Ухвала

від 24.09.2015 по справі 814/937/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/937/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс-Миколаїв» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002952202 від 01.12.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв», так як на обов'язкові письмові запити ДПІ товариством було надано відповіді у встановлений ПК України десятиденний строк. Під час проведення перевірки ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, зауважень до яких у податкового органу не було. Висновки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про відсутність поставок товарів зазначеними в акті перевірки суб'єктами господарювання на адресу позивача є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджені жодним доказом.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з постачальниками ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» в розумінні ст.ст.185, 188, 198 ПК України, з огляду на встановлений податковим органом факт відсутності у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які ними допускалися. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. позов ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0002952202 від 01.12.2014р.

Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що позивач надав первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, а відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності операцій, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами, на підставі яких формується податковий кредит з ПДВ. Суд визнав обґрунтованими посилання товариства, що товар перевозився без замовлення транспортних послуг зважаючи на невеликі розміри партій товару. Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не означає автоматичного порушення вимог податкового законодавства самим позивачем, так як у нього відсутні обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» залишити без задоволення. При цьому, апелянт не зазначив, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №1130 від 10.11.2014р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, у період з 10.11.2014р. по 14.11.2014р. державними ревізорами-інспекторами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» (код за ЄДРПОУ 31946649) з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП» за лютий-березень 2014 року, ТОВ «КУББЕРА» за березень 2014 року, ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» за червень 2014 року, ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» за липень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП» у лютому-березні 2014 року, ТОВ «КУББЕРА» у березні 2014 року, ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» у червні 2014 року, ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» у липні 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №5763/14-02-22-01/31946649 від 19 листопада 2014 року.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 051 грн. (у т.ч. за лютий 2014 року - 8605 грн., березень 2014 року - 14261 грн., червень 2014 року - 23221 грн., липень 2014 року - 7954 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді постачальниками товарів для ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» були ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ»; за результатами здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами позивач формував валові витрати та податковий кредит відповідних періодів. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств встановлено відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. За висновками податкового органу, ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» діяло без належної обачності і повинно було бути обізнане щодо майнового стану постачальників, що свідчить про те, що діяльність позивача спрямована на отримання податкової вигоди.

01 грудня 2014 року, на підставі акту перевірки №5763/14-02-22-01/31946649 від 19.11.2014р., ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0002952202, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 81061,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 54041 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27020,50 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №5763/14-02-22-01/31946649 від 19.11.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» у перевіряємий період було діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

У період з лютого по липень 2014 року постачальниками товару (робочий одяг, робоче взуття, рукавиці, робочі перчатки) на адресу ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» були ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» на підставі укладених з позивачем договорів.

Так, 03.02.2014р. між ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП» (Продавець) та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» (Покупець) було укладено договір №735/25, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця предмети промислової гігієни і засоби індивідуального захисту, а Покупець - прийняти та оплатити товар за умовами вказаного Договору. (т.І а.с.133-134)

Поставка товару у лютому-березні 2014 року на виконання умов вказаного договору та оплата за товар підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №8 від 06.02.2014р., №14 від 10.02.2014р., №36 від 17.03.2014р., №2 від 03.03.2014р., видатковими накладними №8 від 06.02.2014р., №14 від 10.02.2014р., №36 від 17.03.2014р., №2 від 03.03.2014р., платіжними дорученнями . (т.І а.с.135-146)

03.03.2014р. між ТОВ «КУББЕРА» (Постачальник) та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» (Покупець) було укладено договір поставки товару №123/64, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар (робочий одяг, робоче взуття, рукавиці, робочі перчатки), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. (т.І а.с.147-149)

Поставка товару у березні 2014 року на виконання умов вказаного договору та оплата за товар підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №146 від 05.03.2014р., №166 від 24.03.2014р., видатковими накладними №146 від 05.03.2014р., №166 від 24.03.2014р., платіжними дорученнями. (т.І а.с.150-163)

02.06.2014р. між ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» (Продавець) та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» (Покупець) було укладено договір №06/32, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця предмети промислової гігієни і засоби індивідуального захисту, а Покупець - прийняти та оплатити товар за умовами вказаного Договору. (т.І а.с.164-165)

Поставка товару у червні 2014 року на виконання умов вказаного договору та оплата за товар підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №410 від 02.06.2014р., №411 від 09.06.2014р., №412 від 12.06.2014р., №414 від 25.06.2014р., №413 від 16.06.2014р., платіжними дорученнями. (т.І а.с.166-177)

01.07.2014р. між ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» (Продавець) та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» (Покупець) було укладено договір №188/11, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно у вигляді спецодягу та засобів особистого захисту. (т.І а.с.178-180)

Поставка товару у липні 2014 року на виконання умов вказаного договору та оплата за товар підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №16 від 02.07.2014р., №17 від 07.07.2014р., видатковими накладними №0702/01 від 02.07.2014р., №0707/06 від 07.07.2014р., платіжними дорученнями. (т.І а.с.181-186).

Вказані договори підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» було включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1401/18696 від 29.12.2010р., стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

В акті перевірки податковий орган зазначив про ненадання ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» до перевірки доказів оплати за придбаний у ТОВ «КУББЕРА» товар, а також договору №188/11 від 01.07.2014р. укладеного з ТОВ «ЛЕО ПРИНТ». Однак, оформлені належним чином договір та платіжні доручення наявні в матеріалах справи, що спростовує доводи апелянта про відсутність їх у позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, придбаний у ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» товар ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» в подальшому реалізовувало ряду контрагентів, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться договори, видаткові накладні та довіреності на отримання товару.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності. При цьому, податковий орган посилається на відомості, які містяться у актах ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 23.05.2015р. №1498/04-66-15-22/37275735 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий 2014 року», від 01.07.2014р. №1742/04-66-15-22/37275735 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року», від 01.07.2014р. №1743/22-05-09/38600123 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КУББЕРА» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року», акті Броварської ОПДІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29.07.2014р. №77/10-06-22-04/39126688 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період квітень-травень-червень 2014 року», акті Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 03.09.2014р. №127/10-08-22-01/37496188 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛЕО ПРИНТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-липень 2014 року».

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів податкового органу, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Варто зазначити, що відомості перерахованих вище актів інших податкових органів не свідчать про допущення позивачем порушень, так як вони підтверджують лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ», однак такі акти взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платниками податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Щодо посилань ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про відсутність у позивача доказів транспортування придбаного товару, то враховуючи незначні обсяги поставки та номенклатуру поставленого товару, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи товариства, що поставки здійснювалися загальним пасажирським транспортом без залучення транспортних послуг. Ненадання товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальників як суб'єктів господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платниками податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ЮКРЕЙН ГРУП», ТОВ «КУББЕРА», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «ЛЕО ПРИНТ».

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладено ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002952202 від 01.12.2014р.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.