Рішення

від 21.09.2015 по справі 916/3696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2015 р.Справа № 916/3696/15

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агентства інформаційної безпеки "Юго-Запад";

про стягнення 103 922,12 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 545 від 14.08.2015р.;

від позивача: ОСОБА_3- довіреність № 545 від 14.08.2015р.,

від відповідача: Смольянінов О.П. - спеціальний витяг від 03.09.2015р.,

від відповідача: Михайленко М.М.- довіреність № б/н від 14.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю агентства інформаційної безпеки "Юго-Запад", в якій, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.52-54) просить суд стягнути з останнього заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 54 362,13 грн. (33 807,62 грн. - основна заборгованість, 20 554,51 грн. - індекс інфляції); пеню у сумі 48 427,20 грн. та 3 % річних у розмірі 1 132,79 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Одночасно, позивачем разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю агентства інформаційної безпеки "Юго-Запад" в межах ціни позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. було порушено провадження у справі № 916/3696/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду.

У судовому засіданні 16.09.2015р.представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (а.с.59-60), згідно якого вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме сума основного боргу у розмірі 33 807,62 грн., сума пені у розмірі 13 211,36 грн., інфляційні нарахування у сумі 21 146,39 грн. та 3 % річних у розмірі 1 074,68 грн.

На думку відповідача, період нарахування пені з огляду на п. 5.3 договору, повинен бути встановлений до 22.06.2015р. При цьому, відповідач вказує на необхідність застосування при розрахунку пені подвійної облікової ставки НБУ.

У судовому засіданні 21.09.2015р. представником відповідача в якості доказу сплати суми основного боргу було надано платіжне доручення № 5066 від 18.09.2015р. (а.с.71)

Ухвалою суду від 21.09.2015р. провадження у справі № 916/3696/15 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 33 807,62 грн. припинено, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 21.09.2015р. представники позивача з огляду на сплату відповідачем суми основного боргу, подану заяву про забезпечення позову не підтримали.

При цьому, судом вказану було відхилено заяву, у зв'язку з її необґрунтованістю.

Представники позивача під час розгляду справи по суті підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру, наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача частково заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як встановлено судом з пояснень обох сторін, виконання позивачем умов договору підряду та наявність на момент звернення до суду основної заборгованості відповідача, сторонами не заперечується.

При цьому, як вбачається з правової позиції відповідача, що викладена у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач, не заперечуючи проти стягнення пені та індексу інфляції, фактично, не погоджується з вимогами позивача щодо розміру пені, а саме незастосування останнім її обмеженого розміру, встановленого подвійною обліковою ставкою НБУ України, як це передбачено ч. 2 статтею 343 ГК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказане цілком кореспондується з п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», яким встановлено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з розрахунку пені (а.с.53), позивач нараховує її в розмірі зазначеному в п. 11.2 договору (0,5 % від суми простроченої до оплати суми за кожний день прострочення).

Однак, з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо того, що розмір пені за прострочення платежу, який було нараховано позивачем відповідно до договору у розмірі 0,5 % , не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п.5.3 договору, строк оплати виконаних робіт - 3 банківських дні з моменту повної оплати Замовником виконаних робіт на розрахунковий рахунок Генерального підрядника.

Як встановлено судом, грошові кошти надійшли на банківський рахунок відповідача 22.12.2014р. (а.с. 43).

Таким чином, датою порушення грошового зобов'язання є 26.12.2014р. Відповідно, нарахування пені має закінчуватися 26.06.2015р.

Разом з тим, як вбачається, при визначені періоду нарахування пені, позивачем не було враховано вказані норми, що в подальшому призвело до неправильного визначення пені та її розміру.

Отже, враховуючи, що при перевірці розрахунку пені (а.с.53) було встановлено часткову помилковість її нарахування, що пов'язано з невірним застосуванням розміру відсоткової ставки та граничного періоду нарахування, судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 13 235,20 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 53807.62 30.12.2014 - 05.02.2015 38 14.0000 % 0.077 % 1568.53 53807.62 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 1494.82 53807.62 04.03.2015 - 26.06.2015 115 30.0000 % 0.164 % 10171.85 Всього: 13 235.20

Разом з цим, згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.53) встановив його помилковість, у зв'язку із чим за допомогою системи „Ліга-Закон", судом зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого загальна сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню становить 20 546,82 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період 1Інфляційне збільшення суми боргу 2Сума боргу з урахуванням індексу інфляції 3 30.12.2014-08.09.2015 53807.62 1.382 20546.82 74354.44

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, (а.с.54) встановив правильність його нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 1 132,79 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агентства інформаційної безпеки "Юго-Запад" (65010, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Палубна, буд. 9/3, код ЄДРПОУ 20981885) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) інфляційні втрати у сумі 20 546 /двадцять тисяч п'ятсот сорок шість/грн. 82 коп.; пеню у розмірі 13 235 /тринадцять тисяч двісті тридцять п'ять/ грн. 20 коп.; 3 % річних у сумі 1 132 /одна тисяча сто тридцять дві/ грн. 79 коп. та 1 773 /одна тисяча сімсот сімдесят три /грн. 97 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 вересня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська