Рішення

від 19.09.2013 по справі 906/1050/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" вересня 2013 р. Справа № 906/1050/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 09.01.13р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 10.09.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 95937,62 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 95937,62 грн. заборгованості, з яких: 90037,08 грн. - основний борг, 2937,27 грн. - пеня, 2963,27 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 67000,00 грн. - основного боргу, 2785,08 грн. - пені та 2963,27 грн. - 3% річних, просив задовольнити позовні вимоги в вищенаведених межах.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в межах 67000,00 грн. - основного боргу визнав та просив відстрочити виконання рішення суду до 31.12.13р.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.09р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради (споживач/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №186 (а.с.10-13), відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачеві (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

Відповідно до п.п. 4.8. вказаного договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно з п.п. 5.5. зазначеного договору, розрахунки по даному договору здійснюються у національній валюті та в безготівковій формі, якщо інше не визначено законом або за домовленістю сторін.

Також пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Цей договір укладено строком на 1 рік і вступає в силу після його підписання обома сторонами (п.п. 7.1. договору).

Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п. 7.2. договору).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач протягом періоду з грудня 2011р. по березень 2013р. надав відповідачеві передбачені договором послуги з теплопостачання, на оплату яких виставив відповідачеві платіжні вимоги (рахунки) (а.с.14-21).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за використану теплову енергію не виконав, в результаті чого станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за період з грудня 2011р. по березень 2013р. в сумі 90037,08 грн.

Разом з тим, після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 23037,08 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 61-62).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 67000,00 грн., що підтверджується довідкою КП "Житомиртеплокомуненерго" за вих. №3795/16 від 18.09.13р. (а.с. 63) та актом звірки розрахунків (а.с. 54).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 67000,00 грн.

Крім цього, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 2937,27 грн. - пені. В судовому засіданні 19.09.13р. представник позивача підтримала вимогу щодо стягнення пені в сумі 2785,08 грн.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 9, 55), суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення пені обґрунтована та підлягає до задоволенню в сумі 2785,08грн. В стягненні 152,19 грн. пені суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 2963,27 грн.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог в повному обсязі, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 67000,00 грн. - основного боргу, 2785,08 грн. - пені, 2963,27 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 23037,08 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Одночасно суд зазначає наступне.

Відповідно до припису п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношення до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, сума судового збору по даній справи складає - 1918,75грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №1563 від 07.06.13р. (а.с. 6) сплачено 2071,65 грн. судового збору.

Враховуючи вказане, господарський суд вважає за необхідне повернути КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 152,90 грн. зайвосплаченого судового збору.

Щодо заяви КП "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" (а.с. 31-33) про відстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Правила щодо відстрочки виконання рішення встановлені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 якої встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В роз'ясненні Вищого господарського суду України №02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу Україні" зазначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Також, згідно з п. 2 вище вказаного роз'яснення, підставою для відстрочки (розстрочки) виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, тобто на протязі визначеного періоду часу з наступним його виконанням у майбутньому.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що тільки у виняткових випадках за наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять виконання рішення неможливим господарський суд може відстрочити виконання судового рішення.

Подані відповідачем докази на підтвердження необхідності відстрочення виконання рішення суду підтверджують той факт, що КП "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради як суб'єкт господарської діяльності, здійснило необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду в майбутньому та неможливість негайного виконання даного рішення боржником на момент його звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, які розцінюються судом як виняткові обставини.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарський суд повинен мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених судом обставин справи, приймаючи до уваги подані КП "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради докази та пояснення, надані суду, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення та ступінь вини боржника, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду по справі №906/1050/13 - до 31.12.13р.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Л. Українки, 43А, ід. код 13578918)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771) 72748,35 грн. заборгованості, з яких: 67000,00 грн. - основний борг, 2785,08 грн. - пеня, 2963,27 грн. - 3% річних, а також 1915,71 грн. - сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 23037,08 грн. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771) зайвосплачений за платіжним дорученням №1563 від 07.06.13р. судовий збір в сумі 152,90 грн.

6. Відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.13р. по справі №906/1050/13 строком до 31.12.13р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.09.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.