Постанова

від 14.10.2014 по справі 914/2485/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 914/2485/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» б/н від 22.08.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2014 року

у справі № 914/2485/14

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Дрогобицький завод автомобільних

кранівВ» , Львівська область, м. Дрогобич

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» , м. Київ

до відповідача 2 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МінаталВ» , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Консалтінг та фінансиВ» ,

м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального

округу ОСОБА_3, м. Київ

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та усунення

перешкод у користуванні належним ПАТ В«Дрогобицький завод

автомобільних кранівВ» майном, що є предметом іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача1: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 75 від 25.07.2014р.)

від відповідача2: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 21.07.2014р.)

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 23.09.2014р. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року, у склад колегії по розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Бойко С.М. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Бойко С.М. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014р. У зв'язку із зайнятістю судді Бойко С.М. у іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року, у склад колегії по розгляду даної справи замість судді Бойко С.М. введено суддю Михалюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2014 року у справі №914/2485/13 (суддя Ділай У.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 11.07.2014р. у справі № 914/2485/14.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та тим, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Цивільним кодексом України. Більше того, судом першої інстанції зазначено, що позивачем у справі не наведено жодної обставини, яка б свідчила про факт чинення позивачу перешкод у реалізації прав, визначених ст. 9 Закону України В«Про іпотекуВ» на обґрунтування позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.08.2014 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2014р. та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 11 від 25.06.2014р., оскільки вважає вказане рішення незаконним у зв'язку із неповним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції, за клопотанням ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» , не було витребувано доказів щодо встановлення факту повернення Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» ТзОВ «Консалтінг та фінанси» сплачених коштів та факту набуття права передавати ТзОВ «Мінатал» права вимоги за договорами банківського кредиту та іпотеки.

Водночас, скаржник зазначає, що відповідачем 1 до матеріалів справи не долучено доказів та фактично ним не повідомлено про те, що було здійснено відступлення права вимоги за іпотечними договорами, у зв'язку з чим порушено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 23.09.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014 року.

У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато спочатку.

В дане судове засідання прибула представник відповідачів, проте, позивач та треті особи явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р.

13 жовтня 2014 року апеляційному господарському суду від скаржника поступила заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання.

При цьому, слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, зазначений у вищевказаній заяві представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Відтак, розглянувши заяву скаржника (вхідний номер канцелярії суду № 01-14/473/14 від 13.10.2014р.) про відкладення розгляду справи Львівський апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у її задоволенні, оскільки вона документально не обґрунтована. Більше того, розгляд даної справи вже відкладався ухвалою суду від 23.09.2014р., зокрема, за заявою скаржника про відкладення розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що позивач та треті особи належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідачів, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2014р. у справі №914/2485/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 26 червня 2009 року між АБ "Укргазпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укргазпромбанк") (Кредитодавець) та ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (Позичальник) укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 (надалі - Договір банківського кредиту) (т. 1 а.с. 19-23), відповідно до умов якого Кредитодавець відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах (параметрах), а Позичальник зобов'язується повернути кредит вчасно, сплатити проценти за користування ним та комісію за управління кредитом; ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією 10 000 000,00 грн.; кінцевий термін користування кредитом - 25 травня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за ОСОБА_5 банківського кредиту, 05 квітня 2011 року між ПАТ В«УкргазпромбанкВ» (Іпотекодержатель) та ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, який зареєстровано в реєстрі за № 481 (надалі - Іпотечний договір № 481) (т. 1 а.с. 24-29), відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, що належало ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» на праві власності, а саме: будівлю санаторію В«ЕдельвейсВ» (з підвалом) (А-3) та будівлю котельні (Б-1), що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Зарічна, 4/1; будівлю котельні (А-1), що знаходиться за а дресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Василя Стуса, 40.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за ОСОБА_5 банківського кредиту, 05 квітня 2011 року між ПАТ В«УкргазпромбанкВ» (Іпотекодержатель) та ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, який зареєстровано в реєстрі за № 460 (надалі - Іпотечний договір № 460) (т. 1 а.с. 36-48), відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, що належало ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» на праві власності, а саме: будівлю їдальні на 300 місць (Ф-2) та навіс (Д), будівлю ливарної дільниці з побутовими приміщеннями - цех № 7 (Л' -2), будівлю складу штампів цеху № 2 (Б' -1), будівлю складу токсичних відходів (Щ' -1), будівлю магазину (В-1), відкриту естакаду корпусу № 2 (Г''' -1), будівлю адміністративно-побутових приміщень корпусу 2 цеху № 1 (двохповерхова частина) (Г'' -2), будівлю адміністративно-побутових приміщень корпусу 2 цехів 1; 3 (трьохповерхова частина) (Г''' -3), будівлю адміністративно-побутових приміщень корпусу 2 цехів 1; 3 (чотирьохповерхова частина) (Г IV -4), будівлю адміністративно-побутових приміщень транспортного цеху № 6 (А-2), будівлю транспортного цеху № 6 (ремонтний цех) (Б-1), будівлю гаражів для легкових автомобілів транспортного цеху № 6 (Г-1), будівлю сантехнічної дільниці цеху № 4 (Щ-2), будівлю насосної станції зворотнього водопостачання (Ш-1), будівлю АТС (Ю-2), будівлю мазутосховища (Й-1), будівлю газорозподільного пункту (І-1), будівлю насосної станції питної води (Ч-1), будівлю складу ВКБ (Я' -1), будівлю металевого складу (угорського) (Я-1), що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22.

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що 31 березня 2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" (Первісний кредитор) та ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги б/н (т. 3 а.с. 3-4), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги погашення заборгованості, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 від 26.06.2009р., з усіма змінами і доповненнями до нього.

А також у цей день - 31 березня 2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" (Первісний кредитор) та ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги б/н, який зареєстровано в реєстрі за № 735 (т. 3 а.с. 5-6), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає ОСОБА_1 кредитору, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за Іпотечним договором № 481 та Іпотечним договором №460.

Як встановлено місцевим господарським судом, вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника відповідачів у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду, у зв'язку із втратою сторонами інтересу у настанні наслідків, пов'язаних з виконанням вищезазначених договорів, 18 червня 2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" (Первісний кредитор) та ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» (Новий кредитор) укладено Додатковий договір № 1 до ОСОБА_5 відступлення права вимоги від 31.03.2014 року (т. 3 а.с. 7) та Додатковий договір № 1 до ОСОБА_5 про відступлення права вимоги, посвідченого 31 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 735 (т. 3 а.с. 8-9), відповідно до умов яких сторони погодили повернути ПАТ "Укргазпромбанк" всі права вимоги до ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» за ОСОБА_5 банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 від 26.06.2009р., Іпотечним договором № 481 від 05.04.2011р. та Іпотечним договором №460 від 05.04.2011р.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" (Первісний кредитор) та ТзОВ «Мінатал» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 1 (т. 3 а.с. 10-11), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає ОСОБА_1 кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Кредитним договором (включаючи всі додаткові угоди та додатки до нього).

Пунктом 3.1.3. ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 1 передбачено, що первісний кредитор зобов'язується в строк до 01 серпня 2014 року письмово повідомити Боржника згідно п.1.1. цього ОСОБА_5 щодо відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим ОСОБА_5.

Також, 18 червня 2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" (Первісний кредитор) та ТзОВ «Мінатал» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2 (т. 3 а.с. 12-13), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає ОСОБА_1 кредитору, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за Іпотечним договором № 481 від 05.04.2011р. та Іпотечним договором №460 від 05.04.2011р.

Згідно з п. 10. ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2, цей Договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного його виконання сторонами.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18 червня 2014 року та зареєстровано в реєстрі за № 531.

На виконання умов ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 1 та ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2 ПАТ "Укргазпромбанк" надіслало ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» лист № 20/6 від 20.06.2014р. (т. 3 а.с. 14) та лист № 21/6 від 20.06.2014р. (т. 3 а.с. 15), в яких повідомило про те, що укладені між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» ОСОБА_5 про відступлення права вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» за ОСОБА_5 банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 від 26.06.2009р. та Іпотечні договори від 05.04.2011р. № 481 та №460 розірвано, а права вимоги за вказаними договорами відступлено новому кредитору - ТзОВ В«МінаталВ» на підставі ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 1 та № 2 від 18.06.2014р. Надіслання вказаних листів Боржнику, також підтверджується фіскальним чеком № 6120 від 17.07.2014 р. та переліком відправлених рекомендованих листів № 152 від 17.07.2014 р. (а.с. 16).

Відтак, предметом даного спору є вимога ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» , про визнання недійсним ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2 від 18.06.2014р. та про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, що є предметом іпотеки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. ОСОБА_5 є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 14 ЦК України зазначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Крім цього, пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.

Враховуючи викладене колегія суддів відзначає, що на момент укладання спірного ОСОБА_5 від 18.06.2014 року сторонами ОСОБА_5 повністю дотримано вимоги статті 203 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права так і обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що зміст оспорюваного правочину відповідає вимогам закону, при його укладенні додержано встановленої форми договору, при укладені договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та правоздатності, при укладені вказаного договору були відсутні неправомірні дії сторін і також інші обставини, що мають значення при визнанні договору недійсним.

