Постанова

від 11.08.2015 по справі 808/286/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року о 11 год. 10 хв.Справа № 808/286/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Шулякової М.В.

відповідача - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Запоріжспецмонтаж", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО Запоріжспецмонтаж", звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки за результатами якої, складено акт від 03.12.2014 №888/08-31-22/37778507 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 №0001082200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки, по взаємовідносинах з ТОВ "Флип" та ТОВ «Донк» оскільки товари, отримані від ТОВ "Флип" та придбані виконані роботи від ТОВ «Донк», позивачем оплачені та використовувалися в господарській діяльності. Під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ТОВ "Флип" та ТОВ «Донк». Крім того, вважає, що дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки є протиправними, оскільки перевірка проведена без належних підстав. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки контрагента позивача ТОВ "Флип" позивачем не було документально підтверджено отримання товару від вказаного контрагента, а також не підтверджено отримання робіт від ТОВ «Донк». Крім того, вказує, що за відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій у ТОВ "Флип" та ТОВ «Донк», відсутності необхідних основних фондів відповідної групи, кваліфікованого технічного персоналу на підприємстві, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлює нереальність їх виконання та не спричиняє реального настання правових наслідків. Вважає, дії податкового органу під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки такими, що відповідають нормам Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.12.2014 по 03.12.2014 співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 81950,48 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Флип» у сумі 19689,80 грн. та з ТОВ «Донк» у сумі 62260,68 грн.

На підставі акту перевірки №888/08-31-22/37778507 від 03.12.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001082200 від 19.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102437,50 грн., в т.ч. за основним платежем 81950,00 грн. та 20487,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з діями податкового органу щодо проведення перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " Флип " та ТОВ «Донк».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, щодатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбуласяраніше:дата списаннякоштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової деклараціїпопередньогоперіоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Флип" укладено договір поставки №306 від 03.06.2014 та №207 від 07.07.2014. Відповідно до п.1 договорів постачальник - ТОВ «Флип» поставляє та передає у власність покупцю - ТОВ "ВО Запоріжспецмонтаж» товар відповідно до специфікації. (а.с.82-83, 88-89).

Виконання наданих ТОВ "Флип" послуг підтверджується наданим до матеріалів справи податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, рахунок-фактурами (а.с.84-87, 88-89).

З матеріалів справи судом встановлено, що оплата за надані ТОВ "Флип" послуги здійснювалась позивачем платіжними дорученнями (а.с.95-97).

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Донк" укладено договір субпідряду №0505/14 від 05.05.2014, №0206/14 від 02.06.2014 та №2006/14 від 20.06.2014. Відповідно до п.1 договорів субпідрядник - ТОВ «Донк» виконує ремонтні роботи за дорученням підрядника - ТОВ "ВО Запоріжспецмонтаж». (а.с.36, 56, 65).

Виконання ТОВ "Донк" робіт підтверджується наданими до матеріалів справи: «Форма №КБ-2 - акти приймання виконаних будівельних робіт», платіжними документами, локальними сметами на будівельні роботи, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Таким чином, суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження сторін за договорами, одиниці виміру товару , кількість товару (послуг), ціну товару (послуг), тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно посилань податкового органу на те, що позивачем не надано доказів транспортування товару за договорами поставок з ТОВ «Флип», слід зазначити, що за умовами договорів, товар поставлявся ТОВ «Флип», а тому ТОВ «ВО Запоріжспецмонтаж» не несло витрат щодо транспортування придбаного товару.

Стосовно посилань податкового органу на те, що ТОВ "Донк" не подавало до податкового органу звіти 1-ДФ, а тому за відсутності трудових ресурсів ТОВ "Донк" не могло надавати послуги (виконувати роботи) позивачу, суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборони використовувати залучені трудові ресурси та орендувати приміщення, транспортні засоби.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, одним з основних доказів не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» є висновок відповідача про неможливість виконання сторонами своїх договірних зобов'язань через відсутність ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» за місцезнаходженням та відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на отриманих від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Актах:

- від 02.09.2014 № 2685/26-55-22-01/39058613 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Флип" (код ЄДРПОУ 39058613) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

- від 21.08.2014 № 2544/26-55-22-01/39046765 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Донк" (код ЄДРПОУ 39046765) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

Однак, зазначені обставини, на переконання суду, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк».

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Абзацом 2 п.73.3 ст.73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 визначено, що у запиті - зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Зі змісту запиту ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №4498/10/08-31-15-013 від 18.09.2014 встановлено, що відповідачем у вказаному запиті зазначено підставу, передбачену п.78.1.1п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України для направлення такого запиту, що є обов'язковою складовою письмового запиту про подання інформації необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, зазначений запит містить посилання на норми закону, перелік документів, які необхідно надати до податкового органу та підписаний у відповідності до вимог ст.73 ПК України першим заступником начальника ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Макаровою Л.П. (а.с.4 т.2).

Пунктом 78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до п. 78.5 ст.78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, суд зазначає, що пункт 78.4 ст.78 ПК України передбачає загальні підстави призначення та проведення позапланових документальних перевірок, а стаття 79 Податкового кодексу України, є нормою спеціальної дії та передбачає особливості проведення саме позапланової документальної невиїзної перевірки. Стаття 79 Податкового кодексу України зобов'язує податковий орган до проведення позапланової документальної невиїзної перевірки вчинити дві дії, а саме винести наказ на проведення перевірки (у відповідності до вимог Податкового кодексу України) та направити або вручити під розписку уповноваженій особі суб'єкта господарювання, що перевіряється, копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку перевірки та місце її проведення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що податковим органом дотримано вимоги ст.79 Податкового кодексу України в частині прийняття наказу на перевірку та надіслання копії наказу та повідомлення на адресу позивача, а відтак податковий орган мав право приступити до проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача.

Також, суд зазначає, що оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про скасування наказу та дій по проведенню перевірки слід встановити, чи є оскаржувані акт та дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.

Суд звертає увагу, що дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості в цій частині позовних вимог, а отже у відмові в їх задоволенні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Запоріжспецмонтаж" .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.(ч.3 ст. 94 КАС України)

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Запоріжспецмонтаж" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0001082200.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Запоріжспецмонтаж" судовий збір у розмірі 204 грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара