Постанова

від 22.02.2007 по справі 10/27-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/27-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" лютого 2007 р.                                                          Справа №  10/27-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

при секретарі                                                            Ямковій О.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Болховітина В.М. - арбітражного керуючого (присутнього в засіданні суду

06.02.2007р.),

Марченка А.Є. - представника за довіреністю  від 12.12.06р.

Безрученка Д.П. - представника за довіреністю від 12.12.06р.

від відповідача: Томляк А.М. - представника за довіреністю 09.08.2004р.

Дмитрійчук А.Н. - представника за довіреністю №13/05-211/1 від 05.12.06р.

Штиколенка В.В. - представник за довіреністю №13/05-88 від 07.07.06р.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької

філії АБ "Енергобанк", м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "26" травня 2006 р. у справі №  10/27-06 ( суддя Даценко М.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вінпромтех", м. Вінниця  

до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк",    

м. Вінниця

про визнання неправомірним володіння АБ "Енергобанк" коштами у розмірі                   

1 360 942,29 грн., отриманими ВФ АБ "Енергобанк", визнання власником цих коштів та

стягнення 1 360 942,29 грн. безпідставно отриманих коштів, 437 134,66 грн.  

інфляційних й 40 828,27 грн. 3% річних ( згідно із заявою №101 від 11.04.2006 р. про

зміну підстав та предмету позову )

з перервою в засіданні суду згідно з ст.77 ГПК України з 06.02.2007р. по 22.02.2007р.,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.05.2006р. у справі №10/27-06  позов ТОВ "Вінпромтех" задоволено частково: визнано неправомірним володіння АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м.Вінниці коштами в сумі 1360942,29 грн., перерахованими ТОВ "Вінпромтех" платіжними дорученнями №89 від 16.07.2003р., №94 від 18.07.2003р., №95 від 23.07.2003р., №114 від 25.07.2003р., №26 від 31.07.2003р. Стягнуто з АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м.Вінниці на користь ТОВ "Вінпромтех" незаконно отримані кошти в сумі 1360942,29грн., 13609,42грн. витрат з державного мита та 87,32грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 557912грн. пені та припинено провадження у справі в цій частині. В решті заявлених вимог в позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Вінпромтех" в прибуток державного бюджету 85 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить  вказане рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального й процесуального права, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а саме:

- на думку скаржника, позов подано без дотримання вимог щодо виключної підсудності справ ;

- судом першої інстанції не враховано приписи ст.82 ЦК УРСР : поручитель не вправі вимагати повернення виконаного зобов"язання, не дивлячись на те, що виконання мало місце  після закінчення строку позовної давності;

- місцевим господарським судом не враховано той факт, що кошти, проплачені позивачем  згідно з договором поруки, зараховані саме на позичковий рахунок ВАТ "Іллінецький цукровий завод", що є внутрішньобанківським, а тому вищевказані кошти не могли потрапити до ліквідаційної маси банкрута.

У письмових доводах вх.№02-01/7362 від 19.10.2006 р. ( а.спр.12-21 ) скаржник зазначає, що судом неправильно встановлено факт безпідставності отримання коштів відповідачем від ВАТ "Іллінецький цукровий завод".

У письмових поясненнях та додаткових обґрунтуваннях апеляційної скарги           ( а. спр.22, т.2 ) скаржник зазначив, що:

- сплачені позивачем кошти він отримав законно, оскільки між банком та поручителем ( позивачем) існували зобов"язальні правовідносини у вигляді договору поруки;

- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв заяву, якою позивач одночасно змінив і підставу, і предмет позову;

- на думку відповідача, місцевим господарським судом не перевірено належним чином повноваження особи ( керуючого санацією-керівника ТОВ "Вінпромтех" ), яка підписала позовну заяву про витребування коштів з чужого незаконного володіння.

У судовому засіданні представники відповідача ( скаржника ) апеляційну скаргу підтримали.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів і вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили  залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію позивача викладено у письмових запереченнях - листі №168 від 18.04.2006 р. ( а.спр.33,34, т.2 )).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2001 р. між Акціонерним банком "Енергобанк" в особі дирекції філії банку "Енергобанк" в м. Вінниці ( кредитором ) та відкритим акціонерним товариством "Іллінецький цукровий завод" ( позичальником ) було укладено договір на відкриття кредитної лінії №50/01.

Відповідно до п. 1.1, 3.1 договору банк відкрив позичальнику кредитну лінію на суму 1 000 000, 00 грн. на строк з 12.04.2001 р. по 25.11.2002 р. під 38% річних.

Позичальник взяв на себе зобов"язання погасити кредитну лінію в повному обсязі в строк, вказаний в п.1.1 договору, тобто до 25.11.2002 р. ( п.3.5 договору ).

Додатковою угодою від 08.06.2001 р. до договору 350/01 від 12.04.2001 р. банк збільшив позичальнику кредитну лінію до 3 300 000, 00 грн. на строк з 12.04.2001 р. по 25.11.2002 р.

Додатковою угодою від 30.09.2002 р. до договору №50/01 від 12.04.2001 р. сторони домовились, що з 01.10.2002 р. позичальник сплачує банку за користування кредитом 30% річних.

Слід зазначити, що порядок надання кредиту позичальнику встановлено Положенням ( з додатками ) про кредитування, затвердженим рішенням правління АБ "Енергобанк" ( протокол №11 від 25.07.2002 р. ) - а.спр. 65-111,т.2.

Пунктом 1.6 вищезазначеного Положення передбачено, що кредити надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку.

Лише у виняткових випадках кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані Банком на поточний рахунок позичальника для цільового використання.

Реєстром банківських операцій ( а. спр. 145-148, т.1 ) підтверджується факт оплати Банком розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рахунок 20626357502, з якого ВАТ "Іллінецький цукровий завод" отримувало кредит ( на нього мало і погашати борг - п.3.6 кредитного договору ), є внутрішньобанківським, а не клієнтським, що підтверджується листом НБУ від 02.10.2003 р. №12-111/1313-7205 та листом Управління НБУ У Вінницькій області від 14.11.2006 р. №8-023/3160 ( а. спр.49, т.2 ).

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що зобов"язання із повернення кредиту Банком забезпечено на суму 2 000 000, 00 грн. заставою майна позичальника.

Крім того, 26.09.2002 р. між АБ "Енергобанк" в особі філії  АБ "Енергобанк" в м. Вінниці та ТОВ "Вінпромтех" ( м. Вінниця ) - поручителем було укладено договір поруки.

Поручитель зобов"язався ( п.п.1,2 договору ) відповідати перед кредитором по зобов"язаннях  ВАТ "Іллінецький цукровий завод", що витікають з договору на відкриття кредитної лінії 350/1 від 12.04.2001 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього на суму 3 300 000,00 грн., всім майном та коштами, які йому належать на праві власності на суму 1 300 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що в період з 16.07.2003 р. по 25.07.2003 р. поручитель перерахував на позичковий рахунок позичальника ( ВАТ "Іллінецький цукровий завод" ) 1 360 942,29 грн.

Однак, вважаючи, що підстави для перерахування коштів на момент 16-31 липня 2003 р. були відсутні, ТОВ "Вінпромтех"  звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання неправомірним володіння Вінницькою філією АБ "Енергобанк" коштами товариства , визнання останнього власником цих коштів та їх стягнення. Крім того, вимогами позову було також стягнення 437 134,66 грн. інфляційних та  40 828,27 грн. 3% річних ( згідно із заявою №101 від 11.04.2006 р. про зміну підстав та предмету позову ). При цьому, судова колегія вважає, що мала місце зміна лише предмету позову.

Крім того, на думку колегії, позов подано з дотриманням правил щодо виключної підсудності справ з огляду на таке.   

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Законів України "Про господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність" юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які не є юридичними особами. Також статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філії не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

В матеріалах справи №10/27-06 наявне надане Відповідачем Положення (нова редакція) про філію Акціонерного банку „Енергобанк" в м. Вінниці, зареєстроване Головним Управлінням НБУ по м. Києву та  Київській області, затверджене загальними зборами акціонерів АБ „Енергобанк" ( протокол від 20.09.2002 р. №10 ). В пункті 2.5. цього Положення визначено, що філія має право здійснювати в загальних та господарських судах представництво сторони в справі від імені та за дорученням банку, приймати заходи досудового врегулювання спорів, подавати позови, направляти відзиви на позовні заяви та ін.

В той же час, у ст. 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. В п.4 роз'яснення ВАСУ №02-5/492 від 28.07.1994р., вказано, що якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені  юридичної особи повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався, зокрема, на норми ст.469 ЦК УРСР, яка встановлює зобов"язання по поверненню безпідставно придбаного або безпідставно збереженого майна.

Однак колегія суддів вважає помилковим застосування даної норми матеріального права до правовідносин, що склались, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про власність" власник має право вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Аналогічне положення містить ст. 387 ЦК України, яка встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, який є речово-правовим позовом та може бути пред"явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов"язальних правовідносин.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов"язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов"язки ( аналогічне положення міститься в ст. 11 ЦК України ). Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов"язків є угода ( згідно з нормами ст.11 ЦК України - це договори та інші правочини ).

В даному випадку між ТОВ "Вінпрмтех" та АБ "Енергобанк" в особі Вінницької філії існують зобов"язальні відносини, що оформлені у вигляді договору поруки, відповідно до якого ВАТ "Вінпромтех" зобов"язувався відповідати перед АБ "Енергобанк" по зобов"язаннях ВАТ "Іллінецький цукровий завод", що виникли з договору на відкриття кредитної лінії №50/01 від 12.04.2001 р. в частині виконання грошового зобов"язання в сумі 1 300 000,00 грн.

Отже, сторони оформили відповідні зобов"язання у передбаченій законом формі у вигляді договору поруки, спірні грошові кошти отримані банком на передбачених законом підставах, тому твердження позивача про незаконність та безпідставність отримання коштів є недоречним.

Слід також зазначити, що заявляти вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння може власник. При цьому, необхідно довести своє право власності на спірне майно.

Враховуючи, що грошові кошти не є індивідуально визначеною річчю та на них не передбачено законом видачу правовстановлюючого документу, позовна вимога позивача про визнання його власником сплачених відповідачу коштів не може бути задоволена. Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.

Крім вищезазначеного, судова колегія вважає за необхідне наголосити на такому.

Як вже зазначалось раніше, ВАТ "Іллінецький цукровий завод" мав повернути кредит у строк до 25.11.2002 р.

Однак до закінчення вказаного строку ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.10.2002 р. по відношенню до вищевказаної особи порушено провадження у справі про визнання її банкрутом.

У відповідності із ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № 213/10-784 введено мораторій на  задоволення вимог кредиторів, у зв"язку з чим боржник ( ВАТ "Іллінецький цукровий завод" ) станом на 25.11.2002 р. не міг погасити заборгованість по кредиту ( строк повернення кредиту згідно з приписами ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" фактично настав 05.02.2003 р. з дня винесення господарським судом Вінницької області постанови про визнання боржника банкрутом ).

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що Вінницька філія АБ "Енергобанк" як конкурсний кредитор зверталась у встановлених порядку й строк до суду із заявою про визнання його кредитором на суму                          3 773 429,96 грн. ( борг та проценти за користування кредитом ); ці вимоги включено до реєстру вимог кредиторів ( ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2003 р. затверджено відповідний реєстр ).

Слід зазначити, що вимоги банку у сумі 2 000 000,00 грн., забезпечені заставою майна боржника, включено до першої черги задоволення вимог кредиторів, а решта -      1 773 429,96 грн. - до четвертої черги.

Із матеріалів справи вбачається, що поручитель - ТОВ "Вінпромтех"  добровільно після 15.07.2003 р. перерахував кошти у слідуючих сумах : згідно з платіжними дорученнями №89 від 16.07.2003 р. в сумі 395 000,00 грн., №94 від 18.07.2003 р. в сумі 550 000,00 грн., №95 від 23.07.2003 р. в сумі 250 000,00 грн., №114 від 25.07.2003 р. в сумі 105 000,00 грн., №26 від 31.07.2003 р. в сумі 60 942,29 грн. на позичковий рахунок ВАТ "Іллінецький цукровий завод"  № 20626357502, відкритий у Вінницькій філії АБ "Енергобанк".

Суд першої інстанції та позивач вважають, що договір поруки припинився у зв"язку із спливом після настання строку виконання зобов"язання трьохмісячного строку, встановленого ст.194 ЦК УРСР для пред"явлення кредитором позову до поручителя.

