Постанова

від 12.06.2007 по справі 10/27-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/27-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 червня 2007 р.                                                                                   № 10/27-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Панової І.Ю.,

Ткаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду  від  22 лютого 2007 року

у справі№ 10/27-Бгосподарського суду Вінницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех"

до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі Вінницької філії

про визнання неправомірним володіння коштами, визнання власником цих коштів та стягнення безпідставно отриманих коштів,

ліквідатор арбітражний керуючий Болховітін  В.М.,

за участю представників сторін:

АБ "Енергобанк" –Дмитрійчук А.А. (дов. від 05.12.2006 № 13/05-211/1), Самольотов І.І. (дов. від 18.05.2005 № 13/05-40);

ТОВ "Вінпромтех" –Безрученко Д.П. (дов. від 12.12.2006),

арбітражний керуючий Болховітін В.М.;

встановив:

                    У лютому 2006 року позивач –ТОВ "Вінпромтех" звернувся до господарського суду із позовом про визнання неправомірним володіння АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці коштами у розмірі 1360942,29 грн. , отриманих згідно платіжних доручень № 89 від 16.07.2003 р., № 94 від 18.07.2003 р., № 95 від 23.07.2003 р., № 114 від 25.07.2003 р., № 26 від 31.07.2003р.  

Просив визнати власником коштів у сумі 1 360 942,29 грн. ТОВ "Вінпромтех", стягнути вказані кошти з АБ "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк" на користь ТОВ "Вінпромтех".

У зв'язку зі складністю справи ухвалою голови господарського суду Вінницької області від 25.04.2006 р. розгляд даної справи здійснюється колегіально у складі трьох суддів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 р. (колегія суддів у складі: Даценко М.В. –головуючий, Тісецький С.С., Мельник І.Ю.) позов задоволено частково.

Визнано неправомірним володіння АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці коштами в сумі 1 360 942,29 29 грн., перерахованими ТОВ "Вінпромтех" платіжними дорученнями № 89 від 16.07.2003р., № 94 від 18.07.2003 р., № 95 від 23.07.2003 р., № 114 від 25.07.2003 р., № 26 від 31.07.2003р.  

Стягнуто з АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці на користь ТОВ "Вінпротмех" незаконно отримані кошти в сумі 1 360 942,29 грн., витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 557 912 грн. пені, провадження в цій частині припинено.

В решті заявлених вимог в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 р. (колегія суддів у складі: Шкляр Л.Т. –головуючий, Гулова А.Г., Пасічник С.С.) рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові ТОВ "Вінпромтех" до АБ "Енергобанк" в особі Вінницької філії АБ "Енергобанк" відмовлено.

В касаційній скарзі ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області залишити в силі.

АБ "Енергбанк" надав суду заперечення по касаційній скарзі, в якому вказує на невірне застосування матеріального права при обґрунтуванні вимог в касаційній скарзі, а тому просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву на 12.06.2007 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Постанова апеляційного господарського суту не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуєься на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2001 р. між АБ "Енергобанк" в особі дирекції філії Банку в м. Вінниці (кредитор) та ВАТ "Іллінецький цукровий завод" (позивальник" укладено договір на відкриття кредитної лінії № 50/01.

Відповідно до умов договору Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію на суму 1 000 000 грн. на строк з 12 квітня 2001 року по 25 листопада 2002 р. на виробничі потреби та на поповнення обігових коштів (п. 1.1 Договору).

За користування кредитною лініє Позичальник сплачує Банку 38%  річних (п.3.1 Договору).

Додатковою угодою від 08.06.2001 р. до  договору № 50/01 від 12.0224.2001 р. Банк збільшив Позичальнику кредитну лінію до 3 300 000 грн. на строк з 12 квітня 2001 року о 25 листопада 2992 року.

Додатковою угодою від 30.09.2002 р. внесено зміни до договору № 50/01 від 12.04.2001 р., а саме, Позичальник сплачує Банку за користування кредитом 30% річних з 01 жовтня 2002 року.

26.09.2002 р. між АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці (Кредитор) та ТОВ "Вінпромтех" (Поручитель) було укладено договір поруки.  Відповідно до умов договору Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором по зобов'язаннях ВАТ "Іллінецький цукровий завод", що витікають з договору на відкриття кредитної лінії  № 50/01 від 12.04.2001 р. з усіма зміна та доповненнями до нього на суму 3300000 грн., всім майном та коштами, які йому належить на праві власності на суму 1300000 грн.

