Ухвала

від 21.09.2015 по справі 826/2820/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2820/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

за участю: представника позивача Шаповалова Д.В.(довіреність від 07.04.2015),

представнитка відповідача Сірика Д.О. (довіреність від 10.12.2014)

розглянувши увідкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просилоскасувати податкові повідомлення - рішення від 17.09.2013 року № 0002412203 і № 0002402203, а також податкову вимогу № 255-22 від 11.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись нанеправильне та неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує, щовсі фінансово-господарські операції, вчинені з контрагентом, підтверджуються первинними документами, а висновки відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту безпідставні.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Укрмедсерт» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД Оса» за період вересень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 28.08.2013 року № 548/26-53-22-03-21/34646777, у висновкахякого зазначено про порушення ТОВ «Укрмедсерт» п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2011 році на загальну суму 58 458 грн. та у 2012 році на суму 4 375 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за 2011 році у загальній сумі 42 753 грн., у тому числі за вересень - 6 667 грн., за жовтень - 7 500 грн., за листопад - 7 500 грн., а також за грудень - 21 086 грн. та за 2012 році на суму ПДВ 12 248 грн., у тому числі за січень - 6 014 грн. та за лютий - 6 234 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 року:№ 0002402203, яким ТОВ «Укрмедсерт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 55 001 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13 752 грн. та № 0002412203, яким ТОВ «Укрмедсерт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 62 833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 094,00 грн.

У зв'язку із закінченням граничного строку сплати сум грошових зобов'язань, визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, та їх несплатою, позивачеві податковим органом надіслано податкову вимогу від 11.10.2013 року № 255-22, яка також є предметом цього позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, як суб»єкт владних повноважень, довів суду, що діяв правомірно, в той час, як позивач своїх доводів належним чином не обґрунтував.

Так, як встановлено в ході проведення перевірки, між ТОВ «ТД Оса» (Виконавець) та ТОВ «Укрмедсерт» (Замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг та розроблення інформаційних матеріалів до семінарів № 2-22 від 01.09.2011 року, пунктом 3.2 якого визначено, що послуги виконавця оплачуються замовником протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані податкові накладніна загальну суму 330 000 грн., у т.ч. ПДВ 55 000 грн., акти приймання-передачі наданих послуг із визначенням тієї ж суми, проте, доказів на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору ні перевіряючим, ні суду першої інстанції надано не було, в той час, як суми коштів за вказаними операціями позивачем включено до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, при цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються, тощо.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним послуг, що використовуються таким платником у власній господарській діяльності.

Наявність у позивача податкових накладних не є виключною підставою для формування податкового кредиту, оскільки він має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частина перша статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які, в свою чергу, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону).

Крім того, відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у справі № 761/12023/13-к, який набрав законноїсили, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5, який, переслідуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Києві, за невстановлених слідством обставин, запропонував гр. ОСОБА_6 перереєструвати ТОВ «ТД ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417) на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства, за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Тобто, вироком суду встановлено фіктивність підприємництва ТОВ «ТД ОСА».

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо відсутності вказівки у висновках вказаного вироку на господарські операції ТОВ «ТД ОСА» безпосередньо з позивачем, з огляду на те, що вироком охоплено весь період діяльності ТОВ «ТД ОСА» як фіктивного та створеного без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, у тому числі і період взаємовідносин з ТОВ «Укрмедсерт».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою встановлено фактичні обставини і справу вирішено правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 25 вересня 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.