Постанова

від 26.11.2012 по справі 1570/5245/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5245/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року

12год.34хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Слободянюка К.С.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 31.08.2012р. №22088-11/10-010

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю №20/2 від 20.01.2012р.

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Картек Дістриб'юшн», про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС та заява про зміну позовних вимог, в яких позивач просить суд стягнути з ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»податкову заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 177135,21грн. станом на 17.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповну сплату відповідачем заборгованості з податку на додану вартість, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями №0005041502 від 26.09.2011р. (у зв'язку з встановленими актом камеральної перевірки від 07.09.2011р. №3268/15-213/36503288 порушеннями), №0000801502 від 28.04.2012р. (акт від 20.04.2012р. №519/15-218/36503288), №0000831502 від 14.05.2012р. (акт від 28.04.2012р. №599/15-2/36503288) з урахуванням нарахованої пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на протиправність податкового повідомлення-рішення №0005041502 від 26.09.2011р., з огляду на те, що податкову накладну №145 від 29.07.2011р. на загальну суму 141000,02грн. ПДВ, видану ТОВ «Картек Дістриб'юшн», суму за якою відповідачем включено до податкового кредиту з ПДВ та правомірність чого не визнається позивачем, було помилково не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних не з вини ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»як платника податків, а саме з вини постачальника: ТОВ «Картек Дістриб'юшн», а отже відповідач не може нести відповідальність за це порушення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали викладені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.09.2011р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси на підставі п.200.10 ст.200 та в порядку ст.76 Податкового Кодексу України проведена камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за липень 2011р.

За результатами перевірки було складено акт від 07.09.2011р. №3268/15-213/36503288 , яким встановлено, що відповідачем порушено 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пп.14.8 п.14 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 11, а саме: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету на 141000грн.

На підставі акту від 07.09.2011р . позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005041502 від 26.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 176250грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 26.10.2012р.

03.02.2012р. позивачем направлено відповідачу податкову вимогу №290 про сплату податкового боргу у розмірі 176250грн. (отримана 13.04.2012р.).

20.04.2012р. ДПІ складено акт №519/15-218/36503288 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, яким встановлено несвоєчасне подання податкових декларацій за грудень 2011р. -лютий 2012р.

На підставі вказаного акту позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000801502 від 28.04.2012р. на суму 3060грн.

28.04.2012р. ДПІ складено акт №599/15-2/36503288 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, яким встановлено неподання податкової декларації за березень 2012р., який отримано ТОВ «БКФ «Базальт»04.05.2012р.

На підставі вказаного акту позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000831502 від 14.05.2012р. на суму 1020грн., яке отримано представником відповідача 14.05.2012р.

Прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення оскаржені та скасовані не були, докази зворотного суду не надані, а отже є чинними та підлягають виконанню.

Відповідно до ст.56 ПК України податкове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями №0005041502 від 26.09.2011р., №0000801502 від 28.04.2012р., №0000831502 від 14.05.2012р., набуло статусу узгодженого. Податкова інспекція відповідно до ст.59 ПК України вручила у встановленому законом порядку податкову вимогу №290 про погашення (сплату) податкового боргу у сумі 176250грн.

Як встановлено судом, підставою для висновку акут перевірки від 07.09.2011р. №3268/15-213/36503288 про завищення відповідачем податкового кредиту на суму 141000грн. слугувало включення вказаної суми до податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. за податковою накладною №145 від 29.07.2011р. на загальну суму 141000,02грн. ПДВ, виписану відповідачу його контрагентом - ТОВ «Картек Дістриб'юшн», яку не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не заперечується відповідачем та підтверджується листом ТОВ «Картек Дістриб'юшн»№123 від 14.09.2011р. на адресу ДПІ у Святошинському районі м.Києва.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Також п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Також, в п.14.8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41 (чинного під час виникнення спірних правовідносин) визначено, що додатком до податкової декларації, серед іншого, є заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Однак відповідач в порушення вказаних норми не звернувся з відповідною скаргою до органів ДПІ та не додав відповідну заяву до податкової декларації з ПДВ за липень 2011р.

Наведеними вище приписами ст.201 ПК України спростовуються твердження відповідача про відсутність обов'язку покупця перевіряти факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі.

Згідно з п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 203 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом п.п.14.1.175 ПК України податковий борг -це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Наявність та розмір податкового боргу підтверджується даними облікової картки платника ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт».

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Картек Дістриб'юшн», про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт»(АДРЕСА_1, 65005, код ЄДРПОУ 36503288) до бюджету (р/р 31114029700007, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 14010100, ідентифікаційний код 37607526) податкову заборгованість по податку на додану вартість 177135(сто сімдесят сім тисяч сто тридцять п'ять)грн.21коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

26 листопада 2012 року

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС до ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Базальт», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Картек Дістриб'юшн», про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Базальт» (АДРЕСА_1, 65005, код ЄДРПОУ 36503288) до бюджету (р/р 31114029700007, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 14010100, ідентифікаційний код 37607526) податкову заборгованість по податку на додану вартість 177135(сто сімдесят сім тисяч сто тридцять п'ять)грн.21коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

.