Рішення

від 21.06.2010 по справі 16/48-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.10р. Справа № 16/48-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний універмаг", м. Дніпропетровськ

до Антимонопольного комітету України Дніпропетровського обласного територіального відділення, м. Дніпропетровськ

про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування розпорядження від 21.10.2009 р. № 59/01-13/04-09р по справі № 59/04-10-6/09

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довір. № 10 від 01.02.10р.

Суть спору :

Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" ( надалі - позивач) звернувся з позовною заявою до Антимонопольного комітету України Дніпропетровського обласного територіального відділення (надалі - відповідач), у якій просить господарський суд:

- зупинити дію розпорядження відповідача від 21.10.09р. № 59/01-13/04-09р по справі № 59/04-10-6/09;

- визнати незаконними дії відповідача щодо витребування інформації стосовно господарських відносин, що виникають між ВАТ "ЦУМ" та АКБ "Укрсоцбанк" з приводу постачання та передачі електричної енергії;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Дніпропетровського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.10.2009р. №59/01-13/04-09р. по справі №59/04-10-6/09.

Позивач не забезпечив явку повноважного представника у призначене судове засідання, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином. Надав до канцелярії суду 16.06.10р. клопотання про відкладення розгляду спору в зв'язку із відрядженням представника, яке задоволенню не підлягає, оскільки позивач не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника.

Відповідач заперечує проти позовних вимог. У відзиві просить відмовити в задоволенні позовну, оскільки:

- Територіальним відділенням, на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 04.09.09р. за вих. № 6-01/6230 у зв'язку з розглядом заяви АКБ "Укрсоцбанк", стосовно відносин з позивачем при отриманні послуг електропостачання, з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку постачання електричної енергії, на підставі ст.ст. 3, 7, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" було надіслано позивачу вимогу про надання інформації від 18.09.09р. № 1883/44/04-09;

- вимогу позивач отримав 22.09.09р. уповноваженою особою Ведерніковою, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.09.09р. № 319141;

- оскільки позивачу у вимозі був встановлений десятиденний строк для надання відповіді, тому останньою датою надання інформації є 02.10.09р.;

- 08.10.09р. територіальним відділенням отримано лист позивача від 02.10.09р. № 1/6-163, яким позивач відповів, що вимушений відмовити у наданні документів та інформації, оскільки Антимонопольний комітет України не уповноважений витребувати від нього документи та інформацію щодо правовідносин у сфері енергопостачання та, оскільки не зазначено підстав витребування інформації;

- зазначену відповідь позивача на вимогу правомірно сприйнято територіальним відділенням, як відмову надати інформацію необхідну для розгляду заяви та виконання доручення АМКУ;

- спірне розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства України, винесене в межах компетенції адміністративної колегії територіального відділення і ніяким чином не порушує будь-які права та інтереси позивача;

- прийняття розпорядження про початок розгляду справи є обов'язковим виконанням відділенням процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.10р. у зв'язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. на лікарняному, справу № 16/48-10 передано судді Суховарову А.В. для розгляду спору по суті.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.06.10р. по 17.06.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Відповідно до статті 4 Закону України "Про антимонопольний комітет України", антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Згідно статті 14 цього ж Закону, адміністративна колегія територіального відділення антимонопольного комітету України має повноваження приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Територіальним відділенням, на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 04.09.09р. за вих. № 6-01/6230,у зв'язку з розглядом заяви акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", стосовно відносин з позивачем при отриманні послуг електропостачання, з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку постачання електричної енергії, на підставі статей 3, 7, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" було надіслано позивачу вимогу про надання інформації від 18.09.2009 р. № 1883/44/04-09 (надалі - Вимога).

Вимогу позивач отримав 22.09.09р., уповноваженою особою Ведерніковою, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.09.09р. № 319141, яке є в матеріалах справи.

Оскільки позивачу в Вимозі був встановлений десятиденний строк для надання відповіді, тому останньою датою надання інформації є 02.10.2009 року.

08.10.2009 року територіальним відділенням отримано лист позивача № 1/6-163 від 02.10.09р., яким позивач відповів, що вимушений відмовити у наданні документів та інформації, оскільки Антимонопольний комітет України не уповноважений витребувати від нього документи та інформацію щодо правовідносин у сфері енергопостачання, та оскільки не зазначено підстав витребування інформації.

Таку відповідь позивача на Вимогу правомірно сприйнято територіальним відділенням як відмову надати інформацію необхідну для розгляду заяви, та виконання доручення АМКУ.

Суд погоджується з посиланнями відповідача в спростування доводів позивача з огляду не те, що підстави витребування інформації, обов'язковість її надання, передбачені положеннями Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а саме ст.ст. 3, 7, 22, 22-1, якими закріплено завдання та повноваження органів Антимонопольного комітету України.

