Постанова

від 17.08.2015 по справі 826/9706/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2015 року 16:48 № 826/9706/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., за участю сторін: представник позивача - Устюгова А.Ю., представник відповідача - Рогози Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонтрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Еталонтрейд» (далі - позивач, ТОВ «Еталонтрейд») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.11.2014 № 163926552202.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового та цивільного законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому податковий кредит сформований підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Позивач стверджує, що відповідачем не наведено жодних фактів на підтвердження того, що фінансово-господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентом ТОВ «Алюмет-Актив» вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались умовами договору, без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування.

Оскільки висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами, що не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату податку на додану вартість, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентом у складі ціни отриманих товарів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Еталонтрейд» зареєстроване 13.11.2012 Головним управлінням юстиції у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 13.11.2012 №10701020000048060. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 38488026.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.11.2012 за № 63693 та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.06.2014 № 200180239, виданого ДПІ у Печерському районі у м. Києві.

В період з 20.10.2014 по 31.10.2014 посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу № 3017 від 16.10.2014, згідно п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.77 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еталонтрейд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алюмет-Актив» (код ЄДРПОУ 39159870) за липень 2014 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 07.11.2014 № 1052/26-55-22-02/38488026, яким зафіксовані порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 790 518,00 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 163926552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 988 148, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - 790 518,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 197 630,00 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця..

При цьому, підпунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіркою достовірності відображених показників з урахуванням отриманої податкової інформації відповідачем зроблено висновок про завищення податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Алюмет-Актив» (код ЄДРПОУ 39159870) за липень 2014 року, встановлено обмеженість людськими та матеріально-технічними ресурсами, вважаючи, що договір поставки був укладений без мети реального настання правових наслідків, а отже договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 126 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

З досліджених письмових доказів у справі, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Алюмет-Актив» (код ЄДРПОУ 39159870).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Постачальник), з одного боку, та ТОВ «Алюмет-Актив» (Покупець), з іншого боку, укладено договір поставки від 14.05.2014 №2, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, в асортименті, що поставляється, вказується у розрахункових накладних. Ціна на товар узгоджується сторонами один раз на місяць і фіксується в рахунках на оплату.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється за ціною, яка зазначена в рахунках на оплату за кожну партію товару в грн. за 1 кілограм.

Згідно п. 4.1 Договору, Перевірка якості Товару, що постачається, має повністю відповідати технічним вимогам, відповідно до нормативної документації.

Оплата здійснюється по факту поставки товару, шляхом відстрочення платежу.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки на адресу ТОВ «Алюмет Актив» товару, позивачем надано копії виставлених постачальником видаткових накладних № 33 від 01.07.2014 на суму 284 832,00 грн., №34 від 03.07.2014 на суму 380 659,20 грн., №64 від 05.07.2014 на суму 546 949,20 грн., №38 від 07.07.2014 на суму 381 432,00 грн., №41 від 09.07.2014 на суму 546 286, 80 грн., №42 від 10.07.2014 на суму 382 177, 20 грн., №45 від 14.07.2014, №56 від 17.07.2014 на суму 372 903, 60 грн., №57 від 20.07.2014 р. на суму 335 781, 60 грн., №62 від 21.07.2014 на суму 353 031, 60 грн., №65 від 23.07.2014 на суму 382 839, 60 грн., №75 від 23.07.2014 на суму 142 360, 80 грн., №66 від 25.07.2014 на суму 550 702, 80 грн., №67 від 28.07.2014 на суму 376 878, 00 грн., №30.07.2014 на суму 386 620, 80 грн., №74 від 30.07.2014 на суму 313 287, 60 грн.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних: №3 від 01.07.2014 на суму 237 360,00 грн., в тому числі сума ПДВ - 284 832, 00 грн., №5 від 03.07.2014 на суму 317 216,00 грн., в тому числі сума ПДВ - 380 659, 20 грн., №7 від 05.07.2014 на суму 455 791, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 546 949, 20 грн., №9 від 07.07.2014 на суму 317 860, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 381 432, 00 грн., №18 від 14.07.2014 на суму 319 378, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 383 253, 60 грн., №20 від 17.07.2014 на суму 310 753, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 372 903, 60 грн., №22 від 20.07.2014 на суму 279 818, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 335 781, 60 грн., №23 від 21.07.2014 на суму 294 193, 00 грн. в тому числі сума ПДВ - 353 031, 60 грн., №26 від 23.07.2014 на суму 319 033, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 382 839, 60 грн., №27 від 23.07.2014 на суму 118 634, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 142 360, 80 грн., №29 від 25.07.2014 на суму 458 919, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 550 702, 80 грн., № 32 від 28.07.2014 на суму 314 065, 00 грн., в тому числі сума ПДВ - 376 878, 00 грн., № 34 від 30.07.2014 на суму 322 184, 00 грн. в тому числі сума ПДВ - 386 620, 80 грн., №35 від 30.07.2014 на суму 261 073, 00 грн. в тому числі сума ПДВ - 313 287, 60 грн.

