Постанова

від 13.03.2007 по справі 34/142-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/142-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13.03.07 р.          № 34/142-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Студенця  В.І.

 суддів:                                          Андрієнка  В.В.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача - Марченко Н.М.,

 від відповідача - не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 27.11.2006  

 у справі № 34/142-А (Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва

 до                                                   Державна виконавча служба у Святошинському районі м. Києва

 про                                                  скасування постанови про повернення виконавчого документа від 20.09.2006 та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

           Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києвазвернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва про скасування постанови про повернення виконавчого документа від 20.09.2006 та зобов'язання вчинити дії.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2006 було відкрито провадження в адміністративній справі № 34/142-А за позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва до Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва про скасування постанови про повернення виконавчого документа від 20.09.2006 та зобов'язання вчинити дії.

          Постановою господарського суду м. Києва від 27.11.2006 у позові відмовлено.

          Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, Закону України „Про виконавче провадження” та ст. 377 ЦПК України.

          Державна виконавча служба у Святошинському районі м. Києва відзиву на апеляційну скаргу не надала, повноважні представники в засідання суду не прибули без повідомлення про причини неприбуття.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

          Державна виконавча служба у Святошинському районі м. Києва була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду даної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак повноважні представники виконавчої служби в засідання суду не прибули без повідомлення про причини неприбуття і тому ця обставина, згідно ч. 4 ст. 128 КАС України не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

          Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

          Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і виконується державною виконавчою службою.

          Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, в порядку передбаченому ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” для примусового виконання передано до Державної виконавчої служби в Святошинському районі м. Києві вимогу № 128 від 27.12.2004 про стягнення з ТОВ „Дон” заборгованості в сумі 720,00 грн.

          Державна виконавча служба у Святошинському районі м. Києва постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.09.2006 виконавчий документ - вимогу № 128 від 27.12.2004, на підставі ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” повернула Управлінню Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.

          Постанова мотивована тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

          Відповідно до ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Також, в п. 1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 передбачено, що державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до ст. 24 Закону.

Заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на грошові кошти боржника;

звернення стягнення на інші види майна боржника;

звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження” готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк ( ч. 3 ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження”).

У разі якщо коштів на рахунках боржника - юридичної особи недостатньо, для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі, стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих боржниками - юридичними особами через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, в процесі примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва державний виконавець з відповідним поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби про звернення стягнення на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах до суду не звертався, що свідчить про те, що державним виконавцем не вживались заходи примусового виконання вимоги шляхом звернення стягнення на кошти боржника, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах в порядку, встановленому чинним законодавством.

Виконавчий документ, відповідно до ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва суд першої інстанції послався на те, що стягнення коштів з рахунку боржника без згоди останнього, можливе лише на підставі рішення суду, вважав посилання управління на ст. 377 ЦПК України є помилковим з огляду на те, що норми ЦПК України не регулюють відносини між двома юридичними особами і зазначив, що управління має право самостійно звернутися до суду з позовом щодо стягнення

Розділом VІ ЦПК України, до якого входить ст. 377 ЦПК України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Оскільки виконавчою службою здійснювалось примусове виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, тобто рішення інших органів (посадових осіб), яка є виконавчим документом, то в процесі її виконання підлягала застосуванню ст. 377 ЦПК України.

Отже, доводи суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 377 ЦПК України є помилковими і спростовуються наведеними обставинами.

З урахуванням того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 377 ЦПК України і Державною виконавчою службою у Святошинському районі м. Києва не було вжито всіх заходів примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, зокрема, заходів передбачених ст.ст. 50,63 Закону України „Про виконавче провадження” та ст. 377 ЦПК України, то колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва - задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 51, 160, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 у справі № 34/142-А скасувати повністю та прийняти нову постанову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 20.09.2006 Державної виконавчої служби в Святошинському районі м. Києва стосовно примусового виконання вимоги № 128 від 27.12.2004 року про стягнення з ТОВ „Дон” боргу в сумі 720,00 грн.

4. Зобов'язати Державну виконавчу службу в Святошинському районі м. Києва вчинити необхідні дії щодо звернення до суду про стягнення боргу в сумі 720,00 грн. з рахунку ТОВ „Дон” на виконання вимоги № 128 від 27.12.2004.

5. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

6. Постанова в повному обсязі складена 16.03.2007.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя          Студенець  В.І.

 Судді

           Андрієнко  В.В.

          Малетич  М.М.