Окрім того, Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.04.2007 р. № 01-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" визначає необхідність господарських судів враховувати при перевірці правильності застосування пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції України" зокрема те: що органи АМКУ не обмежені у виборі джерела інформації необхідної для виконання їх завдань, передбачених конкуренційним законодавством. Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмові формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган АМКУ має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.

Водночас, підставою для дослідження обставин викладених Заявником у заяві став лист Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі -НКРЕ) від 01.09.2009 р. № 5775/17/17-09, в якому регулятором відносин в сфері електропостачання надаються наступні висновки: "... субспоживач АКБ «Укрсоцбанк»отримує електричну енергію безпосередньо технологічними мережами ВАТ «Центральний універмаг». Іншої технічної можливості живлення субспоживача на даний час не існує. Таким чином, ВАТ «Центральний універмаг»займає по відношенню до субспоживачів, в тому числі АКБ «Укрсоцбанк»домінуюче положення у частині доступу до електричних мереж; як зя'сувалось в ході перевірки, в діях ВАТ «Центральний універмаг»містяться ознаки зловживання своїм домінуючим положенням. ..., Комісія направляє результати перевірки до Антимонопольного комітету України для вжиття відповідних заходів в межах визначених повноважень...".

Згідно пункту 1.14 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (надалі - ПКЕЕ), спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або електропередавальною організацією розглядаються в межах наданих законодавством повноважень НКРЕ, центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, Антимонопольним комітетом України , Держенергонаглядом та судом.

За умовами ПКЕЕ позивач є основним споживачем, а саме - власником електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам. В свою чергу заявник є субспоживачем. Факт наявності відносин в сфері постачання електроенергії між електропередавальною організацією, споживачем та субспоживачем є беззаперечним.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що компетенція територіального відділення щодо витребування інформації у позивача не була перевищена.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Відповідно до статті 3 цього Закону, основними завданнями АМКУ є, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Законодавчими підставами для отримання інформації, територіальним відділенням в Вимозі правомірно було зазначено:

- статтю 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначені повноваження АМКУ у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції (ст. 7 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України");

- статтю 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначено, що вимоги голови територіального відділення є обов'язковими для виконання у визначені строки, а їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність;

- статтю 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови територіального відділення АМКУ подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених конкуренцій ним законодавством;

Наведене дає суду підстави вважати, що територіальним відділенням, Вимогу надано на підставі приписів чинного законодавства України, на виконання та в межах своїх повноважень, з метою проведення збору та аналізу доказів для з'ясування дійсних обставин, та об'єктивного розгляду Заяви.

Враховуючи наведене, територіальним відділенням правомірно встановлено, що дії позивача щодо неподання інформації територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вимога позивача про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження не підлягає задоволенню, є безпідставною та необґрунтованою, оскільки відповідно до пункту 2 роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 року 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт та у зв'язку з прийняттям якого порушені права та охоронювані законом інтереси підприємства чи організації - позивача у справі.

Дії адміністративної колегії територіального відділення щодо прийняття спірного розпорядження є правомірними, так як відповідно до статті 37 Закону у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Статями 1, 7, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статями 35, 36, 37 Закону і Правил органам Антимонопольному комітету України надано право розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і за результатами розгляду приймати рішення. Ці рішення є обов'язковими для виконання усіма державними органами, господарюючими суб'єктами та посадовими особами.

Згідно статті 35 Закону розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Згідно статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття адміністративною колегією територіального відділення розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення, а не порушення законодавства про захист економічної конкуренції є керівництвом до дії територіальному відділенню для:

- збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі у межах своїх повноважень;

- отримання пояснень осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи власної ініціативи (ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції") для встановлення або спростування порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду якої приймається рішення (ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції") про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, або про закриття справи.

Отже, саме по собі здійснення (згідно розпорядження) розгляду органами Антимонопольного комітету України справи не порушує права та охоронювані інтереси позивача.

Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції територіальним відділенням, згідно з пунктом 21, 23 Правил здійснюється службовцями АМКУ після початку розгляду відповідної справи.

Правові наслідки, передбачені статтями 41, 43, 44, 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оформляються окремим розпорядчим актом (постановою чи розпорядженням) і їх прийняття має виключно ймовірний характер, є обов'язковою процесуальною дією, тобто, тільки за результатами дослідження у справі, в залежності від її обставин, такий акт може бути й не прийнято.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що спірне розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства України, винесене в межах компетенції адміністративної колегії територіального відділення і ніяким чином не порушує будь-які права та інтереси Позивача. До того ж прийняття розпорядження про початок розгляду справи є обов'язковим виконанням відділенням процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції.

Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних в повному обсязі, так як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Рішення підписано - 23.06.10р.