Постанова

від 11.10.2011 по справі 5010/1363/2011-19/73

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11 Справа № 5010/1363/2011-19/73

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу державної організації «Резиденція «Синьогора», вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область, №513 від 19.08.2011 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року

у справі № 5010/1363/2011-19/73

за позовом: приватного виробничо-комерційного підприємства «Квадро», с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область

до відповідача: державної організації «Резиденція «Синьогора», вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область

про зобов'язання виконання обов'язку, стягнення неустойки та збитків

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) від 08.08.2011 року у справі №5010/1363/2011-19/73 позов задоволено частково: зобов'язано державну організацію «Резиденція «Синьогора», вул. вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область, поставити приватному виробничо-комерційному підприємству «Квадро», с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, - 36,4 куб.м. пиломатеріалів хвойних обрізних, загальною вартістю 29120,00 грн. згідно договору поставки лісової сировини №31/06 від 08.06.2010 року; стягнуто з державної організації «Резиденція «Синьогора»вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область, на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Квадро», с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, - 2250,62 грн.- пені , 2038,40 грн. - штрафу та 2975,00 грн.- збитків, а також 363,84 грн. - судових витрат по сплаті державного мита та 207,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.; в решті позову відмовлено.

Відповідач -державна організація «Резиденція «Синьогора»з постановленим рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що суд не взяв до уваги факти, що свідчать про порушення договірних зобов'язань зі сторони позивача, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та клопотанні, а

саме, не розробив та не оформив календарний план поставок, при цьому посилається на порушення норм ст. 629 ЦК України. Зазначає, що позивач здійснив перерахунок коштів на підставі рахунку, який не виписувався і якого немає в наявності у жодної із сторін спору, але який вказаний в платіжному дорученні. Окрім того, вказує, що судом не було встановлено коли і з ким конкретно відбувалась домовленість про відгрузку пиломатеріалів. Покликається також на порушення норм ст.ст. 209, 210, 211 ЦК України.

ПВКП «Квадро»у відзиві на апеляційну скаргу (№б/н від 23.09.2011 року) зазначає, що судом встановлено факт перерахування позивачем в 2010 році 87360,00 грн., одержання продукції на суму 58240,00 грн. та борг відповідача перед позивачем в сумі 29120,00 грн. Позивач направляв претензію з метою досудового врегулювання спору, яка відповідачем залишена поза увагою. Крім того, на одержані від позивача кошти в сумі 29120,00грн., відповідач виписав податкову накладну. Враховуючи наведене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року залишити без змін.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року у справі №5010/1363/2011-19/73 слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

В результаті дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відносини між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Квадро»(Покупець) та державною організацією «Резиденція «Синьогора»(Постачальник) з приводу надання послуг з постачання лісової сировини виникли на підставі договору поставки лісової сировини № 31/06 від 08.06.2010 року (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю пиломатеріали хвойні обрізні в кількості 400 м.куб. за ціною згідно затвердженого прейскуранта, а покупець зобов'язується прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах даного Договору. Асортимент, кількість щодо кожного замовлення зазначаються в рахунку-фактурі; оплата покупцем коштів означає, що сторони погодили асортимент та кількість (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, у випадку зміни ціни на певний вид сировини сторони підписують протокол погодження ціни.

Прогнозована ціна договору становить 320000,00 грн. з врахуванням ПДВ. Сума договору може коригуватися сторонами (п.5.1. Договору).

В Розділі 6 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема, покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: - розрахунок через три банківських дні, після прийняття сировини, - якщо було проведено покупцем передоплату, то сировина має бути поставлена постачальником за домовленістю протягом трьох днів з дня зарахування коштів.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов договору, останній перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 87360,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №66 від 08.06.2010 року, №131 від 03.08.2010 року, №171 від 14.10.2010 року та податковими накладними №65 від 08.06.2010 року, №77 від 03.08.10 року та №102 від 14.10.2010 року.

В свою чергу представник відповідача зазначив, що державна організація «Резиденція «Синьогора»частково поставила лісову сировину позивачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ІФЛГ-1 №0154226 від 16.06.2010 року та серії ІФЛГ-1 №0154326 від 02.09.2010 року.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №28 від 13.04.2011 року з вимогою поставити товар. Проте, дана вимога станом на 04.07.2011 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Водночас, як підставно зауважив місцевий господарський суд, відповідач всупереч умовам Договору не виконав обов'язок з поставки 36,4 м.куб. лісової сировини, що підтверджується поданими позивачем доказами та визнанням відповідачем факту отримання коштів в сумі 29120,00 грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність календарного плану поставок, оскільки, відповідно до п.6.1. договору, сировина має бути поставлена постачальником за домовленістю протягом трьох днів з дня зарахування коштів.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт перерахування позивачем коштів за пиломатеріали обрізні в сумі 29 120,00 грн. та поступлення їх на рахунок відповідача, так як підставою для видачі податкових накладних відповідачем було саме зарахування коштів від покупця (замовника).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням з'ясованих доказів у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки лісової сировини № 31/06 від 08.06.2010 року, а саме: поставити 36,4 м.куб. лісопродукції.

Крім того, судом підставно задоволено вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 2038,40 грн. та пені за період з 18.10.2010 року по 18.04.2011 року в сумі лише 2250,62 грн. та відмовлено в стягненні решти пені.

В обгрунтування вимоги про стягнення 2975,00 грн. збитків позивачем зазначено, що ПВКП «Квадро»12.04.2011 року надано автомашину та автокран для завантаження лісової сировини, однак відповідач відмовився виконати поставку у зв'язку із зміною цін на продукцію. Як доказ понесення збитків позивачем подано договір - заявку від 11.04.2011 року, платіжне доручення №136 від 28.07.2011 року про сплату 2013,00 грн. транспортних затрат та квитанцію до прибуткового касового ордера №70 від 12.04.2011 року про сплату автопослуг КРАЗ 250 №07293ІВ в сумі 962,00 грн.

Положеннями ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналізом доказів у справі встановлено, що позивачем, у відповідності з ч.1 ст.33 ГПК доведено, що між завданими йому збитками та невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару є причинно-наслідковий зв'язок. Отже, в даному випадку, наявний склад цивільного правопорушення і як наслідок, у суду є підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 2975,00 грн.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року у справі № 5010/1363/2011-19/73 залишити без змін, апеляційну скаргу державної організації «Резиденція «Синьогора»№513 від 19.08.2011 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.