Таку позицію судова колегія вважає помилковою, оскільки відповідно до п.2 договору поруки поручитель зобов"язався сплатити певну суму за прийнятими на себе зобов"язаннями  до 15.07.2003 р.

Чинне законодавство не містить заборони встановлювати в договорі поруки строк виконання зобов"язання поручителем більш пізній, ніж строк виконання основного зобов"язання боржником.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про визнання договору поруки недійсним у встановленому порядку ( натомість, рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2006 р. у справі №8/264 відмовлено у позові АБ "Енергобанк" про визнання недійсним договору поруки від 26.09.2002 р., укладеного між ТОВ "Вінпромтех" та Вінницькою філією АБ "Енергобанк" - а.спр. 27-30,т.2 ).

Отже, договір поруки не припинився у зв"язку із спливом після настання строку виконання зобов"язання трьохмісячного строку, встановленого ст.194 ЦК УРСР для пред"явлення кредитором позову до поручителя.

Слід зазначити, що у разі невиконання поручителем добровільно своїх зобов"язань до 15.07.2003 р., банк міг ініціювати позов до ТОВ "Вінпромтех". Подавати позов раніше у нього не було правових підстав.

З огляду на наведене вище помилковим є висновок суду першої інстанції про припинення договору поруки та про безпідставне отримання відповідачем коштів від позивача, а відтак і висновок суду про необхідність стягнення перерахованої позивачем суми з відповідача.

Позивач під час розгляду апеляційної скарги також обґрунтовував неправомірність отримання АБ  „Енергобанк"  коштів  від  Поручителя  тією  обставиною,  що  банк на час надходження  коштів  неправомірно  обліковував  заборгованість  за  кредитом  за  рахунком 20626357502, а не за рахунком, на якому повинна обліковуватись прострочена заборгованість за кредитами.

Однак факт обліку банком простроченої заборгованості за кредитом за тим чи іншим внутрішньобанківським рахунком не є підставою виникнення, припинення чи зміни цивільних прав і  обов'язків. Неперенесення банком простроченої заборгованості за кредитом на балансовий рахунок 2067 (Прострочена заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності) не є підставою для звільнення поручителя від виконання своїх обов'язків за договором поруки.

Таким чином, дана обставина не може підтверджувати неправомірність отримання коштів АБ  „Енергобанк" від поручителя.

Суд та позивач вважають, що отримання відповідачем коштів за договором поруки суперечить   також   Закону   України   «Про   відновлення   платоспроможності   боржника або визнання його банкрутом»  в частині порядку задоволення його вимог як кредитора банкрута ВАТ „Іллінецький цукровий завод".

В обґрунтування цього висновку суд посилається на постанову господарського суду Вінницької області від 05.02.2003 про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та на  розділ III вищевказаного Закону. Суд, зокрема, зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 30  Закону  ліквідатор при проведенні ліквідаційної процедури зобов'язаний використовувати лише один  рахунок боржника, інші рахунки підлягають закриттю з перерахуванням залишків коштів на основний рахунок боржника, та констатує, що вимоги АБ «Енергобанк», які забезпечені заставою, задоволені, а вимоги четвертої черги на суму 1 773 429,96 грн. не задоволені в зв'язку з  недостатністю майнових активів та відсутністю грошових коштів на рахунках банкрута.

Твердження, що рахунок 20626357502 підлягав закриттю в зв'язку з визнанням боржника  банкрутом, а кошти, які надійшли на нього, - перерахуванню на рахунок ліквідатора, спростовується пунктами 1.10 та 6.2 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 , Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 № 388, а також листом управління Національного банку України від 14.11.2006 № 18-023/3160. Відповідно до Положення та листа цей рахунок є внутрішньобанківським, порядок його відкриття та закриття банк визначає самостійно, права ініціювати такі операції клієнт не має. Відповідно до  Інструкції за цим рахунком можливе проведення лише операцій: за дебетом - по наданню кредиту, а за кредитом - по зарахуванню коштів, які надходять в погашення заборгованості, або по перерахуванню банком сум простроченої заборгованості на внутрішньобанківські рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Рахунки №2062 відкриваються виключно для проведення кредитних операцій, не є поточними рахунками клієнта і не можуть бути закриті ліквідатором за його заявою.

