Рішення

від 20.03.2007 по справі 8/179/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/179/13

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                                тел.7-99-18

просп.Миру,20                                                                                                                       тел.178-853

=============================================================                                                                         

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

       15 березня 2007р.                                                                    Справа №8/179/13

За позовом:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична   

                                 компанія "ФармКонтракт",  юридична адреса: пр.Тракторобудівніків  

                                 87, к.38, м.Харків (поштова адреса: 2-й Вологодський в'їзд 6, кв.41,  

                                 м.Харків, 61033)

До відповідача:      Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма

                                "Прифарм",  вул. Вокзальна 40, м.Прилуки

Про                           стягнення 53250,61грн.

                                                                                                                         Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: Болгова О.М. –представник, довір.пост. від 13.03.07р.

від відповідача: Воробей А.В. –представник, довір. від 27.02.07р.

     В судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України  оголошувалася перерва з 27.02.07р. по 15.03.07р. Рішення приймається після  перерви.

     За згодою сторін в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини  рішення.

С У Т Ь          С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 51150грн. боргу по оплаті  медикаментів та предметів медичного призначення, отриманих останнім по видаткових накладних №РН–03817 від 06.03.06р., №РН-03990 від 10.03.06р., №РН-04766 від 20.03.06р., №РН-04767 від 20.03.06р., №РН-04765 від 20.03.06р., №РН-06223 від 10.04.06р., №РН-06224 від 10.04.06р., №РН-06253 від 10.04.06р., №РН-06252 від 10.04.06р., №РН-07186 від 25.04.06р., №РН-07187 від 25.04.06р., №РН-07163 від 25.04.06р., №РН-07188 від 25.04.06р., №РН-07162 від 25.04.06р.,  на підставі договору №193  від 19.08.05р., а також про стягнення 1814грн.77коп. пені за прострочення виконання зобов'язань,  нарахованої за період з 31.03.06р. по 14.06.06р., 286грн.61коп. процентів річних, нарахованих за період з 31.03.06р. по 14.06.06р.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про часткову зміну підстав позову, в якій позивач просить замінити видаткову  накладну №РН-03817 від 06.03.06р. на видаткову накладну №РН-03814 від 06.03.06р. Крім того позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог на 5928грн.48коп. пені, 1058грн.59коп. процентів річних, нарахованих за період з 15.06.06р. по 13.03.07р., та на 5012грн.70коп. інфляційних нарахувань, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.06.06р. по 01.03.07р. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справи змінити підставу позову, а також збільшити розмір позовних вимог, судом приймаються до розгляду подані позивачем клопотання і спір вирішується з їх урахуванням.

Відповідач у письмовому відзиві на позов  суму основного боргу в розмірі 51150грн. визнає повністю. Проти стягнення штрафних санкцій відповідач заперечує, посилаючись на домовленість з позивачем  про оплату отриманого товару протягом трьох місяців.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши додатково надані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, оглянувши в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та довіреностей, суд ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2005р. між сторонами у справі укладений договір №193,  відповідно до умов якого позивач зобов'язувався продати відповідачу  медикаменти та предмети медичного призначення, згідно із накладними (товарно-транспортними накладними), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються   Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу  одна сторона зобов'язується передати майно у власність  другій стороні, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну суму грошей.

Позивачем на виконання умов договору  по видаткових накладних №№РН–03814 від 06.03.06р., №РН-03990 від 10.03.06р., №РН-04766 від 20.03.06р., №РН-04767 від 20.03.06р., №РН-04765 від 20.03.06р., №РН-06223 від 10.04.06р., №РН-06224 від 10.04.06р., №РН-06253 від 10.04.06р., №РН-06252 від 10.04.06р., №РН-07186 від 25.04.06р., №РН-07187 від 25.04.06р., №РН-07163 від 25.04.06р., №РН-07188 від 25.04.06р., №РН-07162 від 25.04.06р. передано представникам відповідача медикаменти та предмети медичного призначення  на загальну суму 56944грн.11коп.

Відповідач не заперечує проти факту отримання його уповноваженими представниками товару по вищезазначених накладних.

Згідно  із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналіз договору від 19.08.05р. свідчить, що відповідно до п.3.1. договору  оплата за отриманий  товар має здійснюватися у строк, вказаний в накладній, але не пізніше 30 днів з моменту передачі Товару від Продавця Покупцеві.

Як вбачається із матеріалів справи, в кожній із вищевказаних видаткових накладних містяться вказівки щодо строку оплати товару, отриманого по цій накладній. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар не пізніше дати, зазначеної в кожній із накладних.

Згідно із ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

В силу ст..193 ГК України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі,   повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем зобов'язання за договором виконані частково. Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за станом на 07.03.07р., підписаним представниками обох сторін, та скріпленого їх печатками,  загальна заборгованість по оплаті товару становить 51150грн. Факт наявності заборгованості на момент розгляду справи  саме в цієї сумі  відповідачем визнається,  такі дії відповідача по визнанню позову в цій частині не суперечать законодавству та не порушують права та інтереси інших осіб, а тому судом позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості задовольняються  в повному обсязі.

Пунктом 6.1. договору №193 від 19.08.05р. сторонами передбачено у разі порушення строків оплати товару обов'язок Покупця (відповідач у справі) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, сплатити проценти річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення від сумі заборгованості.

На підставі цього пункту позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 7743грн.25коп. за період з 31.03.06р. по 13.03.07р.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України  пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем господарських зобов'язань за договором, суд  доходить висновку, що позивачем правомірно вимагається стягнення пені. Проте, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, пеня ним обчислювалася з урахуванням заборгованості по накладній №РН-03817 від 06.03.06р. Разом з тим, в судовому засіданні позивачем накладна №РН-03817 від 06.03.06р., як матеріальна підстава позову, замінена на видаткову накладну №РН-03814 від 06.03.06р. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно при обчисленні суми пені, яка заявлена до стягнення, враховувалася заборгованість по видатковій накладній №РН-38017 від 06.03.06р, а тому  сума пені за  прострочення оплати товару становить 7726грн.71коп.  за період з 31.03.06р. по 13.03.07р., яка має бути стягнута з відповідача.

Оскільки нормами Господарського кодексу України відповідальність за порушення  грошових зобов'язань не регулюється, судом застосовуються приписи ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому нарахування інфляційних та процентів річних не обмежується скороченими строками.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем із застосуванням встановлених індексів інфляції за весь час прострочення на суму заборгованості, яка існувала на 01.06.06р., тобто 51150грн., починаючи з 01.06.06р. по 28.02.07р., що не суперечить чинному законодавству. Сума інфляційних нарахувань становить 5012грн.70коп.

Договором від 19.08.05р. проценти за прострочення грошового зобов'язання встановлений сторонами в розмірі 3% річних, а тому позивач правомірно нарахував проценти річних  за період з 31.03.06р. по 13.03.07р. Проте,  позивачем знов при розрахунку процентів річних враховувалася видаткова накладна №РН-03817 від 06.03.06р., що є безпідставним з зазначених вище причин. За таких обставин, сума процентів річних за період з 31.03.06р. по 13.03.07р. становить 1332грн.26коп.    

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов'язання, з нього має бути стягнуто 1332грн.26коп. процентів річних та 5012грн.70коп. інфляційних нарахувань.

Заперечення відповідача стосовно проведення розрахунків за товар протягом трьох місяців судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не подано доказів внесення в установленому порядку змін до договору від 19.08.05р. в частині строків оплати за товар.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193,232 Господарського кодексу України, ст.ст.530,625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,78,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична фірма “Прифарм”, м.Прилуки, вул..Вокзальна,40 (ідентифікаційний код 30148263, р/р 26001300001031 ВАТ “Банк “Демарк” м.Чернігів,МФО 353575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “ФармКонтракт”, м.Харків, пр.Тракторобудівників, д.87, кв.38 (ідентифікаційний код 32870555, р/р 260010137901 у ВАТ “Інпромбанк” м.Харкова, МФО 351878) 51150грн. боргу, 7726грн.71коп. пені, 1332грн.26коп. процентів річних, 5012грн.70коп. інфляційних нарахувань, 652грн.22коп. держмита та 117грн.95коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

  В решті позову відмовити.

                Суддя                                                                                  Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 20 березня 2007р.

                    Суддя                                                                                  Т.Г.Оленич

20.03.07