Рішення

від 28.09.2015 по справі 2-6392/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6466/15

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015 року м. Одеса

Колегія судів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Железнові В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності, за апеляційною скаргою представника Виконавчого комітету Одеської міської Ради Поповської Інни Петрівни на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року, -

встановила:

Позивачка, ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,4 кв.м.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що з огляду на непридатний для проживання стан, позивачкою впродовж 2008 року були проведені роботи з реконструкції належної на прав власності їй частини квартири, внаслідок чого було здійснене перепланування зі збільшенням загальної площі належної ОСОБА_3 частини квартири до 70.4 кв.м та створено фактично самостійну окрему квартиру.

З метою введення в експлуатацію вищевказаної квартири позивачка звернулася до Виконавчого комітету Одеської міської ради, однак на численних прийомах посадовими особами виконкому їй було відмовлено у задоволенні вказаного прохання.

На думку представника позивачки реконструкція проведена з дотриманням всіх будівельних норм тa правил, а отже відмова у введенні в експлуатацію спірного нерухомого майна порушує її законні права як власника, оскільки вона не має змоги вільно розпоряджатися вказаним майном.

В обгрунтування позову позивачка посилалася на ст. 321 ЦК України, яка презюмує непорушність права власності.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з'явився.

У зв'язку з неявкою відповідача суд за згодою представника позивачки провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року позовна заява ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності задоволена.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,4 кв.м.

10.04.2015 року представником Виконавчого комітету Одеської міської Ради Поповською І.П. подана заява до Приморського районного суду м. Одеси про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2015 року заява представника Виконавчого комітету Одеської міської Ради Поповської І.П. про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (прізвище до укладення шлюбу - ОСОБА_3), ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.07.1993 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 13 липня 1993 р. та зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 04 серпня 1993 p. у книзі З1 пр на стор. 132 номер запису 436, на праві спільної сумісної власності належала 51/100 частина квартири АДРЕСА_2. Інша частина квартири на праві власності належала ОСОБА_5

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2008 року, було здійснено виділ долі позивачки в натурі з перерозподілом часток та визнано, зокрема, за ОСОБА_3 право приватної власності та відокремлені приміщення, розташовані в будинку АДРЕСА_1 та в цілому складаються з: приміщення літ. 14 площею 14,4 кв.м, літ. 15 площею 11,3 кв.м, літ. 16 площею 11.3 кв.м. позначені на технічному паспорті від 10.09.1993р., для подальшої реконструкції.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався на те, що будинок № 2, в якому розташовані виділені позивачці у власність відокремлені приміщення, є досить старою будівлею, розташованою в історичному районі міста, в якій протягом тривалого часу не проводився ані капітальний, ані поточний ремонт, а отже і спірні приміщення заходилися в непридатному для проживання стані.

ОСОБА_3 власними силами та за власні кошти було проведено термінові ремонт та реконструкцію вказаних приміщень, що включала часткове перепланування, а також добудову приміщень з облаштуванням 2-го рівня, тераси та балкону, внаслідок чого загальна площа Парних приміщень збільшилася на 33.4 кв.м та становить 70,4 кв.м, а самі приміщення можна використовувати як окрему квартиру.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що для введення в експлуатацію реконструйованих веранд позивачка звернулася до виконкому Одеської міської ради, однак виконком відмовив їй у цьому, хоча реконструкцію було проведено у відповідності до будівельних норм та правил, про що свідчить виготовлений за результатами обстеження фізичною Особою - підприємцем ОСОБА_7 (ліцензія НОМЕР_1) на замовлення позивачки технічний висновок, в якому визначено, що виконані роботи з реконструкції частини приміщень спірної квартири не виявляють негативний вплив на загальний технічний етан основних несучих конструкцій житлового будинку, що визначають експлуатаційну надійність - міцність, стійкість та цілісність будівлі. Об'ємно-планувальне та конструктивне рішення приміщень об'єкту обстеження після реконструкції відповідають вимогам ДВН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення», а також вимогам норм з пожежної безпеки ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» та не суперечать санітарно-технічним вимогам та не суперечать санітарно-гігієнічним вимогам. Співставляючи основні вимоги, викладені в нормативній літературі, з планувальними рішеннями та розташуванням об'єкта обстеження експертом визначено, що є можливість використання обстежуваних приміщень в якості самостійної одиниці.

Також суд першої інстанції послався на довідку УДПГІЗ «Укрпошта» ЦПЗ № 5 № 07-31/2500 від 19.09.2008 р., в якій зазначено про наявність технічної можливості присвоєння спірним приміщенням квартири окремої поштової адреси: АДРЕСА_1.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вбачав наявність достатніх підстав, що свідчать про законність та обґрунтованість вимог позивачки та задовольнив її позовні вимоги.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту. Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробкою виконуються за участю архітектора - автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об'єкту архітектури.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд першої інстанції посилався на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2008 року, яким визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на відокремлені приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з: приміщення літ. 14 площею 14,4 кв.м., літ 15 площею 11,3 кв.м., літ 16 площею 11,3 кв.м).

Між тим з матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивачка здійснила реконструкцію вказаних приміщень, що включало часткове перепланування, а також добудову приміщень з облаштуванням 2-го рівня, тераси та балкону, внаслідок чого загальна площа спірних приміщень збільшилась на 33,4 кв.м. та стала становити 70,4 кв.м. При цьому самі реконструйовані приміщення стали використовуватись як окрема квартира.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі ст. 152 ЖК переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. Статтею 179 ЖК визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1.4.1 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.4.4 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з п. 1.4.6 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану

Відповідно до п. 5.7 розділу 5 Положення про прядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі, затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 2153-XXI11 від 17.04.2001 року, після завершення будівельних робіт призначається державна технічна експертиза з прийому в експлуатацію.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт, відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до компетенції виконавчого комітету міської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що будівельні роботи з реконструкції спірних приміщень шляхом їхнього перепланування проводились без належного дозволу та без належно затвердженого проекту.

Таким чином, позивачкою було порушено ст. 152 Житлового Кодексу України, відповідно до якої переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві власності, проводиться виключно з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Доводи позивачки, на які посилався суд, щодо звернень до органів місцевого самоврядування стосовно прийняття реконструйованого об'єкту до експлуатації не відповідають з'ясованим в суді обставинам, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази таких звернень або відмову в їх розгляді відповідними органами.

З вищевикладеного слідує, що позивачка самовільно провела реконструкцію належної їй на праві власності квартири, що не є підставою для набуття нею права власності на спірну реконструйовану квартиру.

При таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав вважати, що позивачка набула право власності на самочинно реконструйовану квартиру у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської Ради Поповської Інни Петрівни - задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

А.П. Бабій