Постанова

від 21.05.2010 по справі 37/205-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2010 р. Справа № 37/205-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д.* , ОСОБА_1

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

Прокурор - Кріцина Н.Г;

позивач - ОСОБА_2Д;

1-го відповідача: ОСОБА_3В;

2-го відповідача: ОСОБА_4Н;

3-го відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - акціонерного товариства закритого типу "Будянський фаянс" (вх. № 1137 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.10р. у справі № 37/205-07

за позовом Будянської селищної ради, сел. Буди Харківської області,

до

1. Акціонерного товариства закритого типу "Будянський фаянс", сел. Буди Харківської області,

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

3. Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, сел. Буди Харківської області

за участю Харківської міжрайонної прокуратури, м. Харків,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2010 року у справі № 37/205-07 (головуючий суддя Погорєлова О.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Доленчук Д.О.) задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно АТЗТ «Будянський фаянс»: частину нежитлової будівлі по вул. Харківській, 6 в сел. Буди, нежитлову будівлю клубу із залом по вул. 1-го Травня, 1 в сел. Буди, а також заборонено першому відповідачеві (АТЗТ «Будянський фаянс») вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного спірного майна.

Перший відповідач, АТЗТ «Будянський фаянс», з ухвалою місцевого господарського суду від 03.03.2010р. у справі № 37/205-07 не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувану ним ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить цю ухвалу скасувати в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вказував на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другого відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції.

Представник третього відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора і представників сторін, що прибули в судове засідання, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд витребувати з чужого незаконного володіння частину нежитлової будівлі по вул. Харківській № 6 в сел. Буди, а саме приміщення підвалу загальною площею 371,7 кв. м., IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XXIV згідно технічного плану, приміщення першого поверху загальною площею - 507,40 кв. м. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, XX, 3-2, 3-1, 3-3, ХМП,4-1, 4-2, 4-3, 4-4, XIX, 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, приміщення другого поверху загальною площею 859,80 кв. м. 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, XXI, 7-5, 7-6, 7-7, 7-8, 7-9, 7-Ю, 7-11, 7-12, 7-13, 7-14, 7-15, 7-16, 7-17, 7-18, 7-19, 7-20, XXII, 7-21, 7-22, 7-23, 7-25, та нежитлову будівлю кінозалу по вул. 1-го Травня № 1 в сел. Буди у власність Будянської територіальної громади, як об'єкти соціально-культурного, комунального та побутового призначення, що складають комунальну інфраструктуру селища; визнати незаконним та відмінити свідоцтво про право власності на приміщення клубу в сел. Буди по вул. Харківській № 6 та свідоцтво про право власності на купівлю клубу із залом по вул. 1 Травня № 1 в сел. Буди та визнати незаконним договір купівлі-продажу від 30.11.2009 року реєстр. № 4095, укладений АТЗТ "Будянський фаянс".

До господарського суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову в якому він, з урахуванням уточнень від 03.03.2010 року, просить суд здійснити заходи по забезпеченню позову накладанням арешту на спірне майно АТЗТ "Будянський фаянс": частини нежитлової будівлі по вул. Харківській № 6 в сел. Буди, а саме приміщення підвалу загальною площею 371,7 кв. м., IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XXIV згідно технічного плану, приміщення першого поверху загальною площею -507,40 кв. м. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, XX, 3-2, 3-1, 3-3, ХVІІ ,4-1, 4-2, 4-3, 4-4, XIX, 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, приміщення другого поверху загальною площею 859,80 кв. м. 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, XXI, 7-5, 7-6, 7-7, 7-8, 7-9, 7-Ю, 7-11, 7-12, 7-13, 7-14, 7-15, 7-16, 7-17, 7-18, 7-19, 7-20, XXII, 7-21, 7-22, 7-23, 7-25 та нежилу будівлю клубу із залом, розташованого в сел. буди по вул. 1 Травня № 1; заборонити АТЗТ "Будянський фаянс" вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна: частини нежитлової будівлі по вул. Харківській № 6 в сел. Буди, а саме приміщення підвалу загальною площею 371,7 кв. м., IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XXIV згідно технічного плану, приміщення першого поверху загальною площею -507,40 кв. м. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, XX, 3-2, 3-1, 3-3, ХУІІІ,4-1, 4-2, 4-3, 4-4, XIX, 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, приміщення другого поверху загальною площею 859,80 кв. м. 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, XXI, 7-5, 7-6, 7-7, 7-8, 7-9, 7-Ю, 7-11, 7-12, 7-13, 7-14, 7-15, 7-16, 7-17, 7-18, 7-19, 7-20, XXII, 7-21, 7-22, 7-23, 7-25 та нежилу будівлю клубу із залом, розташованого в сел. Буди по вул. 1 Травня № 1; витребувати із чужого незаконного володіння частину нежилої будівлі клубу по вул. Харківській № 6 в сел. буди, а саме приміщення підвалу загальною площею 371,7 кв. м., IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XXIV згідно технічного плану, приміщення першого поверху загальною площею-507,40 кв. м. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, XX, 3-2, 3-1, 3-3, ХМІІ, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, XIX, 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, приміщення другого поверху загальною площею 859,80 кв. м. 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, XXI, 7-5, 7-6, 7-7, 7-8, 7-9, 7-Ю, 7-11, 7-12, 7-13, 7-14, 7-15, 7-16, 7-17, 7-18, 7-19, 7-20, XXII, 7-21, 7-22, 7-23, 7-25 та нежилу будівлю клубу із залом, розташованого в сел. буди по вул. 1 Травня № 1 у власність Будянської територіальної громади, як об'єкти соціально-культурного, комунального та побутового призначення, що складають комунальну інфраструктуру селища; визнати незаконним та відмінити свідоцтво про право власності на приміщення клубу в сел. Буди по вул. Харківській № 6 та свідоцтво про право власності на купівлю клубу із залом по вул. 1 Травня № 1 в сел. Буди та визнати незаконним договір купівлі-продажу від 30.11.2009 року реєстр. № 4095, укладений АТЗТ "Будянський фаянс" та ФОП ОСОБА_5

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач посилається на те, що першим відповідачем АТЗТ "Будянський фаянс" вчинено відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 30.11.2009 року № 4095 укладеного між АТЗТ "Будянський фаянс" та ФОП ОСОБА_5

Колегія суддів, керуючись вимогами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи положення Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" від 23.08.1994 р. № 02-5/611, інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 02-5/611 від 23.08.1994 року заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 року "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі

невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового розгляду.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення вимог статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки право власності на спірні об'єкти нерухомості на даний час вирішується судом.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки господарського суду першої інстанції відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийнята ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2010 року залишити без змін.

Справу направити для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Білоконь Н. Д.*

Суддя Терещенко О.І.

Згідно з оригіналом

помічник судді

ОСОБА_6

25.05.2010 року