Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/0470/456/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/456/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кучми К.С. при секретарі -Василенко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю експо-центр «Метеор»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позові, а його представник в судовому засіданні зазначили, що за результатами перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська по ТОВ Експо-Центр «Метеор», був складений акт №2244/23-2-17/31540744 від 07 липня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Експо-Центр (код ЄДРПОУ 31540744), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ фірма «Валісей» (код ЄДРПОУ 24232471), на підставі висновків якого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000472302, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів на загальну суму 41 445, 00 грн. (основний платіж 41 444, 00 грн., штрафні санкції 1 грн.). ТОВ Експо-Центр «Метеор» вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на недоведеність ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська порушень підприємством чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки в ході перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ фірма «Валісей» відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах: 49064, м.Дніпропетровськ, вул.Мічуріна буд.4, не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо, тому перевірку проведено за результатами даних АІС фірма «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та поданій податковій звітності за лютий 2011 року. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ фірми «Валісей» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, представник відповідача зазначив, що операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності контрагентів, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби України мають право для здійснення функцій, визначених законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Експо-Центр (код ЄДРПОУ 31540744), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ фірма «Валісей» (код ЄДРПОУ 24232471), якою встановлено:

- порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, ТОВ Експо-Центр «Метеор» - завищено податковий кредит на загальну суму 41 444, 15 грн., а саме у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 41 444, 15 грн.;

- порушено ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 901, 902 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійсненому ТОВ Експо-центр «Метеор» з ТОВ фірма «Валісей».

За наслідками даної перевірки складено акт №2244/23-2-17/3157044 від 07 липня 2011 року /а.с.10-28/, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000472302, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41 445, 00 грн. /а.с.9/.

Зі змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ Експо-Центр «Метеор» та ТОВ фірма «Валісей» було укладено договір №24/11 від 29 січня 2011 року, договір №31/11 від 02 лютого 2011 року, договір №38/11 від 23 лютого 2011 року, щодо надання поліграфічних послуг. /а.с.29-31, 37-39, 46-48/.

Судом також встановлено, що позивачем було сплачено на адресу ТОВ фірма «Валісей» грошові кошти, на виконання укладених договорів, укладено акти приймання-передачі наданих послуг, складено та передано відповідні податкові накладні. Тобто, відбулося фактичне виконання сторонами укладених договорів.

Суд не погоджується з висновком відповідача, щодо порушення ТОВ Експо-Центр «Метеор» п.5 ст.203, ч.1, ст.203, 215, 216, 228, 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та вчинені правочини є нікчемними, й в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України). Законом встановлена презумпція правомірності правочину. Так, у відповідності з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не). Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, що вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Як свідчать наявні у матеріалах справи первинні документи, зміст укладеного ТОВ Експо-Центр «Метеор» договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець за договором передав товар покупцю/виконав роботу та передав її результат покупцю, та отримав за це обумовлену договором суму, покупець - прийняв товар/роботу та здійснив їх оплату на користь продавця, зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному ТОВ Експо-Центр «Метеор» договорі в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, бо такий висновок зроблений на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Також згідно із ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктом 11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

В ході розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодного судового рішення, яке набрали законної сили, за яким правочин, вчинений ТОВ Експо-Центр «Метеор», визнані відповідним судом недійсними

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ Експо-Центр «Метеор» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з наданням ТОВ «Валісей» поліграфічних послуг.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 18 липня 2011 року за № НОМЕР_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 18 липня 2011 року за № НОМЕР_1.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 березня 2012 року

Суддя ОСОБА_1