Постанова

від 08.05.2018 по справі 814/937/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №814/937/15

адміністративне провадження №К/9901/28682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (суддя - Лісовська Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді -Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі № 814/937/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Сервіс-Миколаїв до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Восток-Сервіс-Миколаїв (далі - ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв ) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) від 01.12.2014 №0002952202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ЮКЕЙ ГРУП за лютий-березень 2014 року, ТОВ КУББЕРА за березень 2014 року, ТОВ АВЕРС ГРУП ЛТД за червень 2014 року, ТОВ ЛЕО ПРИНТ за липень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ ЮКЕЙ ГРУП у лютому-березні 2014 року, ТОВ КУББЕРА у березні 2014 року, ТОВ АВЕРС ГРУП ЛТД у червні 2014 року, ТОВ ЛЕО ПРИНТ у липні 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2014 №5763/14-02-22-02/31946649.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ЮКЕЙ ГРУП (предмети промислової гігієни та засоби індивідуального захисту) за договором від 03.02.2014 № 735/25; у ТОВ КУББЕРА (робочий одяг, взуття, рукавиці) за договором від 03.03.2014 № 123/64; ТОВ АВЕРС ГРУП ЛТД (предмети промислової гігієни та засоби індивідуального захисту) за договором від 02.06.2014 № 06/32; ТОВ ЛЕО Принт (спецодяг та засоби індивідуального захисту) за договором від 01.07.2014 № 188/11 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва посилалась на податкову інформацію, які містяться у актах ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 23.05.2015 №1498/04-66-15-22/37275735 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЮКЕЙ ГРУП під час здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий 2014 року , від 01.07.2014 №1742/04-66-15-22/37275735 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЮКЕЙ ГРУП під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року , від 01.07.2014 №1743/22-05-09/38600123 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КУББЕРА під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року , акті Броварської ОПДІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29.07.2014 №77/10-06-22-04/39126688 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АВЕРС ГРУП ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період квітень-травень-червень 2014 року , акті Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 03.09.2014 №127/10-08-22-01/37496188 Про проведення зустрічної звірки ТОВ ЛЕО ПРИНТ щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-липень 2014 року , в яких відображено висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0002952202, згідно з яким ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81061,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 54041,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27020,50 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами також встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності у спірних контрагентів було реалізовано ряду суб'єктів господарювання, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснена позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду