Ухвала

від 28.10.2015 по справі 808/286/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" жовтня 2015 р. справа № 808/286/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 808/286/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Запоріжспецмонтаж» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001082200 від 19.12.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.01.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт №888/08-31-22/37778507 від 03.12.2014 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0001082200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0001082200.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО Запоріжспецмонтаж», зареєстровано як юридична особа з 14.07.2011 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 37778507).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 01.12.2014 року по 03.12.2014 року ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 81950,48 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Флип» у сумі 19689,80 грн. та з ТОВ «Донк» у сумі 62260,68 грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001082200 від 19.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102437,50 грн., в т.ч. за основним платежем 81950,00 грн. та 20487,50 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк».

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк». Податковий кредит підтверджений позивачем відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПУ України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «Флип» укладено договіри поставки №306 від 03.06.2014 року та №207 від 07.07.2014 року. Відповідно до п.1 договорів постачальник - ТОВ «Флип» поставляє та передає у власність покупцю - ТОВ «ВО Запоріжспецмонтаж» товар відповідно до специфікації ( а.с.82-83, 88-90 т.1).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки податкові накладниі, видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури (а.с.84-87, 91-94 ).

Оплата по вказаним договорам здійснювалась позивачем у безготівковому вигляді, відповідно до платіжних доручень №576 від 18.08.2014 року, №583 від 28.08.2014 року, №560 від 28.07.2014 року (а.с.95-97 т.1).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Донк» укладено договіри підряду №0505/14 від 05.05.2014 року, №0206/14 від 02.06.2014 року та №2006/14 від 20.06.2014 року. Відповідно до п.1 договорів субпідрядник - ТОВ «Донк» виконує ремонтні роботи за дорученням підрядника - ТОВ «ВО Запоріжспецмонтаж» (а.с.36, 56, 65 т.1).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надані до перевірки «Форма №КБ-2-акти приймання виконаних будівельних робіт», платіжні документи, локальні смети на будівельні роботи, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (а.с.37-55, 57-64, 77, 79, 80, 81 т.1).

Всі первинні документи відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право для включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів транспортування товару за договорами поставок з ТОВ «Флип» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки за умовами договорів, товар позивачу поставлявся його контрагентом ТОВ «Флип».

Щодо посилання податкового органу на те, що ТОВ «Донк» не подавало до податкового органу звіти 1-ДФ, а тому за відсутності трудових ресурсів ТОВ «Донк» не могло надавати послуги (виконувати роботи) позивачу, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинне законодавство не містить заборони використовувати залучені трудові ресурси та орендувати приміщення, транспортні засоби, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання апелянта на ту обставину, що укладення ТОВ «Донк» (який сам є підрядником) з іншими підприємствами договорів субпідряду викликає сумніви, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки суб'єкт господарювання не зобов'язаний виконувати всі (або деякі) будівельні роботи власними силами з огляду на те, що для таких цілей і існують інститути підряду та субпідряду.

Далі, апелянт в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на акти Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва:

- від 02.09.2014 року № 2685/26-55-22-01/39058613 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флип» (код ЄДРПОУ 39058613) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

- від 21.08.2014 року № 2544/26-55-22-01/39046765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Донк» (код ЄДРПОУ 39046765) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

Як зазначено апелянтом, вказаними актами встановлено, що ТОВ «Флип» та ТОВ «Донк» не знаходяться за своїми податковими адресами, фактичне їх місцезнаходження не відомо, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку при здійсненні господарських відносини з контрагентами до перевірки не надано.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, вищезазначені факти унеможливлюють визначення отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва актів в якості належних доказів по даній справі.

Крім того, податковим органом не спростовано того факту, що контрагенти позивача на час виникнення спірних відношень та до теперішнього часу зареєстровані як платники податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 19.12.2014 року № 0001082200.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт №888/08-31-22/37778507 від 03.12.2014 року, колегією суддів не переглядається, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі №808/286/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 808/286/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак