Постанова

від 21.12.2011 по справі 5015/4754/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 5015/4754/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Дубник О.П.,

ОСОБА_1

При секретарі: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод»(смт. Олесько, Буського району, Львівської області)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 13 жовтня 2011 року по справі № 5015/4754/2011

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПАК-ЕКСПОВ» (м. Славутич, Київської області)

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод»(смт. Олесько, Буського району, Львівської області)

про стягнення 72 958 грн. 19 коп. -заборгованості за поставлений товар; 8 930 грн. 97 коп. -пені, 1 590 грн. 38 коп. - 3% річних, 7 724 грн. 83 коп. -інфляційних втрат, 912 грн. 04 коп. -державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників сторін:

від скаржника/відповідач: не прибув,

від позивача: ОСОБА_2 -п/к (довіреність у справі).

Представник, який прибув у судове засідання, з правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України - ознайомлений. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. у справі № 5015/4754/11 (суддя Л. Станько) позов ТзОВ В«ПАК-ЕКСПОВ» (м. Славутич, Київської області) задоволено частково (п. 1 резолютивної частини рішення), присуджено стягнути з ЗАТ «Олеський завод мінеральних вод»(смт. Олесько, Буського району, Львівської обл.) 72058,19 грн. -основної заборгованості, 8333,34 грн. -пені, 6933,20 грн. -інфляційних втрат, 1467,48 грн. - 3% річних, 896,92 грн. -державного мита та 232,09 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п. 2 резолютивної частини рішення). В частині позовних вимог щодо стягнення 597,63 грн. -пені, 791,63 грн. -інфляційних втрат та 122,90 грн. - 3% річних, 15, 12 грн. державного мита, 3,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -відмовлено (п. 3 резолютивної частини рішення) (а.с. 62-64).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ЗАТ «Олеський завод мінеральних вод» (смт. Олесько, Львівської області) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області стягнення пені у розмірі 8333,34 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, стягнути з відповідача на користь позивача 7619,32 грн. пені, 889,78 грн. - державного мита та 230,24 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з підстав зазначених в апеляційній скарзі (а.с. 67-68).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. - відновлено апелянту, за його клопотанням, встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 5015/4754/11, апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 21.12.2011р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, скаржник/відповідач - 16.11.2011р. рекомендованою поштою № 05611965 (а.с. 79), позивач - 18.11.2011р. рекомендованою поштою № 05611973 (а.с. 78).

Апелянт/відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неприбуття, не повідомив.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав письмове заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 5015/4754/2011 -без змін з тих підстав, що ним 13.10.2011р. подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач перерахував розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат в сторону зменшення, тому, на думку представника позивача, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. по справі № 5015/4754/11, в частині стягнення із ЗАТ «Олеський завод мінеральних вод»(смт. Олесько, Львівської обл.) 8333,34 грн. -пені та розподіл судових витрат слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з ЗАТ «Олеський завод мінеральних вод»(смт. Олесько) на користь ТзОВ В«ПАК-ЕКСПОВ» (м. Славутич) 7285 грн. 70 коп. -пені, 886,45 грн. - державного мита та 229 грн. 38 коп. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області -залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач: ТзОВ В«ПАК-ЕКСПОВ» (м. Славутич, Київської області), 17.08.2011р. за вхідним № 5036, звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області та просив стягнути з відповідача на свою користь 72 958 грн. 19 коп. -заборгованості за поставлений товар; 8 930 грн. 97 коп. -пені, 1 590 грн. 38 коп. - 3% річних, 7 724 грн. 83 коп. -інфляційних втрат, 912 грн. 04 коп. -державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 3-5).

В процесі розгляду даної справи, позивач, 13 жовтня 2011 року, в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 57), просить суд стягнути з відповідача на свою користь 72 958 грн. 19 коп. -заборгованості за поставлений товар; 8333 грн. 34 коп. -пені, 1467 грн. 48 коп. - 3% річних, 6933 грн. 20 коп. -інфляційних втрат, 912 грн. 04 коп. -державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд, правомірно, прийняв зазначену заяву про уточнення позовних вимог від 13.10.2011р. як перерозрахунок позовних вимог (абзац третій мотивувальної частини рішення -а.с. 62), оскільки, позивачем подано зазначену заяву з порушенням вимог частини 4 ст. 22 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між Позивачем (Постачальник -за Договором) та Відповідачем (Покупцем -за Договором) 04 червня 2010 року було укладено Договір поставки № ПАК - 04.06.10 та Специфікацію № 1 до цього Договору, яка є невід'ємною його частиною (далі за текстом -Договір) (а.с. 15-21).

Зазначений Договір укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статті 207 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар (однокомпонентний полімерний гвинтовий ковпачок -п. 1.2. Договору) та здійснювати його оплату (п. 1.1. Договору), назва, асортимент, тип, кількість, ціна (без індексації), строки (терміни) поставки товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно розділу 2 сторони визначили ціну договору та порядок розрахунків.

Так, п. 2.5. зазначеного Договору визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару -протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю, згідно п. 3.13. цього Договору.

Пунктами 2.6. - 2.8. Договору визначено порядок оплати за поставлений товар.

У розділі 3 Договору визначено строки, умови та порядок поставки. Так, зокрема, п. 3.1. Договору визначено, що поставка товару здійснюється згідно специфікації, що оформляється на підставі замовлень, які надаються покупцем (факсом - e-mail).

Товар вважається прийнятим, а поставка виконаною в повному обсязі та належним чином з моменту підписання покупцем накладної на поставлений товар (п. 3.13 Договору). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент 100% оплати (п. 3.14 Договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 5 Договору, зокрема, п. 5.2. Договору передбачено, що при невиконанні покупцем строків оплати, у відповідності з п. 2.5. Договору, покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Зазначений Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.03.2011р. (п. 8.1.), а у разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей Договір за десять календарних днів до закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим на строк один рік на тих же умовах (п. 8.2. Договору).

Доказів про те, що договір розірвано позивачем не представлено, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як встановлено місцевим судом, з чим погоджується колегія суддів, підтверджується матеріалами справи, на виконання Договору поставки, позивач здійснив поставку товару Відповідачу на суму 117 958,19 грн. Факт належної поставки товару підтверджується видатковою накладною № ПЕ-0000247 від 07.07.2010р. (а.с. 22).

Відповідач отримав вказаний у видатковій накладній № ПЕ-0000247 від 07.07.2010р. товар за Довіреністю № 67 від 06.07.2010р. (а.с. 23), через заст. директора ОСОБА_3 (паспорт серії КС № 115591 виданий 03.10.2002р. Бродовським РВУ МВСУ у Львівській області).

Відповідач своїх зобов'язань за вищевказаним Договором в повному обсязі та у визначені Договором строки не виконав, станом на час подання позову до суду та постановлення рішення у даній справі, розрахувався за отриманий товар, частково, в сумі 45000,00 грн. (а.с. 36, 37).

Місцевим судом встановлено, не заперечується сторонами у даній справі, станом на день подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області (17.08.2011 року) заборгованість відповідача перед Позивачем складала 72 958,19 грн. -основної заборгованості, яку просить стягнути згідно вимог позовної заяви.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 8930,97 грн. -пені, 7724,83 грн. -інфляційних втрат, 1590,38 грн. - 3% річних.

Колегією суддів встановлено, що Господарський суд Львівської області за відсутністю належних та переконливих доказів, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 72958,19 грн. основного боргу, 8333,34 грн. -пені, 6933,20 грн. -інфляційних втрат та 1467,48 грн. - 3% річних, а в частині решти позовних вимог слід відмовити.

Однак, колегія суддів, з висновком Господарського суду Львівської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8333,34 грн. -пені погодитися не може, виходячи з такого.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог визначених ст. ст. 219, 230 ГК України, згідно зі ст. 610 ЦК України, п. 3 ст. 611 ЦК України, ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, право на нарахування пені виникло у позивача, з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, з 12.08.2010р. та припинилося 12.02.2011р., через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність, для стягнення пені складає один рік, відтак господарський позов в частині стягнення пені мав бути поданий позивачем до суду в межах річного строку встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно п. 2.5. Договору, оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару -протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю, згідно п. 3.13. цього Договору.

Поставка товару мала місце - 07.07.2010р. (а.с. 22) + 35 календарних днів з моменту передачі товару покупцю = 11.08.2010р.

