Постанова

від 21.12.2011 по справі 2а/0270/5233/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5233/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,

при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда"

до : Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про : визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного малого підприємства виробничої фірми «Панда» до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року податковим органом складено акт №468/23-13307734 від 28.10.2011 року, що в подальшому стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, згідно яких позивачу нараховано податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 1 310 989,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 318 467,00 грн.

На думку позивача вказані податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Під час проведення перевірки, податковим ревізорам інспекторам були пред'явлені оригінали видаткових накладних, що підтверджують факт поставки продукції, оригінал Договору поставки №124-С3/11 від 12.04.2011 року. Дані первинні документи відповідають вимогам Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в якому зазначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуванних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Сам факт пред'явлення таких первинних документів та відповідності даних документів вимогам чинного законодавства підтверджується ОСОБА_2 перевірки (сторінки 12, 13, 14, 15 ОСОБА_2 перевірки). Розрахунки за поставлений товар проводились в безготівковому порядку на поточний рахунок ТОВ «Конверс-Дніпро», що підтверджується відповідними банківськими виписками (сторінка 15 ОСОБА_2 перевірки).

Таким чином, позивач переконаний, що правомірно включив до складу валових витрат витрати по придбанню цукру у ТОВ «Конверс-Дніпро», а тому зазначені в ОСОБА_2 перевірки та податковому повідомленні-рішенні №0000702300 від 11.11.2011 року порушення ПМП ВФ «Панда» пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є таким, що не мають документального підтвердження.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000712300 від 11.11.2011 року, то позивач вважає висновки ОСОБА_2 перевірки, які стали причиною даного податкового рішення, такими, які не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т. ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податку товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань.

Також, позивач зсилається на позицію інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/1113-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», згідно якого дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, позивач наголошує, що здійснення господарських операцій між ПМП ВФ «Панда» та ТОВ «Конверс-Дніпро», підтверджено первинними бухгалтерськими документами, належним чином оформленними податковими накладними, підприємства (ПМП ВФ «Панда» та ТОВ «Конверс-Дніпро»), які належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість та з урахувнням вимог ст. 198 Податкового кодексу України а тому, ПМП ВФ «Панда», правомірно врахувало, при формуванні податкових зобов'язань, суми податку на додану вартість по операціям з придбання цукру у ТОВ «Конверс-Дніпро».

Відповідач в своїх запереченнях, які були подані через канцелярію суду, не погоджується з позовними вимогами та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, що аргументує наступним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В ході перевірки встановлено, що ПМП ВФ «Панда» безпідставно віднесено до складу валових витрат поставку цукру в сумі 6 592 333,00 грн. від ТОВ «Конверс-Дніпро», яке створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. ТОВ «Конверс-Дніпро» використовувало при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконували своїх податкових зобов'язань, не звітували до податкових органів та здійснювали свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді, що перевірявся ТОВ «Конверс-Дніпро» фінансово-господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Отже, здійснювані ТОВ «Конверс-Дніпро» правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка приватного малого підприємства виробничої фірми «Панда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки та складено акт №468/23-13307734 від 28.10.2011 року.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року на підставі таких документів: накладних на придбання товарів (робіт, послуг), накладних на списання ТМЦ, банківських та касових документів, товарно-транспортних накладних, авансових звітів та інших первинних документів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації В«Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 6 592 333,00 грн. Тобто, на порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ПМП ВФ «Панда» безпідставно віднесено до складу валових витрат поставку цукру у сумі 6 592 333 грн.

Поставку цукру здійснювало ТОВ «Конверс-Дніпро», яке перебуває на обліку в ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська, стан платника - 7 - внесено запис про відсутність відомостей. Основний вид діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Статутний фонд ТОВ «Конверс-Дніпро» - 11800,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПМП ВФ «Панда» з ТОВ «Конверс-Дніпро» укладався договір поставки №124-С3/11 від 12.04.2011 року, на поставку цукру в кількості 1320 т. Загальна вартість договору 7 910 800,00 грн., в тому числі ПДВ 1 318 466,66 грн. Поставка товару постачальником здійснюється партіями згідно заявок покупця автомобільним транспортом постачальника.

За період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року ТОВ «Конверс-Дніпро» відвантажило на адресу ПМП ВФ «Панда» цукор на загальну суму 7 9108 00,00 грн., у тому числі ПДВ 1 318 466,66 грн., згідно первинних бухгалтерських та податкових накладних.

Чисельність працюючих на підприємстві ТОВ «Конверс-Дніпро» в період здійснення операцій з ПМП ВФ «Панда» - 0 осіб.

Остання декларація з податку на прибуток ТОВ «Конверс-Дніпро» подана за 1 квартал 2011 року, згідно якої основні засоби - відсутні, амортизація не нараховується. Остання декларація по податку на додану вартість подана за травень 2011 року.

Крім того, при проведенні перевірки враховано результати документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Конверс-Дніпро», код за ЄДРПОУ 31655476 за червень 2011 р. (акт від 31.08.11 №1907/233/31655476). Згідно проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Також, згідно ОСОБА_2 перевірки, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1А В«придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» за період з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року та 10.1 А «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та необоротних активівз метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» за період з 01.03.2011року по 30.06.2011 року на 6 592 333,37 грн.

На порушення ч. 1 ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено податковий кредит з придбанням цукру в ТОВ «Конверс-Дніпро».

На підставі ОСОБА_2 перевірки Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000702300 від 11 листопада 2011 року (т. 1 а.с.10), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на податок на прибуток в сумі 1 310 989,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000712300 від 11 листопада 2011 року (т. 1 а.с.11), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на податок на додану вартість в сумі 1 318 467,00 грн.

На думку позивача рішення є протиправними, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з мотивів адміністративного позову, позивач не погоджується з висновком акту відповідача, зсилаючись на ст. 138, ст. 139, ст. 198 Податкового кодексу України, а з приводу нікчемності правочинів на ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемний (ч. 2 ст. 228).

Позивач вважає, що при вирішенні даного питання необхідно керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України зазначається, що «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з …».

В пункті 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України вказується, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язу з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтвердженні митними делараціями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Отже, в судовому засіданні судом досліджувались обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Перелік доказів, на які посилається позивач, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, віднесення валових витрат, а податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, МДПІ виходила з того, що не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, не надання для перевірки документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, малі об'єми складських приміщень, а також результати документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Конверс-Дніпро». Товарно-транспортні накладні, які були в наявності у позивача, свідчать про те, що товар посталявся не від ТОВ «Конверс-Дніпро», а від інших поставщиків.

Таким чином, МДПІ зроблено висновок, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Конверс-Дніпро» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Конверс-Дніпро» звітував з податку на додану вартість до ДПІ у Бабушкінському районі з показниками, які свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а саме платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, також зберігати оригінали отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно даних ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська, де перебуває на обліку ТОВ «Конверс-Дніпро», встановлено, що фактично згідно податкової звітності та перевірки даного підприємства відсутні необхідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення транспортування продукції, відсутні необхідні транспортні засоби, складські приміщення, управлінський та технічний персонал, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ

Суд звертає увагу позивача, що операції з поставки та придбання товарів - це правочин між юридичними особами, який повинен підтверджуватися у письмовій формі та підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреність, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, укладеного між між ПМП ВФ «Панда» та ТОВ «Конверс-Дніпро» від 12.04.2011 року, товар (цукор) доставляється на адресу позивача транспортом поставщика.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що даний поставщик немає у наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення товару, приміщень для зберігання товарів, а відтак здійснення таких оперцій ТОВ «Конверс-Дніпро» є неможливим.

Таким чином, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Крім того, згідно ОСОБА_2 ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 30.08.2011 року вбачається, що при співставлені податкових зобов"язань в розрізі контрагентів за червень 2011 року виявлено відхилення із контрагентами ТОВ «Конверс-Дніпро», зокрема ПМП ВФ «Панда» по ПДВ в сумі 700 200 грн.

Щодо ТТН, які долучені до матеріалів справи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Порядком виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.08.1996 року №228/253, зазначено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При дослідженні факту здійснення господарської операції відносини повинні безпосередньо бути між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, що товарно-транспортні накладні не всі збереглись.

Надані товарно-транспортні накладні містять інформацію щодо пункту навантаження - с.Жданівка, пункт розвантаження - м. Вінниця, Замовник (платник) - ТОВ «Конверс-Дніпро», вантажовідправник ТОВ фірма "Астарта - Київ" - СТОВ "Хмільницьке", вантажоодержувач ТОВ «Конверс-Дніпро» - ПМП ВФ "Панда".

Дані докази не надають суду достатніх підстав вважати наявність угод ТОВ «Конверс-Дніпро» з ПМП ВФ "Панда", оскільки відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента - постачальника ТОВ фірма "Астарта - Київ" чи то СТОВ "Хмільницьке" до підприємства - замовника ТОВ «Конверс-Дніпро».

Матеріали справи не містять доказів щодо можливості контрагента ТОВ «Конверс-Дніпро» для вчинення поставки товару.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів доставленого ТОВ «Конверс-Дніпро», акти приймання-передачі товару від постачальника ТОВ «Конверс-Дніпро» до замовника ПМП ВФ "Панда", відсутні документи на підтвердження руху товару, відсутні картки складського обліку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поставка товару (цукру) саме ТОВ «Конверс-Дніпро» до позивача не відбувалась.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків відповідача, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000702300 від 11 листопада 2011 року на податок на прибуток в сумі 1310989,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000712300 від 11 листопада 2011 року на податок на додану вартість в сумі 1318467,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов ввисновку відмовити в задоволенні позовних вимог приватного малого підприємства виробничої фірми «Панда» до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя : Дмитришена Руслана Миколаївна