П. 3 Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя настає з моменту настання строку повернення та/або сплати відсотків відповідно до умов Кредитного договору у випадку, якщо Боржник не виконує або неналежним чином  виконує  свої грошові зобов'язання за Кредитним договором.

З моменту настання строку повернення кредиту та/або сплати відсотків відповідно до умов кредитного договору Кредитор, відповідно до п. 5 договору поруки, зобов'язаний в термін, передбачений чинним законодавством, письмово повідомити Поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором та в цей же термін мав право пред'являти позов до Поручителя на всю суму заборгованості по кредитному договору, що виконано не було.

Згідно зі ст. 191 ЦК УРСР за договором поруки  поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в його частині.

Ст. 194 ЦК УРСР встановлено, що договір поруки припиняється якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'являють позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди  відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Судами встановлено, що 07.10.2002 р. господарським судом Вінницької області відповідно до заяви Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнологія" порушено провадження у справі № 213/10-784 про банкрутство ВАТ "Іллінецький цукровий завод".

Відповідно до ч. 4  ст. 12 Закону одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону (ч. 6, 24 ст.1, ч. 5 ст. 12 Закону).

Після опублікування оголошення кредитор –ВАТ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці подав до суду заяву із вимогами до боржника  - ВАТ "Іллінецький цукровий завод" на загальну суму 3773429,96 грн.

Ухвалою господарського суду вінницької області від 29.01.2003 р. у справі № 213/10-784 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги ВАТ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці у сумі 3773429,96 грн., які виникли відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 50/01 від 12.04.2001 р., з яких 2000000 грн. –вимоги  забезпечені заставою, включені до  першої черги, 177429,69 грн. – вимоги четвертої черги.

Постановою господарського суду Вінницької області від 05.02.2003 р. ВАТ "Іллінецький цукровий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом (розділ ІІІ "Ліквідаційна процедура").

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (ст. 23 Закону).

Ст. 30 Закону встановлено, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Судами попередніх  інстанцій встановлено, що в період з 16 по 31 липня 2003 р. з поточного рахунку  позивача -  ТОВ "Вінпромтех"  платіжними дорученнями № 89 від 16.07.2003 р. на суму 395000 грн., № 94 від 18.07.2003 р. на суму 550000 грн., № 95 від 23.07.2003 р. на суму 250000 грн., № 114 від 25.07.2003 р. на суму 105000 грн., № 26 від 31.07.2003 р. на суму 60942,29 грн. на рахунок ліквідаційної комісії ВАТ "Іллінецький цукровий завод" (№ 20626357502)  перераховані вказані кошти.

Задовольняючи позовні вимоги в  частині  визнання неправомірним володіння АБ "Енергобанк" перерахованими коштами  у сумі 1360942,29 грн. та стягнення вказаної суми на користь позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що перерахування грошових коштів на загальну суму 1360942,29 грн. з поточного рахунку позивача на підставі вищевказаних платіжних доручень здійснювалось у відповідності до договору, зобов'язання по якому вже були припинені, та поза межами строку, встановленого ст. 194 ЦК УРСР, а оскільки кошти не потрапили до ліквідаційної маси боржника –ВАТ "Іллінецький цукровий завод" та не були спрямовані на погашення заборгованості перед кредитором –АБ "Енергобанк", що підтверджується ухвалою від 23.12.2004 р.,  то  дані обставини дають підставу вважати вказані кошти безпідставно перерахованими.

Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження господарський суд не застосував норми ст.ст. 191, 194 ЦК УРСР, відповідно до яких порука чи гарантія припиняється, якщо банк  протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання позичальником кредиту не пред'явить позову до поручителя чи гаранта, та не врахував, що цей строк не може  бути змінений за згодою сторін або відновлений господарським судом, а тому помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ліквідатора ТОВ "Вінпромтех" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.02.2007р. скасувати, рішення господарського суду Вінницької області від 26.05.2006 р. у справі № 10/27-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                          М.І. Хандурін  

Судді                                                                                        І.Ю.Панова

                                                                                Н.Г. Ткаченко