Ухвала

від 21.09.2015 по справі 826/19889/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19889/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Губська Л.В.

судді Ісаєнко Ю.А.,

Оксененко О.М.

при секретарі Агаркові Б.М.

за участю: представника позивача Колеснікова Ю.Е.

представника відповідача Бердишева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві до приватного підприємства «Валрус-Дизайн» про накладення арешту на рахунки -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві звернулася до суду з позовною заявою до приватного підприємства «Валрус-Дизайн» про накладення арешту на рахунки платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що керуючись листом ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2014 року № 2604/7/26-15-10-05-12 та на підставі положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , п. п. 78.1.5 п. 78 ст. 78 , ст. 81 ПК України Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві видано Наказ від 15.12.2014 року № 3884 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Валрус-Дизайн» (п.н. 33101715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» (п.н. 37813837) за період з 01.06.2011 по 31.03.2012 року та виписано направлення на її проведення від 15.12.2014 року № 2999/26-55-22-08.

Проте, посадові особи контролюючого органу не були допущенні до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що 15.12.2014 року ними було складено відповідний акт.

В результаті цього, позивачем 17 грудня 2014 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, статтею 94 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) передбачений порядок застосування адміністративного арешту майна.

Пунктом 94.1 статті визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна відповідно до вимог підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті ПК України може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3).

За умовами пункту 94.4 статті, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна відповідно до пункту 94.5 може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно пункту 94.6 статті керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, передумовою застосування адміністративного арешту майна за підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

При цьому, передбачене пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено (відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу).

В свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків детально регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 вказаного Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 81 ПК України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, не дозволяється.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для перевірки слугував Наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 15 грудня 2014 року №3884.

Разом з тим, даний наказ був визнаний протиправним та скасований постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року в справі між тими ж сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки, підставою для проведення перевірки слугував наказ, який визнано незаконним, підстав для застосування адміністративного арешту через недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, судом не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України , суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 25.09.2015 р.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.