Право на нарахування пені у позивача виникло з наступного дня за останнім днем визначеного Договором для оплати за поставлений товар, тобто з 12.08.2010р.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 12.08.2010р. по 26.08.2010р., за 15 днів прострочення, пеню, згідно позовної заяви, 1502,75 грн., до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 57) розрахунку розміру пені за цей період -не подано, в матеріалах справи за цей період розрахунок розміру пені відсутній.

Однак, як вбачається із матеріалів даної справи, не враховано місцевим судом, позовна заява, в т.ч. про стягнення пені, подана до господарського суду - 17.08.2011р. (а.с. 4), а пеню позивач нараховує починаючи з 12.08.2011р., тобто за період з 12.08.2010р. по 17.08.2010р., за 5 днів, позивачем пропущено спеціальну позовну давність на звернення до суду з вимогою про стягнення пені, яка передбачена п. 1 частиною 2 ст. 258 ЦК України -в один рік.

Оскільки п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік, вона застосовується господарським судом без заяви сторони у спорі про її застосування. Тому нарахування позивачем пені за період з 12.08.2010р. по 17.08.2010р. - є необгрунтованим.

Отже, за період з 17.08.2010р. по 26.08.2010р. = 10 календарних днів прострочення платежу, ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,75%, подвійна облікова ставка = 7,75%*2 =15,5%/100%=0,155, основний борг у зазначений період = 117 958,19 грн. * 0,155 = 18 283,52 грн. /365 середньостатистичних днів року = 50,09 грн. *10 днів прострочення платежу = 500 грн. 90 коп.

Відповідачем, частково, 27.08.2010р. основний борг було оплачено в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 36), залишилася неоплаченою сума 107 958,19 грн. основного боргу. Право на нарахування пені виникло у позивача з 28.08.2010р., тобто з наступного дня за днем часткового погашення боргу, а не з 27.08.10р., як зазначив позивач. За період з 28.08.2010р. по 26.10.10р. = 60 днів прострочення платежу, ставка НБУ - 7,75%. Розрахунок пені за цей період: 107 958,19 грн. основного боргу * 0.155 (7,75%*2/100%) = 16 733,52 грн./365 = 45.8452 грн. = 45.85 грн.*60 днів прострочення платежу = 2751,00 грн.

Відповідач, 27.10.10р., частково, сплатив 20 000,00 грн. (а.с. 37), основний борг складає 87 958,19 грн. Право на нарахування пені виникло у позивача з 28.10.10р., тобто з наступного дня за останнім днем часткової оплати основного платежу -по 12.02.2011р. (згідно позовних вимог), що складає 108 днів прострочення платежу, а не 109 днів, як зазначив позивач. Розрахунок розміру пені за цей період: 87 958,19 грн. -основного боргу * 0,155 (7,75%*2/100%) = 136335,52 грн. / 365 = 37,3521 = 37,35 грн. *108 днів прострочення платежу = 4033,80 грн.

Разом, за період з 17.08.2010р. по 12.02.2011р., розмір пені складає 7285 грн. 70 коп. (500,90 грн. + 2751,00 грн. + 4033,80 грн.), а не 8333 грн. 34 коп., як вказав позивач у заяві (а.с. 57) та з чим погодився місцевий суд.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання за договором нараховано 1467 грн. 48 коп. - 3% річних та 6933 грн. 20 коп. -інфляційних витрат (а.с. 57), розміри яких відповідач не оспорює.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011 року у справі № 5015/4754/11 в частині стягнення з відповідача 8333,34 грн. пені та розподілу судових витрат -скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод»(80533, Львівська область, Бузького району, смт. Олесько, вул. Валова, 19, код ЄДРПОУ 05492060) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПАК-ЕКСПОВ» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7, код ЄДРПОУ 30306667) 7285 грн. 70 коп. -пені, 886 грн. 45 коп. державного мита та 229 грн. 38 коп. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. по справі № 5015/4754/11 -залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЗАТ «Олеський завод мінеральних вод»задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011 року у справі № 5015/4754/11 в частині стягнення 8333,34 грн. пені та розподілу судових витрат -скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод»(80533, Львівська область, Бузького району, смт. Олесько, вул. Валова, 19, код ЄДРПОУ 05492060) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПАК-ЕКСПОВ» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7, код ЄДРПОУ 30306667) 7285 грн. 70 коп. -пені, 886 грн. 45 коп. державного мита та 229 грн. 38 коп. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. по справі № 5015/4754/11 -залишити без змін.

5. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.П.Дубник

Суддя Т.С.Процик