В ході перевірки доводів апелянта, аналізом матеріалів справи встановлено, що підставою для визнання ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2, скаржник у справі, вважає суперечність даного ОСОБА_5 приписам ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Поряд з цим, скаржник покликається на те, що згідно умов оспорюваного ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2 відповідач-1 відступив право вимоги ТзОВ В«МінаталВ» за Іпотечними договорами № 481 та № 460 від 05.04.2011р., тоді як право вимоги за основним (кредитним) зобов'язанням - ОСОБА_5 банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 від 26.06.2009 р. відповідачем-1 відступлено ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» .

Проте, дані покликання апелянта, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та спростовані документальними доказами у справі. Так, Додатковим договором № 1 до ОСОБА_5 про відступлення права вимоги від 31.03.2014р. (т. 3 а.с. 7) та ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 1 (т. 3 а.с. 10-11) від 18.06.2014 р., підтверджено, що право вимоги ТзОВ В«Консалтинг та фінансиВ» за ОСОБА_5 банківського кредиту (кредитна лінія) № 85-КЛ/09 від 26.06.2009р. припинено у зв'язку із розірванням ОСОБА_5 про відступлення права вимоги від 31.03.2014р., і всі права кредитора за вказаним кредитним зобов'язанням з 18.06.2014р. належать ТзОВ В«МінаталВ» .

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення при укладенні ОСОБА_5 про відступлення права вимоги № 2 від 18.06.2014 р. приписів ч. 1 ст. 24 Закону України В«Про іпотекуВ» є безпідставними, оскільки відступлення ПАТ "Укргазпромбанк" ТзОВ В«МінаталВ» права вимоги за Іпотечними договорами відбулося із одночасним відступленням права вимоги за основним зобов'язанням.

Разом з тим, покликання скаржника на порушення відповідачем 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» спростовується фіскальним чеком № 6120 від 17.07.2014 р. та переліком відправлених рекомендованих листів від № 152 17.07.2014 р. (а.с. 16) про надіслання ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» листів № 20/6 та № 21/6.

Більше того, умовами укладеного ОСОБА_5 відступлення права вимоги № 2 не передбачено зобов'язання щодо письмового повідомлення Боржника. Наведене кореспондується з нормою ч. 1 ст. 516 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом; кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги № 2 від 18.06.2014р. (т. 3 а.с. 12-13) згідно вимог ч. 3 ст. 24 Закону України В«Про іпотекуВ» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 531. Відомості про таке відступлення внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчать надані нотаріусом Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано визнано факт відсутності суперечностей ОСОБА_5 відступлення права вимоги №2 нормам чинного законодавства, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що однією з підстав визнання недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його вчинення. При цьому, правомірність таких прав має бути встановлена судом при розгляді інших справ, на наявність яких і відповідно порушення своїх прав посилається позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі у даній справі.

Будь - яких інших доказів, які б підтверджували наявність факту порушення прав та інтересів позивача укладеним між відповідачами ОСОБА_5 відступлення права вимоги № 2 ним не надано, а в матеріалах справи не міститься.

Відтак, оцінивши все вищенаведене судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» у задоволенні позову.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні належним ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» майном, що є предметом іпотеки, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України В«Про іпотекуВ» передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

· зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;

· передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;

· відчужувати предмет іпотеки;

· передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відтак, з врахуванням викладеного, документальними доказами у справі не підтверджено обставин щодо факту чинення позивачу перешкод у реалізації прав, визначених ст. 9 Закону України В«Про іпотекуВ» . Більше того, жодних доказів чинення відповідачами таких перешкод позивач суду не надав.

Поряд з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що судом першої інстанції, за клопотанням ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» , не було витребувано доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2014р. (т. 1 а.с. 1-6) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.07.2014р. У зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 23.07.2014р. (т. 1 а.с. 73), судом першої інстанції розгляд справи відкладався ухвалою господарського суду Львівської області від 24.07.2014р. (т. 3 а.с. 23-25). Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що учасники судового процесу подали суду документально обґрунтовані заперечення та письмові пояснення щодо поданої позовної заяви.

Таким чином, враховуючи принцип змагальності, закріплений в ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а тому позивач не був позбавлений права подати суду документи в обгрунтування своєї правової позиції.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Львівської області з врахуванням конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи обґрунтовано та правомірно було розглянуто справу за участю представників позивача і відповідача 1 та за наявними в ній матеріалами, а доводи скаржника в цій частині є необгрунтованими.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у апеляційній скарзі, скаржник просить, зокрема, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 11 від 25.06.2014р. Проте, дослідивши документальні докази у справі судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 11 від 25.06.2014р. між сторонами (учасниками судового процесу) не укладався, відтак така вимога апелянта є безпідставна.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» про визнання недійсним ОСОБА_5 відступлення права вимоги № 2 від 18.06.2014р. та про усунення перешкод у користуванні належним ПАТ В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» майном, що є предметом іпотеки у зв'язку з безпідставністю.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2014р. у справі № 914/2485/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Дрогобицький завод автомобільних кранівВ» б/н від 22.08.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 17.10.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.