Постанова

від 06.09.2007 по справі 34/142-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/142-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.09.07                                    м. Київ                                     34/142-А                   

12 год. 15 хв.

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Укргазреконструкція»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання неправомірними дій, визнання нечинними акта перевірки № 718/1-23-02-32588436 від 28.11.2006 та податкового повідомлення-рішення 0001622302/0 від 07.12.2006,

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняПоліщук О.В.

Представники:

від позивачаКидалов І.М. (довіреність №10-1 від 22.01.2007);

від відповідачаМисливий І.Ю. (довіреність №18/9/10-015 від 09.01.2007).

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.  

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Укргазреконструкція»(далі –Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –Інспекція) про визнання неправомірними (незаконними та безпідставними) дій Інспекції, визнання нечинними акта перевірки №718/1-23-02-32588436 від 28.11.2006 та податкового повідомлення-рішення №0001622302/0 від 07.12.2006, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101 581,49 грн., у тому числі за основним платежем –67 720 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –33 860,5 грн.

06.09.2007 Товариство подало до суду заяву про зміну позовних вимог та просило суд лише визнати нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001622302/0 від 07.12.2006. При цьому, позивач просив суд судові витрати у даній справі покласти на нього.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Інспекцією в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення Товариством при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «КвантБуд Груп»положень підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач стверджує, що господарські операції з ТОВ «КвантБуд Груп»були здійснені з дотриманням вимог законодавства, при цьому ТОВ «КвантБуд Груп»видало належним чином оформлені податкові накладні на підставі яких Товариство і віднесло до податкового кредиту листопада –грудня 2005 року суму зазначеного в них ПДВ. Таким чином, на думку позивача, висновки відповідача щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ «КвантБуд Груп»є безпідставними та такими, що суперечить Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки, зроблені за результатами перевірки в акті № 718/1-23-02-32588436 від 28.11.2006, ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджуються фактичними обставинами справи. Відповідач вважає, що позивач безпідставно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту листопада та грудня 2005 року за операціями з ТОВ «КвантБуд Груп», оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 у справі № 2-2345/2006 визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КвантБуд Груп»з моменту реєстрації. На думку Інспекції, факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «КвантБуд Груп»з моменту реєстрації автоматично призводить до визнання нелегітимними всіх юридично значимих дій такого товариства, оскільки в судовому порядку визнається, що дане товариство не існувало як суб'єкт права. А факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ свідчить про те, що ТОВ «КвантБуд Груп»слід вважати таким, що не зареєстроване як платник ПДВ. Отже воно не мало права виписувати податкові накладні, а тому всі виписані ним податкові накладні вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

У період з 23.11.2006 до 28.11.2006 Інспекцією було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань сплати податку на додану вартість Товариством (код ЄДРПОУ 325884360) в частині взаємовідносин з ТОВ «КвантБуд Груп»(код ЄДРПОУ 33638791) за листопад 2005 року –грудень 2005 року, за результатами якої 28.11.2006 складено акт № 718/1-23-02-32588436 (далі –Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у 2005 році на суму 67 720 грн. 99 коп., у т.ч. по періодах: листопад 2005 року - 63741,66 грн.; грудень 2005 року - 3979,33 грн.

На підставі Акта перевірки Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 10.11.2005 між Товариством та ТОВ «КвантБуд Груп» було укладено договір № 42-Ф, відповідно до якого Продавець (ТОВ «КвантБуд Груп») зобов'язувався передати у власність Покупцеві (Товариству) товар, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплатити його вартість. Загальна кількість, найменування та ціна товару визначаються в Специфікаціях до даного договору (пункти 1.1, 1.2).

На підставі вказаного договору, згідно з специфікаціями № 1 від 10.11.2005, № 2 від 01.12.2005 (будівельне обладнання) та актів приймання-передачі товарів (будівельного обладнання) № 1 від 11.11.2005 на суму 382 449,98 грн. (в т.ч. ПДВ 63 741,66 грн.) та № 2 від 01.12.2005 на суму 23 876 (в т.ч. ПДВ 3979,33 грн.) ТОВ «КвантБуд Груп»поставило Товариству товар на загальну суму 406 325,98 грн. (в т.ч. ПДВ 67 720,99 грн.).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «КвантБуд Груп»виписало Товариству податкові накладні № 15 від 11.11.2005 на суму 382 449,98 грн. (в т.ч. ПДВ 63 741,66 грн.) та № 171 від 01.12.2005 на суму 23 876 (в т.ч. ПДВ 3979,33 грн.).

Суми ПДВ за вказаними накладними були включені Товариством до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад (вх. Інспекції №278879 від 19.12.2005) за податковою накладною №15 від 11.11.2005, а в декларації за грудень (вх. Інспекції від 17.01.2006 №308401) за податковою накладною №171 від 01.12.2005.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 у справі № 2-2345/2006 визнано недійсними Статут ТОВ «КвантБуд Груп»з моменту державної реєстрації з 25.10.2005. та Свідоцтво № 37697710 про реєстрацію платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість з 25.10.2005, у зв'язку з відсутністю підприємства за адресою зазначеною в установчих документах, а особи, які вказані як засновники та керівники підприємства підписували документ за винагороду.

Посилаючись на зазначене рішення суду першої інстанції у цивільній справі, Інспекція у Акті перевірки дійшла висновку про те, що оскільки відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за №165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», то  податкові накладні виписані ТОВ «КвантБуд Груп»вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і яка немає індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Проте, суд не може погодитись з даним висновком Інспекції з наступних підстав.

На момент здійснення спірних господарських операцій (листопад – грудень 2005 року) ТОВ «КвантБуд Груп»був зареєстрований у податковому органі як платник податку на додану вартість, про що було видано відповідне свідоцтво №37697710.

Акт № 6240 від 10.05.2006 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «КвантБуд Груп»був складений вже після здійснення спірних операцій та видачі спірних податкових накладних.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2007 рішення цього суду від 21.06.2006 у справі № 2-2345/2006 було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами, а ухвалою від 08.02.2007 провадження у цій справі було закрите.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2007 залишена без змін.

Крім того, розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок  обліку,  звітування  та  внесення  податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»є лише повна відсутність підтверджуючих документів –податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «КвантБуд Груп»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.  

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «КвантБуд Груп», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не вказано.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «КвантБуд Груп»була анульована 31.03.2006, про що складено акт №6240 від 10.05.2006, тобто вже після видачі спірних податкових накладних.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «КвантБуд Груп»протягом листопада –грудня 2005 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість  та відповідно не мав права на виписування податкових накладних суду не надано.

Також Інспекцією не надано належних доказів визнання недійсними правочинів (угод), укладених між позивачем та ТОВ «КвантБуд Груп».

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «КвантБуд Груп», зареєстрованого на момент їх видачі платником податку на додану вартість.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було.  

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають  задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).     

У судовому засіданні 06.09.2007 позивач подав клопотання про покладення на нього судових витрат.             

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 17, 23, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001622302/0 від 07.12.2006.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСташків Р.Б.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.09.2007.