Ухвала

від 17.09.2015 по справі 1570/4874/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4874/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Десса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 20 грудня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Десса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007642301 від 11 квітня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77 072,83 грн. (67 138,24 грн. за основним платежем, 9 934,59 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

При цьому апелянт посилається на фактичні обставини, які зафіксовані в акті перевірки ТОВ «Десса» від 07 липня 2012 року № 1809/23-513/36344226, та цитує норми Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №41 від 25 січня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935.

ТОВ «Десса» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Десса» зареєстроване 29.12.1997 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с.29)

В період з 21 по 27 лютого 2012 року ДПІ у Малиновському м. Одеси Одеської області ДПС проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Десса» з питань щодо повноти нарахування та сплати ПДВ за березень - квітень 2011 року та вересень-жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Агенція досконалих рішень» та ТОВ «Алміс ЛТД».

За результатами перевірки складений акт №35/23-213/21052179/91 від 05 березня 2012 року, в якому податковий орган зазначив про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.І98.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2; п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.3.1, п.4.1, п.8 розділу III, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту в сумі 67 138,24 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 11 785,2 грн., за квітень 2011 року в сумі 15 622,7 грн., за вересень 2011 року в сумі 35 560,14 грн., за жовтень 2011 року в сумі 4 170,20 грн., який не має документального підтвердження зв'язку із фінансово-господарською діяльністю.

Суд першої інстанції встановив, що висновки про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства обґрунтовані безпідставністю віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Агенція досконалих рішень» та ТОВ «Алміс ЛТД», на загальну суму 67138,24 грн., оскільки в ході проведення перевірок цих підприємств встановлено відсутність необхідних умов для ведення ними господарської діяльності, відсутність у них основних фондів та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, внаслідок чого взаємовідносини між ТОВ «Десса» та ТОВ «Агенція досконалих рішень» і ТОВ «Алміс ЛТД» мають безтоварний характер, що свідчить про укладання між позивачем та вказаними контрагентами угод без наміру настання юридичних наслідків, у зв'язку з чим, відповідно до ст. ст. 203, 207, 215, 216, 228 ЦК України угоди з цими контрагентами є нікчемними, а тому ТОВ «Десса» не мало право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту в періоді, який перевірявся.

На підставі акту перевірки №35/23-213/21052179/91 від 05 березня 2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року №0007642301, яким ТОВ «Десса» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77 072,83 грн., в тому числі за основним платежем - 67 138,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 934,59 грн. (т.1 а.с. 28).

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки позивача та правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що 01 вересня 2012 року між ТОВ «Десса» та ТОВ «Агенція досконалих рішень» укладений договір №87/11-09 купівлі -продажу товару (т.1 а.с.110-112); 18 березня 2011 року між ТОВ «Десса» та ТОВ «Алміс ЛТД» укладений договір №21/11 купівлі -продажу товару (т.1 а.с.151-152).

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Агенція досконалих рішень» та ТОВ «Алміс ЛТД» в періоді, який перевірявся, поставили ТОВ «Десса» товар, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару (т.1 а.с.120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 157, 158, 161, 164, 167).

При цьому суд першої інстанції зазначив, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Десса» та його контрагенти ТОВ «Агенція досконалих рішень», ТОВ «Алміс ЛТД» були платниками ПДВ, що також підтверджено актом перевірки позивача та не заперечується сторонами по справі.

З урахуванням приписів п. 198.1, абз. 4 п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції чинній на час здійснення господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту отримання послуг, оплати коштів за них та отримання ТОВ «Десса» податкових накладних від ТОВ «Агенція досконалих рішень», ТОВ «Алміс ЛТД» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив помилковість та безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно того, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Агенція досконалих рішень» та ТОВ «Алміс ЛТД», вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, і відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України є нікчемними.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що податковий орган, всупереч приписів ст. 234 ЦК України ст. 69-71 КАС України, не надав суду доказів (судового рішення) щодо визнання у встановленому законом порядку недійсними угод між ТОВ «Десса» та ТОВ «Агенція досконалих рішень», ТОВ «Алміс ЛТД».

З урахуванням вимог ст. 19 Конституції України, зазначеного, на підставі встановлених при судовому розгляді справи фактів, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування спірного рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції не прийняв посилання податкового органу на акти перевірок ТОВ «Агенція досконалих рішень» і ТОВ «Алміс ЛТД», оскільки ці документи не є безумовними доказами безтоварності операцій позивача з вказаними контрагентами та не спростовують висновку суду щодо правомірності вказаних правочинів.

Також, в ході розгляду справи відповідач не надав суду будь-яких пояснень стосовно того, яким чином в ході проведення перевірки позивача, яка проводилась у період з 21 по 27 лютого 2012 року і за наслідками якої складений акт від 05 березня 2012 року, врахований акт звірки ТОВ «Агенція досконалих рішень», який складено ДПІ у Печерському районі м. Києва 07 березня 2012 року, тобто вже після проведення перевірки позивача та після складення акту перевірки позивача (т.1 а.с. 13, 15, 44-53).

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року відповідача (апелянта) по справі замінено на процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

11 квітня 2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення № 0007642301, яким збільшило ТОВ «Десса» податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 77 072,83 грн. (67 138,24 грн. за основним платежем, 9 934,59 грн. за штрафними санкціями), яке є предметом спору в цій справі (т. 1 а.с. 28).

