Постанова

від 30.11.2010 по справі 4/125

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

30.11.10 Справа № 4/125

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1ловуючого судді розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Іскра» за № 112/1315 від 18.08.2010р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.Об.2010р.

у справі № 4/125

за позовом Фонду державного майна України, м.Киї© до відповідача ВАТ «Іскра», м.Львів

з участю третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська Рада, м.Львів

про вилучення із незаконного володіння гуртожитку, визнання права власності на гуртожиток за державою в особі Фонду державного майна України та зобов'язання передати гуртожиток у відання Львівської міської Ради

За участі представників

позивача: ОСОБА_2 відповідача: ОСОБА_3

третьої особи: не з'яввився

прокуратури Сихівського району м.Львова: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.Об.2010р. (Суддя Гриців В.А.) частково задоволені позовні вимоги Фонду державного майна України до Відкритого акціонерного товариства «Іскра» та визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на 9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць, розташований за адресою: м.Львів, вул.Білоцерківська,10. В частині позовних вимог щодо вилучення з незаконного володіння ВАТ «Іскра» гуртожитку, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Білоцерівська,10 та зобов'язання ВАТ «Іскра» передати вищевказаний гуртожиток у відання Львівської міської Ради відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що під час приватизації Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» правових підстав для включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, приватизації не підлягав, а отже, повинен був залишитись у державній власності.

Відповідач (ВАТ «Іскра») не погодився з рішенням суду в частині визнання судом першої інстанції права власності на гуртожиток за державою в особі Фонду державного майна України та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.Об.2010р. у справі № 4/125 скасувати в частині визнання судом першої інстанції права власності на гуртожиток по вул.Білоцерківській за державою в особі Фонду державного майна України та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не взяв до уваги документи, що є беззапереченими доказами права власності ВАТ «Іскра» на 9-ти поверховий гуртожиток по вул.Білоцерківській,10 в м.Львові, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в т.ч. застосування до позовних вимог строку позовної давності, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представники позивача і прокуратури в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.яційну скаргу Відк Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідач є власником 9-поверхового гуртожитку по вул.Білоцерківській, 10 в м.Львові, який належить йому на підставі Наказу Фонду державного майна України № 59-АТ від 31.12.1993р. «Про затвердження плану приватизації майна Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра», Переліку нерухомого майна, переданого Фондом державного майна України у власність ВАТ «Іскра»від 27.05.2003р., Свідоцтва про право власності Відповідача на вищевказаний гуртожиток № С-02909 від 23.02.2009р., виданого Львівською міською радою та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22116150 від 11.03.2009р., виданого ОКПЛОР «БТІ та ЕО». Вказаний наказ та свідоцтво недійсними в судовому порядку не визнавались.

Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, належної правової оцінки їм не надав.

Спірний гуртожиток збудований Державним підприємством «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра»та призначений для проживання одиноких громадян на період їх роботи на підприємстві; наявність гуртожитку обумовлена виробничою необхідною, так як підприємству потрібні ліжко-місця для своїх робітників, які проживають у віддалених районах Львівської області та інших областях.

Під час приватизації Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра»і включення гуртожитку по вул.Білоцерківська, 10 в м.Львові до цілісного майнового комплексу останнього, застосовувались норми Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ (з наступними змінами).

Відповідно до приписів ч.1 ст.5, ч.2 ст.5, ч.1 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) приватизації підлягало майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань, шляхом, зокрема, продажу часток (паїв, акцій) в майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі, внаслідок чого здійснюється перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.

При цьому, згідно з ч.2 ст.3 цього Закону його дія не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім, кімнат в гуртожитках.

Відповідно до ч.2 п.9 ст.8 цього Закону в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних сільських Рад народних депутатів.

На виконання цієї норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891 було затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, згідно з п.2 якого передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків). Зміни до зазначеного пункту Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, (т.ч. гуртожитків були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004р.

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави для висновку, що гуртожитки у спірний період не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який би підлягав приватизації громадянами України або підлягав передачі у комунальну власність. В той же час відсутня законодавча заборона щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації. Отже, з огляду на викладені обставини, висновок суду першої інстанції про відсутність під час приватизації Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра»правових підстав для включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, оскільки гуртожиток, як об’єкт державного житлового фонду, приватизації не підлягав, а отже, повинен був залишитись у державній власності, є помилковим та не ґрунтується на законодавстві та фактичних обставинах справи. Позивачем не наведено та не доведено у встановленому ст.ст.33,34 ГПК України порядку обставин порушення відповідачем вимог чинного на той час законодавства про приватизацію, чого, однак, судом першої інстанцій враховано не було.

Застосування судом першої інстанції в якості законодавчої підстави для визнання права власності на спірний гуртожиток за державою норми ст.387 ЦК України, яка встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів вважає помилковим, адже, цей спосіб захисту права власності, яке є безспірним, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння.

Викладене свідчить, що висновки місцевого господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено статтею 43 ГПК України. Рішення суду першої інстанції в частині визнання права на гуртожиток по вул.Білоцерківській,10 в м.Львові за державою в особі Фонду державного майна України колегія суддів вважає неправомірним, оскільки воно ґрунтується на невірній правовій оцінці, наданій судом першої інстанції доказам у справі, та неправильному застосуванні діючого на момент приватизації ВАТ «Іскра»законодавства. Правові підстави для визнання права власності на спірний гуртожиток за позивачем відсутні.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог щодо вилучення гуртожитку з незаконного володіння відповідача, однак з інших мотивів - оскільки відповідач є власником та володіє гуртожитком на законних підставах. Гуртожиток був переданий у власність відповідача на підставі наказу Фонду державного майна України» 59-АТ від 31.12.1993р., який у встановленому законом порядку не скасований та не визнаний недійним.

Крім того, відповідач надав суду розпорядження Фонду державного майна України від 30.06.1998р. № 911-РРА, згідно з яким державного пакету акцій у ВАТ «Іскра»не залишилося.

Факт відсутності державної частки (володіння або управління акціями державою або державними підприємствами чи установами) в статутному фонді ВАТ «Іскра», зафіксовано в п.1.1 діючої редакції статуту ВАТ «Іскра»від 22.06.2009р., а також підтверджено довідкою реєстратора цінних паперів ВАТ «Іскра»від 03.03.2005р. № 03-03/04. Отже, всі акції ВАТ «Іскра»на даний час знаходяться в приватній власності.

Акціонери ВАТ «Іскра» є власниками всього майна, яке увійшло до статутного фонду товариства, в тому числі і вищевказаного гуртожитку, оскільки його вартість врахована при визначенні розміру статутного капіталу ВАТ «Іскра».

Згідно зі ст.48 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог в частині передачі гуртожитку у комунальну власність, оскільки такі вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

А отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд:

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Іскра», м.Львів, задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області віД 10.06.2010р. у справі № 4/125 в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на 9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць, розташований за адресою: м.Львів, вул.Білоцерківська,10 та прийняти нове рішення, як в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.