На виконання умов Договору № 2 від 14.05.2014 Продавцем на протязі липня 2014 року Покупцю поставлено товар, в тому числі, стовп алюмінієвий АД-31 d-152 мм, пруток АД-31d 152 мм, злиток АД-31 d 215 мм на загальну суму 5 813 927, 70 грн., в тому числі ПДВ - 968 987, 95 грн.

Доставка товару здійснювалась автомобільним перевізником ПП ОСОБА_3 на замовлення ТОВ «Алюмет -Актив» автомобілем «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: пункт навантаження - м. Суми, вул. Комарова, буд. 2 до пункту розвантаження - с. Димер, Вишгородський район, вул. 40-років Жовтня, 22-Б.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах франко-склад Продавця, відповідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, що відвантаження та перевезення товару від ТОВ «Алюмет-Трейд» до позивача підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними № 15 від 01.07.2014, № 16 від 03.07.2014, № 17 від 07.07.2014, № 19 від 14.07.2014, № 20 від 17.07.2014 та № 22 від 21.07.2014, №23 від 23.07.2014, №25 від 28.07.2014, №26 від 30.07.2014.

Право на отримання товару за договором № 2 від 14.05.2014р. надано уповноваженій особі директору ТОВ «Еталонтрейд» ОСОБА_4, що підтверджується копією довіреності, яка наявна в матеріалах справи.

Позивачем здійснено оплату за поставку товару, розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі на підставі наступних платіжних доручень: №40 від 01.07.2014, №41 від 03.07.2014, №42 від 05.07.2014, №46 від 07.07.2014, №49 від 09.07.2014, №50 від 10.07.2014, №53 від 14.07.2014, № 65 від 17.07.2014, №66 від 20.07.2014, №71 від 21.07.2014, № 73 від 23.07.2014, №83 від 23.07.2014, №74 від 25.07.2014, №75 від 28.07.2014, №81 від 30.07.2014, № 82 від 30.07.2014.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року.

Окрім того, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позивач надав копію договору на спільну переробку сировини від 02.12.2013 №2/2013 укладений між ТОВ «Ефкон-Профіль» (код ЄДРПОУ 38473154), що зареєстровано за адресою: 04123, м. Київ, вул. Западинська, 5.

Відповідно до умов Договору, позивач постачає виконавцю алюмінієві стовпи марки АД-31, АД-1(0) на умовах давальницької сировини, виконавець (в даному випадку «Евкон-Профіль») по виготовленню алюмінієвих профілів, відповідно ДСТУ БВ.2.6-3-95 (ГОСТ 22233-93) по затвердженим з Замовником кресленням, відповідно по специфікації, яка являється невід'ємною частиною Договору у відповідності до погоджених сторонами строків.

На виконання умов такого договору позивач надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУс-000029 від 31.07.2014, №ОУс-000030 від 31.07.2014, №ОУс-000033 від 31.07.2014, №ОУс-000034 від 31.07.2014, №ОУс-000037 від 31.07.2014, № 19.09.2014, №ОУс-000038 від19.09.2014, №ОУс-000039 від 30.09.2014, №№ОУс-000040 від 30.09.2014.

Також, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Еталонтрейд» та його контрагентом, позивач надав копію договору поставки від 11.12.2013 №101 укладений між ТОВ «Стоїк» (код ЄДРПОУ 16303872), що зареєстровано за адресою: 01103, м. Київ, віл. Кіквідзе, 14-В, оф. 3.

Відповідно до п.2.1 Договору, позивач постачає Покупцю алюмінієвий профіль на склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 37.

На виконання умов такого договору позивач надав копії рахунків-фактури, специфікації, податкових накладних, видаткових накладних: № ЕРН-0001004 від 02.07.2014, № ЕРН-0001099 від 15.07.2014, №ЕРН-0001235 від 01.08.2014, №ЕРН-0001403 від 28.08.2014.

Окрім того, в підтвердження подальшого руху отриманого товару з метою його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав копії договорів купівлі -продажу: №103 від 08.01.2014, №105 від 08.01.2014, №11від 08.01.2014, №06/06 від 02.12.2013, укладених з ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14309729), ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Ріст» (25221038), ТОВ «Спецпроменерго - 1» (код ЄДРПОУ 35493358), ТОВ «Фрунзе-Профіль» (код ЄДРПОУ 34013206).

Відповідно до умов цих Договорів, позивач в межах умов Договору зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах справжнього договору продукцію - алюмінієвий профіль, згідно зазначеним кресленням. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника).