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення зазначений акт невиїзної позапланової перевірки від 05 березня 2012 року № 35/22-213/25052179/91 (т. 1 а.с. 13-27), в якому податковим органом зафіксоване порушення ТОВ «Десса» вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.І98.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2; п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п.3.1, п.4.1, п.8 розділу III, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41.

Зазначені порушення, на думку податкового органу, призвели до безпідставного завищення позивачем податкового кредиту в сумі 67 138,24 грн., в тому числі за березень 2011 року - 11 785,2 грн., за квітень 2011 року - 15 622,7 грн., за вересень 2011 року - 35 560,14 грн., за жовтень 2011 року - 4 170,20 грн.

Як правильно встановив суд першої інстанції та це не спростовано апелянтом, висновки про порушення позивачем податкового та іншого законодавства ґрунтуються на доводах податкового органу про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Десса» та його контрагентами - ТОВ «Агенція досконалих рішень» і ТОВ «Алміс ЛТД», в період який перевірявся.

У свою чергу, про нікчемність цих правочинів, на думку податкового органу, відповідно до акту невиїзної позапланової перевірки позивача від 05 березня 2012 року (т. 1 а.с. 15), свідчать:

- декларації позивача з ПДВ за березень, квітень, вересень, жовтень 2011 року (т. 1 а.с. 67-74, 75-82, 83-90, 91-98);

- інформація баз даних: АРМ «Облік податків і платежів», АС «БестЗвіт», АІС «РПП», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

- акт № 1809/23-513/36344226 від 04 липня 2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Алміс», код ЄДРПОУ: 36344226, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01 жовтня 2010 року по 01 травня 2011 року (т. 1 а.с. 54-66);

- акт № 109/22-2/37100851 від 07 березня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція досконалих рішень», код ЄДРПОУ: 37100851, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 30 квітня 2010 року по 31 січня 2012 року (т. 1 а.с. 45-53, 54-66);

- інформація, станом на час складення акту перевірки позивача, щодо стану платника податків - ТОВ «Алміс», відповідно до якої до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

Між тим, як правильно становив суд першої інстанції та не спростовано апелянтом, дійсність, реальність, платність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами угод підтверджено матеріалами справи, а саме: по ТОВ «Агенція досконалих рішень» - договором купівлі продажу, Довідкою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ, рахунками - фактурами, накладними, податковими накладними (т. 1 а.с. 110-150); по ТОВ «Алміс ЛД» (код ЄДРПОУ 36344226) - договором купівлі-продажу, рахунками, накладеними податковими накладеними (т. 1 а.с. 151-167), доказами використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача (т. 1 а.с. 190-250, т. 2 а.с. 1-238).

Також відповідно до п. 2.4 загальних положень, п. 2.4 розділу І та п. 2.4 розділу ІІ невиїзної позапланової перевірки позивача від 05 березня 2012 року (т. 1 а.с. 13, 16, 17) ТОВ «Десса», ТОВ «Алміс», ТОВ «Агенція досконалих рішень» в період, який перевірявся, перебували на податковому обліку та були платниками податку на додану вартість.

Встановлені фактичні обставини справи не спростовуються доводами апеляційної скарги, яка в цій частині дублює акт перевірки позивача та письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов.

З урахуванням положень ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості посилань податкового органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки здійсненні на підставі актів про неможливість проведення перевірки (звірки) та на підставі документів (інформації) якими не може бути перевірена наявність господарсько-правових стосунків позивача з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому апеляційний суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку, що також підтверджено і рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Булвес АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, відповідно до якого суд встановив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Також суд першої інстанції правильно, з посиланням на ст. 203, ст. 204, ч. 1, 3 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, зазначив про відсутність судового рішення, яке набрало законної сили та яким встановлено недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача, оскільки при судовому розгляді справи встановлено, що дії ТОВ «Десса», як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинений ним правочин не викликає сумніву щодо його реальності, що підтверджено сукупністю досліджених письмових доказів у вигляді первинної документації.

Податковий орган, як при проведенні перевірки позивача, при розгляді справи судом першої інстанції, так і при апеляційному оскарженні судового рішення посилається лише на відомості щодо контрагентів позивача, з посиланням на недоліки діяльності контрагентів, внаслідок чого вважає, що первинні документи, щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи апелянт, оскільки вони не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентами, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, відповідачем ні в акті перевірки позивача, ні в письмових запереченнях на адміністративний позов, ні в апеляційній скарзі не наведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також апелянтом подано клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, у зв'язку з ліквідацією товариства з обмеженою відповідальністю «Десса» на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року по справі № 916/1462/13.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Десса» (ідентифікаційний код юридичної особи: 25052179, місцезнаходження: 65098, Одеська область, місто Одеса, вулиця Привозна, будинок 1, 2-А застава) припинена, про що 19.09.2013 р. внесений відповідний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за № 15561170015011367.

Таким чином, апеляційний суд дійшов встановив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а обставини, які є підставою для закриття провадження по справі виникли після ухвалення оскарженої постанови, у зв'язку з чим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157, ч. 2ст. 203 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - визнана нечинною, а провадження по справі - закрито.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, п. 5 ч. 1 ст. 157, 195, 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року визнати нечинною.

Провадження по справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 22 вересня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець