Постанова

від 22.12.2015 по справі 908/2605/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 908/2605/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", м. Львів,

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015

у справі № 908/2605/15-г

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", м. Львів , (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ"),

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ" (далі - ТОВ "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ"), с. Лежине Запорізької області,

про стягнення 6 222 630,38 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Ковтунов І.А. предст. (дов. від 23.02.2015)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ" про стягнення 554 124,28 грн. пені, 499 572,20 грн. -7% штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 5 168 933,90 -10% штрафу від вартості Договору підряду від 17.04.2012 № 1204000517 (далі - Договір).

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу, у зв'язку з чим відповідач просив в позові відмовити.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 у справі № 908/2605/15-г (суддя Дроздова С.С.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на сплив спеціальної позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді Зубченко І.В.- головуючий, Марченко О.А., Попков Д.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні 299 938,85 грн. пені; в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з відповідача на користь позивача 299 938,85 грн. пені, 3522,55 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1761,28 грн. судового збору з апеляційної скарги. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій (постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в позові) з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 17.04.2012 Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діяла філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" як замовником та ТОВ "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ" як підрядником укладено Договір, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі поставити обладнання (згідно Додатку № 5 - Специфікація обладнання) на умовах СРТ (с. Угерсько, Стрийського району, Львівської області), та на свій ризик виконати своїми матеріалами і механізмами за Технічними вимогами і якісними характеристиками предмета закупівлі (Додаток № 1 до цього договору) та дефектними актами (Додаток № 1а до цього договору) замовника, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти і оплатити наступні роботи (послуги): Ремонт блоків керування станцій катодного захисту "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ";

- пунктом 2.1 Договору визначено, що останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013;

- підрядник зобов'язаний виконати роботи до 31.12.2013 (пункт 2.2 Договору).

- згідно з пунктом 3.1 Договору за виконані роботи (надані послуги) та здійснені поставки, згідно цього договору, замовник перераховує підряднику грошові кошти, у відповідності до договірної ціни, обґрунтованої кошторисом з розрахунками (Додаток № 3 до цього договору), яка в сумі складає 51 689 338,98грн., в тому числі ПДВ 8 614 889,83грн.;

- за порушення підрядником строків виконання зобов'язання за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), підрядник виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абзацом третім пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК Ураїни), окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору (пункт 5.3 Договору);

- пунктом 5.5 Договору передбачено, що оплата неустойки не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань в натурі або усунення порушень;

- умовами пункту 9.1 Договору сторони узгодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання;

- позивачем обов'язок з оплати робіт за Договором виконаний належним чином;

- протягом червня 2012 року - травня 2013 року відповідачем умови Договору виконані частково; станом на 31.12.2013 (кінцевий строк виконання робіт за Договором) не виконаними залишилися роботи на суму 7 136 745,67грн., що не заперечувалося відповідачем;

- у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань за Договором, позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 17.10.2014 № 3617/6-02, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафів, передбачених Договором), у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в частині виконання робіт.

Згідно з приписами статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як унормовано частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 525, 526 ЦК України).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 статті 231 ГК України, посилання на яку міститься у пункті 5.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у даній справі.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Штраф, нарахування якого передбачено пунктом 5.3 Договору (з посиланням на приписи абзацу третього пункту 2 статті 231 ГК України) у даному випадку є не основним зобов'язанням, а носить допоміжний (акцесорний) характер до основного зобов'язання, як один із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, тобто, його правова природа саме як неустойки є незмінною, отже, на зазначену вимогу поширюється спеціальна позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України, і яка складає один рік.

У зв'язку з наведеним, встановивши, що строк виконання підрядних робіт згідно з умовами Договору закінчився 31.12.2013 і про порушення свого права позивач як замовник за Договором дізнався 01.01.2014, проте, з позовом до суду про стягнення 499 572,20 грн. -7% штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 5 168 933 - 10% штрафу від вартості Договору звернувся 11.04.2015 (згідно з відміткою поштового штемпеля на конверті, у якому надійшла позовна заява до суду), тобто, з пропуском річного строку позовної давності, у той час як позивачем не наведено, а судами не встановлено поважних причин пропущення позовної давності, - попередні судові інстанції правомірно відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 10% штрафу від вартості Договору.

Щодо вимоги про стягнення пені, то як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Правова природа пені є такою, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 зі справи 6-116цс13).

Враховуючи те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, її нарахування здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання, відповідно позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо; беручи до уваги визначений законодавством строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік, а також те, що з позовом до суду позивач звернувся 11.04.2015, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов заснованого на законі висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 11.04.2014 по 01.07.2014 (у межах строку спеціальної позовної давності).

За розрахунком апеляційного господарського суду пеня за визначений період складає 585 213,14грн., проте, судом обмежено нарахування пені, яка підлягає до стягнення з відповідача подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, з посиланням на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є помилковим, з огляду на таке.

Стаття 1 означеного Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Грошове зобов'язання - це таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тобто, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, у якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Отже, приписи зазначеного Закону стосуються відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , у той час зобов'язання підрядника щодо виконання підрядних робіт у визначений Договором строк має негрошовий характер, відповідно до спірних прововідносин приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не застосовуються.

З огляду на те, що позивачем було заявлено до стягнення 554 124,28 грн. пені та враховуючи межі заявлених позовних вимог, постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення пені слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 554 124,28 грн. пені із здійсненням нового розподілу судових витрат.

Посилання скаржника на те, що нарахування неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора з позовом до суду суперечить приписам статей 260, 261 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України, відповідно, є помилковим.

В іншій частині (щодо відмови в позові про стягнення 7% штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 10% штрафу від вартості Договору) підстави для скасування або зміни законних судових актів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 зі справи № 908/2605/15-г змінити в частині вирішення спору про стягнення пені та здійсненого розподілу судових витрат.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ" на користь публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" 554 124,28 грн. пені, 6507,76 грн. судового збору за подання позовної заяви, 3253,88 грн. судового збору з апеляційної скарги.

4. В решті (щодо відмови у стягненні 7% штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 10% штрафу від вартості Договору) рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 зі справи № 908/2605/15-г залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНА ТРУБОПРОВІДНА КОМПАНІЯ" на користь публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" 8204,80 грн. судового збору з касаційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя Г. Прокопанич