Постанова

від 22.09.2015 по справі 908/2605/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.09.2015 справа №908/2605/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі судді колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників: від позивача: від відповідача:Зубченко І.В. Марченко О.А., Попков Д.О. Ковтунов І.А., довіреність №146 від 23.02.2015р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі№908/2605/15-г (суддя Дроздова С.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів доТовариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія», с.Лежине Запорізької області простягнення 6222630,38грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія», с.Лежине Запорізької області про стягнення 6222630,38грн., які складаються з суми пені у розмірі 554124,28грн., суми штрафу 7% від вартості невиконаного зобов'язання у розмірі 499572,20грн. та суми штрафу 10% від вартості договору у розмірі 5168933,90грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна трубопровідна компанія" відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що строк для виконання робіт закінчився 31.12.2013р., про порушення свого права позивач знав вже 01.01.2014р., а отже строк позовної давності для стягнення пені та штрафів сплив 01.01.2015р. Позов заявлено до господарського суду Запорізької області 16.04.2015р., тобто після спливу строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; позивач не звертався до господарського суду Запорізької області з письмовим клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин. За таких обставин, господарський суд Запорізької області не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна трубопровідна компанія" 554124,28грн. пені, 499572,20грн. - 7% штрафу, 5168933,90грн - 10% штрафу.

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», позивач, не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що суд позбавив його можливості надати суду пояснення по суті письмового відзиву та письмової заяви про застосування строку позовної давності, наданого представником відповідача суду першої інстанції в судовому засіданні 30.06.2015р. Крім того апелянт зазначив, що не зважаючи на відсутність представника позивача в даному судовому засіданні суд не переконався у надісланні відповідачем на адресу позивача копії відзиву та відмовив у задоволенні клопотання про перенесення засідання у справі.

У апеляційній скарзі позивач вказує на те, що жодних висновків про порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача в рішенні не наведено, спір на підставі норм Цивільного кодексу не вирішено.

Разом з тим, стосовно застосування судом строку позовної давності позивач також не погоджується, вважає, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. у справі №908/2605/15-г прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги на 11.08.2015р.

В судове засідання 11.08.2015р. з'явився представник позивача; представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з не з'явленням до суду представника відповідача та не поверненням до суду поштового повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2015р., з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 22.09.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Поряд з цим, відповідач не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17.04.2012р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від імені якої діяла філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна трубопровідна компанія" (далі - підрядник) укладено договір підряду №1204000517.

Згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі поставити обладнання (згідно Додатку № 5 - Специфікація обладнання) на умовах СРТ (Ус.Угерсько, Стрийського району, Львівської області), та на свій ризик виконати своїми матеріалами і механізмами , за Технічними вимогами і якісними характеристиками предмета закупівлі ( Додаток № 1 до цього договору) та дефектними актами ( Додаток № 1а до цього договору) замовника, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти і оплатити наступні роботи (послуги): Ремонт блоків керування станцій катодного захисту УМГ «Львівтрансгаз».

Пунктом 2.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013р.

Підрядник зобов'язується виконати роботи до 31.12.2013р. (п. 2.2).

За приписами п. 3.1 договору за виконані роботи (надані послуги) та здійснені поставки, згідно цього договору, замовник перераховує підряднику грошові кошти, у відповідності до договірної ціни, обґрунтованої кошторисом з розрахунками (Додаток №3 до цього договору), яка в сумі складає 51689338,98грн., в тому числі ПДВ 8614889,83грн.

За порушення підрядником строків виконання зобов'язання за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору (п.5.3).

Пунктом 5.5 передбачено, що оплата неустойки не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань в натурі або усунення порушень.

Умовами пункту 9.1 сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до грудня 2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» обов'язок по оплаті робіт за договором №1204000517 від 17.04.2012р. був виконаний належним чином.

Проте, протягом червня 2012р. - травня 2013р. відповідачем лише частково виконано умови договору; станом на 31.12.2013р. (кінцевий строк виконання робіт по договору) не виконаними залишились роботи на суму 7136745,67грн. Зазначений факт не оспорюється відповідачем.

У зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань за договором, позивач надсилав на адресу відповідача претензію №3617/6-02 від 17.10.2014р., яка була залишена без відповіді

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем доведено належне виконання обов'язку з оплати робіт за договором №1204000517 від 17.04.2012р. Разом з тим, відповідач станом на 31.12.2013р. (кінцевий строк виконання робіт за договором) не виконав роботи на суму 7136745,67грн. Доказів виконання робіт на зазначену суму відповідач не надав, крім того факт невиконання цих робіт ним не заперечується.

Враховуючи викладене, відповідач порушив строки виконання зобов'язань за договором.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання за договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), підрядник виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до п.2 ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на вищевикладене, звертаючись з позовом до суду, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» просило стягнути пеню у розмірі 554124,28грн., суму штрафу 7% від вартості невиконаного зобов'язання у розмірі 499572,20грн. та суму штрафу 10% від вартості договору у розмірі 5168933,90грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі. Проте з таким рішенням судова колегія Донецького апеляційного господарського суду частково не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була подана заява про застосування строку позовної давності.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що строк виконання робіт закінчився 31.12.2013р., про порушення свого права позивач дізнався 01.01.2014р.

Визначаючи дату подання позову, господарський суд Запорізької області допустився помилки та вказав, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції №2900/09-05 позов заявлено 16.04.2015р., в той час, як згідно поштового штемпеля, наявного на конверті, в якому надійшов позов, його було направлено на адресу господарського суду Запорізької області 11.04.2015р.

Приписами до п.5.3 та п.2 ст.231 ГК України встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором виконавець виплачує замовнику за прострочення понад тридцять днів -штраф у розмірі 10% від суми договору та штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Враховуючи те, що договором встановлений кінцевий термін виконання робіт - 31.12.2013р, то вже 31.01.2014р. позивач знав про прострочення виконання робіт понад тридцять днів та міг вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від суми договору та штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Виходячи з того, що до вимог про стягнення штрафу встановлена позовна давність тривалістю в один рік, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» знало про порушення свого права в січні 2014р. і не зважаючи на це звернулося з позовом до суду лише 11.04.2015р., тобто після спливу строку позовної давності, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми штрафу 7% від вартості невиконаного зобов'язання у розмірі 499572,20грн. та суми штрафу 10% від вартості невиконаного зобов'язання у розмірі 5168933,90грн.

Разом з тим, господарський суд Запорізької області, роблячи висновок про відмову у стягненні пені в повному обсязі, не врахував наступне.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р., щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка, пеня підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Вказана правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи обмеженість строку нарахування пені шістьма місяцями, встановлений законодавством строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік, а також звернення позивача до суду 11.04.2015р., судова колегія зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 11.04.2014р. по 01.07.2014р.

Відповідно до умов п.5.3 договору та п.2 ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. На підставі цих положень розмір пені становить 585213,14грн.

Проте, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. встановлено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Також у постанові Верховного суду України від 24.10.2011р. по справі №25/187 визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» пені у розмірі 299938,85грн. за період з 11.04.2014р. по 01.07.2014р.

Стосовно твердження скаржника про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати суду пояснення по суті письмового відзиву та письмової заяви про застосування строку позовної давності, відмовивши у задоволенні клопотання про перенесення засідання у справі, судова колегія зазначає наступне.

За приписами 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено.

Зважаючи на те, що позивач є юридичною особою, в нього була можливість направлення в судове засідання іншого представника, якою він не скористався.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідно до приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, ухвалою суду від 10.06.2015р. за клопотанням позивача було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 01.07.2015р., рішення суду було винесене 30.06.2015р., права позивача судом першої інстанції не були порушені.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 299938,85грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, позовні вимоги в цій частині - задовольнити. В решті рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому в цій частині його слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 299938,85грн. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія» про стягнення 6222630,38грн., які складаються з суми пені у розмірі 554124,28грн., суми штрафу 7% від вартості невиконаного зобов'язання у розмірі 499572,20грн. та суми штрафу 10% від вартості договору у розмірі 5168933,90грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» пеню у розмірі 299938,85грн., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у сумі 3522,55грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 01.07.2015р.) у справі №908/2605/15-г залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна трубопровідна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1761,28грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

Д.О. Попков

Надруковано 6 прим.:2 - позивачу;1 - відповідачу;1 - ГСЗО;1 - до справи; 1 - ДАГС