На підтвердження реальності операцій з придбаних у контрагента товарів, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14309729), ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Ріст» (25221038), ТОВ «Спецпроменерго - 1» (код ЄДРПОУ 35493358), ТОВ «Фрунзе-Профіль» (код ЄДРПОУ 34013206), а саме належним чином оформлені копії видаткових накладних: №ЕРН -0001024 від 02.07.2014, №ЕРН-0001048 від 08.07.2014, №ЕРН-0001163 від 23.07.2014, №ЕРН-0001220 від 01.08.2014, №ЕРН-0001384 від 22.08.2014, №ЕРН-0001441 від 02.09.2014, №ЕРН-0001440 від 02.09.2014, №ЕРН-0001467 від 08.09.2014, №ЕРН-0001529 від 17.09.2014, №ЕРН-0001530 від 17.09.2014, №ЕРН -0001545 від 19.09.2014, №ЕРН-0001546 від 19.09.2014, №ЕРН-0001561 від 22.09.2014, №ЕРН-001563 від 22.09.2014, №ЕРН-001585 від 22.09.2014, копії податкових накладних.

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Алюмет-Актив», оскільки операції ТОВ «Алюмет-Актив» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також устаткування, що необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказаний висновок базується на дослідженні акту від 28.08.2014 №462/26-56-22-03-09/39159870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алюмет-Актив» (код ЄДРПОУ 39159870) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.07.2014.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Алюмет-Актив» основних фондів, на подання останнім декларації з ПДВ за період 01.05.2014 по 31.07.2014 з нульовими показниками та на встановлення взаємовідносин по ланцюгу постачання товарів з контрагентами, що формують «вигоду» контрагентам-покупцям маніпулюючи звітними даними, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Більш того, судом за власною ініціативою, для з'ясування реальності укладення договору викликано для допиту у якості свідка директора ТОВ «Алюмет-Актив» ОСОБА_4. Так, свідок у судовому засідання підтвердив підписання договору з ТОВ «Еталонтрейд» та інших первинних документів. Також свідок підтвердив, що перевезення товару здійснювалося згідно умов договору.

Свідок також зазначив, що йому не було відомо про проведення зустрічної звірки ТОВ «Алюмет-Актив». До того ж, як вбачається з акту від 28.08.2014 №462/26-56-22-03-09/39159870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алюмет-Актив» письмових запитів щодо надання пояснень та їх документального підтвердження контролюючим органом ТОВ «Алюмет-Актив» не надсилалось.

Разом з тим, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.08.2015 у справі № К/800/23920/14.

Поряд з цим, посилання представника відповідача в письмових запереченнях на відсутність документів, які засвідчують перевезення товару позивачу є безпідставним, оскільки, по-перше, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які скріплені підписами та печатками ТОВ «Еталонтрейд», ТОВ «Алюмет-Актив», досліджені судом та підтверджують факт транспортування вказаних стовпів алюмінієвих АД-31 d-152 мм, прутків АД-31d 152 мм, злитків АД-31 d 215 мм з м. Суми до с. Димер Вишгородського району Київської області, по-друге, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 №К/800/9087/13.

Слід зазначити і те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 у справі № К/800/56974/13.

При цьому, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/64514/11, від 21.10.2014 у справі № К/800/49091/13, від 14.04.2015 у справі № К/800/32774/14, від 18.06.2015 у справі № К/800/31279/13, від 28.07.2015 у справі № К/800/67567/14.

Окрім цього, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Еталонтрейд» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за липень 2014 року податковим органом встановлено, згідно отриманого акту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алюмет-Актив» (код ЄДРПОУ 39159870) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, що на момент проведення звірки стан платника податків ТОВ «Алюмет-Актив» - 9 направлено повідомлення про обмеженість людського і матеріально-технічного ресурсу, відсутність необхідних ліцензії, що унеможливлює фінансову - господарську діяльність з контрагентами постачальниками та контрагентами покупця.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій ТОВ «Алюмет-Актив», оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє, не доведено факт отримання товарів по ланцюгу постачання.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Алюмет-Актив» не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по договором поставки № 2 від 14.05.2014 або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів поставки та договорів купівлі - продажу та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Алюмет-Актив» судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, належних доказів відповідачем не доведено та не надано належних доказів того, що обидві сторони правочину не мали на меті здійснення господарських операцій, укладений договір вчинено без наміру створення правових наслідків та не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, факти придбання товару, оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності, що не заперечується відповідачем; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Більш того, реальність поставки товару ТОВ «Алюмет-Актив» позивачу також підтверджується подальшою реалізацією такого товару, що підтверджується письмовими доказами у справі.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не ставиться під сумнів порушення позивачем та його контрагентом складення та ведення бухгалтерської та первинної документації.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Більш того, як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних первинних документів, юридична особа ТОВ «Алюмет-Актив» не була припинена, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

В той час, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи) позивачем не отримувались від контрагента та не реалізовувались у межах її господарської діяльності.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.022015 №К/800/60809/14, згідно якої право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків чи проведення перевірок по ланцюгу контрагентів.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що поставки товару позивачу з боку ТОВ «Алюмет-Актив» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції. ТОВ «Еталонтроейд» не може нести відповідальність за незабезпечення належного бухгалтерського та податкового обліку і звітності з боку інших юридичних осіб, з якими не здійснювало господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Еталонтрейд» правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Алюмет-Актив», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковим.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 163926552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 988 148, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонтрейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.11.2014 № 163926552202.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еталонтрейд» (код ЄДРПОУ 38488026) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко