Ухвала

від 16.09.2015 по справі 804/3197/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2015 рокусправа № 804/3197/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування наказів, податкових повідомлень рішень ,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просив визнати протиправними та скасувати наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів про проведення перевірки від 16.09.2013 року №193; визнати протиправними та скасувати наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів про проведення перевірки від 03.10.2013 №231; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000373230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 3331824грн.00коп. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1' 353' 908грн. 65коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000383230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9863801грн.00коп. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2' 643' 215грн. 75коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000393230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 2' 975грн. 38коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000373230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 3331824грн.00коп. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1' 353' 908грн. 65коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000383230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9863801грн.00коп. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2' 643' 215грн. 75коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000393230 від 11.11.2013р., яким публічному акціонерному товариству «АрселорМітал Кривий Ріг» було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 2' 975грн. 38коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" 08.04.2004 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Посадовими особами відповідача у період з 17.09.2013 року по 21.10.2013 року на підставі наказів про проведення перевірки №193 від 16.09.2013р. та №231 від 03.10.2013р., направлень на перевірку №115/32.3 від 17.09.2013р., №162/32.3 від 08.10.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарської діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ДП «Криворізький інститут автоматики» (код ЄДРПОУ 00230774), ТОВ «Бюро Стандартних зв'язків» (код ЄДРПОУ 20259361), ТОВ «Політон ЛТД»(код ЄДРПОУ 20269514), ТОВ «Прометей» (код ЄДРПОУ 21885043), ТОВ «Бізнес-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 31550024), ТОВ «Ремто» (код ЄДРПОУ 32264268), ТОВ «Діапринт» (код ЄДРПОУ 32282334), ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» (код ЄДРПОУ 32905858), ТОВ «Укрспецмаш 2004» (код ЄДРПОУ 33123084), ТОВ «Океанмашенерго» (код ЄДРПОУ 33160372), ТОВ «Подіум Д» (код ЄДРПОУ 33178835), ТОВ «Кривбастехнологія» (код ЄДРПОУ 33265194), ТОВ «Автоматизація і сучасні технології - ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 34683248), ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Ілліч-Метал Холдинг» (код ЄДРПОУ 35253039), ТОВ «ВО Прогрес» (код ЄДРПОУ 36041366), ТОВ «Відділення екології та геології Академії гірничих наук України» (код ЄДРПОУ 37215640), ПП «Тіман» (код ЄДРПОУ 33855407), ТОВ «Фірма «Промелектрозв'язок» (код ЄДРПОУ 31153735), ТОВ ГП «Горн» (код ЄДРПОУ 37190945) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 08.10.2013 №274/32.3/24432974.

За висновками зазначеного акту податковим органом встановлено порушення, зокрема: 1) пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1, п5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44 пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ №2755-VІ заниження податку на прибуток всього на суму 10401877 грн. 00коп.

2) пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.4 пп. 7.4.5 п.7.4., пп.7.5.1 п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., що призвело до завищення податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за період з 01.04..2009 по 31.12.2010 на суму 611012 грн.56коп.

3) ст.22,п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.1998, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 ПКУ №2755-VІ, що призвело до завищення суми податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на суму 2723786грн.82коп.

4) пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПКУ №2755-VІ, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 3331824грн.00коп.

5) п.201.14, п.201.15 ст.201 ПКУ №2755-VІ, п.11 Порядку №1002 та п.14 Наказу №1492, що призвело до викривлення даних у додатку 5 до декларації з ПДВ за червень 2012 року

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 11.11.2013 року № 0000373230 про порушення Позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, п. 7.2. п. 7.2 , пп. 7.4.4. пп.7.4, пп. 7.5,1 п. 7,5. пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-Вр від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 185.1 ст. 18, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI із змінами та доповненнями яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 3' 331' 824грн.00 коп., а також накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1' 353' 908грн.65 коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.11.2013 року № 0000383230 про порушення Позивачем пп.4,1,6 п.4,1 ст. 4 п. 5,1, п.5,2,1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44 пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст.137 п. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9863801грн.00коп., а також накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2643215грн.75коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 11.11.2013 року № 0000393230 про порушення Позивачем п.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.,22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п.200.3 п. 200.4, ст.200, п. 200.1, п.201.2, п. 201.6 ст. 201 ПК України яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 2 975грн.38коп.

За результатами розгляду первинної та повторної скарги позивача, вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від операцій з придбання товарів (послуг), реальність здійснення яких не підтверджена.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ДП «Криворізький інститут автоматики», ТОВ «Бюро Стандартних зв'язків», ТОВ «Політон ЛТД», ТОВ «Прометей», ТОВ «Бізнес-Трейд Плюс», ТОВ «Ремто», ТОВ «Діапринт», ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія», ТОВ «Укрспецмаш 2004», ТОВ «Океанмашенерго», ТОВ «Подіум Д», ТОВ «Кривбастехнологія», ТОВ «Автоматизація і сучасні технології - ДНІПРО», ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Ілліч-Метал Холдинг», ТОВ «ВО Прогрес», ТОВ «Відділення екології та геології Академії гірничих наук України», ПП «Тіман», ТОВ «Фірма «Промелектрозв'язок» та ТОВ ГП «Горн», які на час вчинення правочинів були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, за результатами здійснення господарських операцій з якими, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

З акту перевірки вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат та формування податкового кредиту до перевірки були надані відповідні первинні документи, зокрема контракти, договори, додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні та ін..

Придбання позивачем товару підтверджується відповідними первинними та іншими документами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності акт перевірки не містить.

Зазначення відповідачем щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем сертифікатів якості, також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки сертифікат не є первинним документом.

Водночас, матеріали справи свідчать, що підставою для невизнання податковим органом понесених позивачем витрат та права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, стали висновки актів перевірки та довідок щодо контрагентів позивача, в яких встановлено допущені контрагентами позивача порушення норм податкового законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Висновки актів перевірки та довідок контрагентів позивача, в яких встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення понесених витрат до валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, серед наведених витягів з актів перевірки контрагентів позивача, є посилання на пояснення директора контрагента позивача, надані в ході кримінального провадження, щодо формальності створеного підприємства.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Крім того, на пояснення надані під час допиту в ході кримінального розслідування, є необґрунтованими, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Тому, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв дані доводи відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з витягів наведених податковим органом актів перевірок контрагентів позивача, також вбачається посилання на інші акти по ланцюгу постачання, що також є неприпустимим.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, оскільки вони ґрунтуються на висновках, які є похідними від актів перевірки контрагентів позивача та матеріалів допиту свідків в рамках порушеної кримінальної справи, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 23.09.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий