальної справи №111-0751 виділено в окреме провадження матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1 яким присвоєно №111-0827 в зв’язку із не встановлення місця перебування ОСОБА_1.

14 вересня 2004 року СВ Бориславського МВ УМВСУ у Львівській області винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

По кримінальній справі проводились заходи спрямовані на встановлення місця знаходження ОСОБА_1, однак встановити його місце перебування не представилось можливим.

5 жовтня 2004 року постановою СВ Бориславського МВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_1 оголошено в розшук.

14 вересня 2010 року постановою Бориславського міського суду дано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 і доставку його в суд під вартою.

17 травня 2012 року о 16 годині 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції.

Постановою суду від 18 травня 2012 року було продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 термін затримання до 16 години 40 хвилин 27 травня 2012 року .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив не мав наміру перешкоджати встановленню істини по справі, уникати досудового слідства та суду, оскільки йому не було відомо про порушення відносно нього кримінальної справи. Весь час він перебувавна заробітках в Україні та Росії, кожні три місяці виїзжав з території Росії, щоб не порушувати імміграційного законодавства даної країни. Просить врахувати його молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, стан здоров’я: протягом останніх 5 років хворіє на виразку шлунку та 12 п/кишки в стадії нестійкої ремісії, пупкова кила. Просить врахувати, що перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Просить обрати щодо нього інший, більш м’який запобіжний захід - заставу.

Заслухавши пояснення слідчого, який просить задовольнити подання про обрання запобіжного заходу, думку прокурора, який підтримав подання з мотивів наведених слідчим, суд приходить до висновку що подання не ґрунтується на вимогах закону та Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Згідно ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення подання суд приймає до уваги, що взяття під варту є найбільш суровим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявних підстав вважати, що інші (менш сурові) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, на що звертає увагу Верховний Суд України в Постанові Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»від 25 квітня 2003 року № 4.

Взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

У п.13 Постанови роз’яснено, що обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до статті 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійсненні з метою припровадженні її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як вбачається із матеріалів справи, лише 17 травня 2012 року ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення за ознаками злочину за ст.289 ч.2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно, оголошення ОСОБА_1 у розшук, як підстава, на яку посилаються слідчий та прокурор у поданні про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не може бути достатньою, яка свідчить що ОСОБА_1 може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.

Вважаю, що слідчий та прокурор у поданні не навели жодного доказу на підтвердження своїх доводів, а у поданні формально, без їх аргументації, зазначені підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Натомість обвинувачений ОСОБА_1 є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє на виразку шлунку та 12 п\кишки в стадії нестійкої ремісії, має пупкову килу, що не потребує оперативного втручання, перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Крім цього, приймаю до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру перешкоджати встановленню істини по справі, уникати досудового слідства та суду, оскільки йому не було відомо про порушення відносно нього кримінальної справи. Дана обставина підтверджується рапортом працівника міліції (а.с. 137 крим.справи №111-0827), згідно якого працівник міліції відвідував родичів обвинуваченого з метою встановлення місця перебування обвинуваченого, проте не повідомив про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 з моменту порушення відносно нього кримінальної справи вільно пересувався з метою пошуку роботи, неодноразово перетинав державний кордон України, про що свідчать відповідні відмітки прикордонний служб в оглянутому у судовому засіданні паспорті (серія АН №567175) обвинуваченого ОСОБА_1

Враховуючи те, що дані, які б давали розумні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на волі може вчиняти інші злочини, продовжувати злочинну діяльність та ухилятися від органів слідства та явки в суд, перешкоджати встановленню істини по справі в матеріалах справи відсутні, вважаю за доцільне, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов’язаний з ізоляцією від суспільства, а у вигляді застави, що буде відповідати вимогам ст.148 та ст. 154-1 КПК України.

Застава у сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень, внесена згідно квитанції № 22 від 24 травня 2012 року, відчимом обвинуваченого ОСОБА_7 на депозит територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, є достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1

Крім наведеного, суд вважає за доцільне з метою забезпечення виконання процесуальних рішень покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 149-1 КПК України.

Керуючись ст. ст. 148, 149-1, 150, 154-1,165-2 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні подання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - відмовити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді застави в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 149-1 КПК України, а саме:

• з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

• не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

• повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

• здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування запобіжного заходу у вигляді застави..

Контроль за виконанням даної постанови покласти на слідчого СВ Бориславського МВ ТУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_2

На постанову суду прокурором, обвинуваченим може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом трьох діб з дня її винесення. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Суддя: Слиш А.Т.