Постанова

від 27.09.2011 по справі 2а/0270/3423/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3423/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,

при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення суми ПДВ за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р., податковим органом складено акт №2344/17 від 01.06.2011 р., що в подальшому стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 2220,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 555,00 грн.

На думку позивача вказане податкове повідомлення - рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у адміністративному позові зазначив, що при купівлі-продажу товарів СПД ОСОБА_3 було отримано від ТОВ «Пауер Грідс» копію свідоцтва про державну реєстрацію від 10.11.2006 р. (серія А01, №258529), що свідчило про те, що дане підприємство дійсно зареєстровано та має повну цивільну правоздатність (ст. 91 ЦКУ) і дієздатність (ст. 92 ЦКУ). На це вказує ч. 4 ст. 87 ЦКУ, в якій зазначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Отже, СПД ОСОБА_3 співпрацювала з ТОВ «Пауер Грідс», яке було належним чином право дієздатним і діяло в межах правового поля і, відповідно, настали реальні юридичні наслідки, згідно закону.

Крім того, позивач вказала, що вона, як підприємець не наділена владними повноваженнями і не має можливості та не зобов'язана перевіряти своїх контрагентів. При здійснені покупки товару вона керувалась виключно доцільністю та оптимальними цінами на ринку товарів та набуттям у майбутньому доходу від своєї діяльності. Також, ОСОБА_3 до своїх аргументів додає, що придбала товар, який не заборонено для вільного обігу, усі відповідні документи стосовно його походження та якості їй були надані продавцем, сумнівів у протиправності дій продавця у неї не було.

Щодо подорожнього листа №405170 від 21-23 травня 2008 року та на товарно-транспортної накладної від 22 травня 2008 року, які оформлені з деякими неточностями, позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено ані форми, ані порядку заповнення вказаних документів. На думку останньої, перевіряючі взагалі не мають жодних правових підстав вимагати від платників податку оформлення товарно-транспортної накладної за будь-якою визначеною формою та змістом. Крім того, дорожній лист та ТТН не фіксують факт передачі товару від продавця до покупця, це фіксує інший первинний документ.

Відповідач в своїх запереченнях, які були подані через канцелярію суду, не погоджується з позовними вимогами та вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008521750 від 15.06.2011 року законним та обґрунтованим, що аргументує наступним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Пауер Грідс» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Разом з тим, представник відповідача суду пояснив, що між ТОВ «Пауер Грідс» та позивачем, в порушення положень Цивільного кодексу України, не було укладено письмового правочину.

Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також, відповідач зазначає, що ТОВ «Пауер Грідс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Пауер Грідс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Перевівркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям з 01.03.2008 року по 30.06.2010 року, в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94/-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у м. Вінниці проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань правильності обчислення сум ПДВ за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р. та складено акт від 01.06.2011 р. за №2344/17.

Відповідно до представлених до перевірки документів за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р. ОСОБА_3 придбала кабель у ТОВ «Пауер Грідс» на загальну суму 13320,00 грн., в тому числі ПДВ 2220,00 грн.

На запит ДПІ м. Вінниці від 26.04.2011 р. за №23815 ОСОБА_3 до перевірки надано наступні копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Пауер Грідс» за травень 2008 р.: №289 від 20.05.2008 р. на загальну суму 6660,00 грн., в т. ч. ПДВ 1110,00 грн.; №290 від 22.05.2008 р. на загальну суму 6660,00 грн., в т. ч. ПДВ 1110 грн.; рахунок фактура №ПГ 0000826 від 16.05.2008 р.; видаткова накладна №ПГ 00494 від 22.05.2008 р.; платіжне доручення №50 від 19.05.2008 р.; платіжне доручення №51 від 19.05.2008 р.

В зазначеному вище акті вказується про те, що при проведенні аналізу податкової звітності згідно деталізованої інформації по податку ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ станом на момент проведення перевірки за період з 01.05.2008 року по 31.05.2008 р. встановлено завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах з ТОВ «Пауер Грідс» на суму ПДВ 2220 грн.

Крім того, згідно акту невиїзної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено, що ТОВ «Пауер Грідс» присвоєно стан 10 - запит на встановлення місця знаходження. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Також, основні засоби у підприємства відсутні.

На підставі акту перевірки від 01.06.2011 року №2344/17 ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 року №0008521750 (а.с. 6), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2775,00 грн., зокрема: за основним платежем - 2220,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 555,00 гривень.

На думку позивача рішення є протиправним, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з мотивів адміністративного позову, позивач не погоджується з висновком акту відповідача, зсилаючись на ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Позивач зазначає, що договірні взаємовідносини між ним та ТОВ «Пауер Грідс» були врегульовані усним правочином, що відповідає нормам цивільного законодавства.

Суд не погоджується з позицією позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

З матеріалів справи прослідковується, що правочин, який є предметом розгляду даної справи, не виконувався повністю у момент його вчинення, доказами чого є копії платіжних доручень, видаткової накладної, податкових накладних, подорожнього листа, та товарно-транспортної накладної, дати яких є різними, а саме: рахунок фактура №ПГ 0000826 від 16.05.2008 р.; платіжне доручення №51 від 19.05.2008 р., податкова накладна №289 від 20.05.2008 р.; податкова накладна №290 від 22.05.2008; видаткова накладна №ПГ 00494 від 22.05.2008 р.

Вказане свідчить, що правочин не був виконаний сторонами у момент його вчинення.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що не заперечується сторонами, що сума правочину між позивачем та ТОВ «Пауер Грідс» перевищує розмір двадцяти неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Крім того, суд зазначає, що в узгодженні зі ст. 208 ЦК України правочини вчинені між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Відтак твердження позивача про відповідність вимогам цивільного законодавства усної форми договору про купівлю-продаж товару між позивачем та ТОВ "Пауер Грідс" оцінюється судом критично.

Також, суд бере до уваги акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 81/23-5/34728220 від 21.06.2010 року, відповідно до якого, у ТОВ "Пауер Грідс" (код ЄДРПОУ 32968815) відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України "підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу."

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №81/23-5/34728220 від 21.06.2010 року фактична та юридична адреса ТОВ "Пауер Грідс" є АДРЕСА_1. Натомість, до матеріалів справи долучено світлокопія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Пауер Грідс" місцезнаходження якого є м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37-А.

Згідно даного свідоцтва (а. с. 20) ТОВ "Пауер Грідс" зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.11.2006 року, а згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 21.06.2010 р. дане ТОВ зареєстроване теж 10.11.2006 р., але виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Разом з тим, як вбачається з пояснень позивача, на підтвердження здійснення відповідної господарської операції у позивача є податкові накладні та видаткові накладні. На думку позивача, наявні документи є належним підтвердженням фактичного виконання господарських операцій як з боку позивача, так і з боку його контрагента. В той же час, позивач вважає, що не встановлення контрагента ТОВ "Пауер Грідс" за місцезнаходженням юридичної та фактичної адресами не може вплинути на правомірність податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Водночас, узагальнюючи судову практику, Верховний Суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі - Інформаційний листі №1112/11/13-10) звертає увагу на те, що при оцінці доказів, на які слід посилатися при ухвалені рішень, наявність або відсутність належним чином оформлення податкових накладних вважається обов'язковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у цій категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

В Інформаційному листі №1112/11/13-10 Верховний Суд України визначив, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак слід звертати увагу і надавати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки це може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Крім того, узагальнюючи судову практику, Верховний Суд України в Інформаційному листі №1112/11/13-10 наголосив на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Перелік доказів, на які посилається позивач, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ОДПІ виходила з того, що не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не надання для перевірки) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Суд бере до уваги, що копія товарно-транспортної накладної б/н від 22.05.2008 року та подорожнього листа від 21-23 травня 2008 року були надані СПД ОСОБА_3 лише в додатку до заперечень на ОСОБА_1, однак до перевірки, яка проводилась Державною податковою інспекцією м.Вінниці, позивачем їх не надано.

Судом оглянуто оригінал товарно-транспортної накладної, копія якої долучена до матеріалів справи. Відповідно до вказаного документу перевізником є ФОП ОСОБА_4, замовником - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправником ТОВ "Пауер Грідс", а пункт навантаження - м.Бровари, вул. Красовського, 18-а.

Проте, як уже було зазначено, що у ТОВ "Пауер Грідс" складські приміщення відсутні.

На ряду з цим, згідно акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №81/23-5/34728220 від 21.06.2010 року вбачається, що перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників, а також по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям з 01.03.2008 року по 30.06.2010 року в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного вище ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя , відповідачем і зроблено висновок, що в зв"язку з не підтвердженням податкового зобов'язання з ПДВ у ТОВ "Пауер Грідс" відсутністю об"єкту оподаткування податком на додану вартість, не підтверджено операцію з продажу товару покупцю ФОП ОСОБА_3.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків відповідача, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0008521750 від 15.06.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов ввисновку відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя : Дмитришена Руслана Миколаївна