Відповідно до ст.ст. 26, 30, 31 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів можуть бути задоволені лише за рахунок коштів, одержаних від продажу майнових активів банкрута (майна та майнових прав), які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури або виявлені в її провадженні.

Кошти, які підлягають перерахуванню кредиторам банкрута третіми особами на підставі договорів поруки, укладених між кредитором і третьою особою, не можуть вважатися майновим активом банкрута. Вони є власністю не банкрута, а поручителя, та не підлягають перерахуванню банкруту, оскільки за договором поруки поручитель відповідає за порушення зобов'язання перед кредитором боржника (банкрута), а не перед самим боржником (банкрутом).

Договором поруки від 26.09.2002 р. (п. 6) передбачено перерахування коштів поручителем на внутрішньобанківські рахунки, за якими обліковується заборгованість боржника, а не на клієнтські рахунки цього боржника, на яких зберігаються його кошти.

Кошти, перераховані ТОВ "Вінпромтех" на позичковий рахунок боржника №20626357502 на виконання договору поруки, не могли потрапити до ліквідаційної маси, не надходили в результаті реалізації ліквідаційної маси банкрута, оскільки були спрямовані на виконання договірних відносин між АБ "Енергобанк" в особі Вінницької філії та ТОВ "Вінпромтех" і ні в якому разі не могли надійти в розпорядження ВАТ "Іллінецький цукровий завод".

Таким чином, норми Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку задоволення  вимог кредиторів банкрута, поширюються лише на задоволення вимог кредиторів з майна банкрута, і не можуть  обмежувати   права  конкурсного   кредитора  після  оголошення   боржника  банкрутом задовольнити свої вимоги за рахунок майна третіх осіб, які надали забезпечення.

Судом та позивачем також не доведено, що в результаті часткового виконання поручителем зобов'язання боржника в сумі, передбаченій договором поруки, та задоволення вимог АБ „Енергобанк" як вимог кредитора першої черги, забезпечених заставою, в процесі ліквідаційної процедури за рахунок коштів від продажу заставленого майна, зумовило повторне, а тому безпідставне, задоволення його вимог, внесених в реєстр вимог кредиторів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Постанови НБУ від 29.03.2001 р. № 135 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" ( п.21 розділу 1 ), яка діяла на момент перерахування коштів, банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов"язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в розрахунковому документі, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Також у п.3 розділу II зазначеної Інструкції визначено, що відповідальність за правильне заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Банк платника перевіряє заповнення реквізитів : " Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника".

Якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити заповнено з порушенням вимог цього розділу, розділів 5,6, то банк, здійснивши перевірку, повертає їх без виконання в порядку, передбаченому п.п.15,16 цього розділу.

Аналізуючи зміст платіжних доручень, згідно з якими були перераховані кошти в сумі 1 360 942,29 грн., судова колегія дійшла висновку про наявність та вірне зазначення всіх реквізитів, які відповідають їх адресатам, а тому у АБ "Енергобанк" не було підстав не зараховувати кошти, перераховані згідно з платіжними дорученнями ТОВ "Вінпромтех".

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 437 134,66 грн. інфляційних за період з вересня 2003 р. по січень 2006 р. та 3% річних в сумі 40 828,28 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, а не який безпідставно заволодів грошовими коштами.

За таких обставин необґрунтованими є вимоги позивача у вищевказаній частині.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Вінпромтех", а тому у позові вказаної особи до Вінницької філії АБ "Енергобанк" слід відмовити.

За таких обставин оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

У відповідності з положеннями ст.ст.49,99 ГПК України судові витрати з державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.101,103 -105 Господарського процесуальногокодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк" (м.Вінниця) задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26 травня 2006 року у справі №10/27-06 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

  В позові Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вінпромтех" (м.Вінниця) до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк" (м.Вінниця)  відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вінпромтех" (21100, м.Вінниця, вул.К.Маркса, 56, код ЄДРПОУ 25498337) на користь Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк" (21100, м.Вінниця, вул.Едельштейна, 7, код ЄДРПОУ 20119690) - 9594,27 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

6. Справу №10/27-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Шкляр Л.Т.

 судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 5 прим. :

--------------------------

1 - до справи

2-4 - сторонам

5 - в наряд