Ухвала

від 17.03.2011 по справі 2а/1570/1856/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/1856/2011

УХВАЛА

17 березня 2011 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області до Приватного підприємства «Іскра» про стягнення заборгованості, -

встановив:

28 лютого 2011 року Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Іскра» про стягнення з відповідача (ідентифікаційний код 03768641) заборгованості перед бюджетом в сумі 18311,30 грн. на р/р № 34124999700083, одержувач: УДК в Білгород-Дністровському районі, код 23215016, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 01.03.2011 року зазначений адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 16.03.2011 року шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для його поновлення та доказів на їх підтвердження;

- належним чином засвідчених копій доказів про отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 0001181702/2 від 17 січня 2006 року.

На виконання ухвали суду 14.03.2011 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду та належним чином засвідчена копія повідомлення Укрпошти про отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 0001181702/2 від 17 січня 2006 року.

Відповідно до поданого клопотання Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області просить поновити процесуальний строк на звернення Білгород-Дністровської ОДПІ до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення боргу з Приватного підприємства «Іскра» в сумі 18311,30 з тих підстав, що: «Приватне підприємство «Іскра» є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України і в даний час є боржником перед бюджетом на суму 18 311,30 грн. Боржник не сплачує податки протягом тривалого терміну. Друга податкова вимога від 13.08.2007 р. розміщена на дошці оголошень 18.09.2007 р., саме з цієї дати борг являється узгодженою сумою податкового зобов'язання. В зв'язку з цим, Білгород-Дністровська ОДПІ звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження справи про банкрутство ПП «Іскра» в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з неспроможністю ПП «Іскра» сплатити заборгованість до бюджету. Ухвалою ГС від 24.03.2008 р. було порушено провадження у справі про банкрутство № 2-21/25-08-1214 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою ГС Одеської області ПП «Іскра» було визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідпроцедура. В зв'язку з цим, на підставі процесуальних документів в облікову картку ПП «Іскра» було внесено запис про банкрутство боржника та зупинено трирічний термін для надання підстав, в подальшому, щодо списання податкового боргу в випадку непогашення недоїмки. Однак, ухвалою ГС Одеської області від 21.08.2008 р. залишено без розгляду заяву Білгород-Дністровської ОДПІ з причин ненадання витягу державного реєстратора та інших доказів по справі. Тобто, трирічний строк для списання недоїмки в картці було поновлено з 22.08.2008р. … ст. 102 Податкового кодексу України встановлює граничні строки стягнення податкового боргу. Так, податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Також про зазначений строк було вказано в пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 102 Податкового кодексу України слід враховувати приписи ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. … Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Податковим кодексом України та, в період утворення недоїмки - Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, строк звернення податкових органів з позовом до адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу визначається на підставі норм ст. 102 Податкового кодексу України та статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України і становить 1095 днів.»

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в тому числі, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Одержавши позовну заяву, суд з'ясував, що даний адміністративний позов подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду, підстав для задоволення заяви про поновлення цього строку немає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Щодо посилання позивача на ст. 102 Податкового кодексу України, як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з позову та доданих до нього матеріалів, спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому застосування до даного позову норм Податкового кодексу України є неможливим.

Відповідно до пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (чинного та у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗУ № 2181-III), у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Згідно пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 ЗУ № 2181-III, податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

- податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

- судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Відлік строку давності зупиняється, відповідно до пп. 15.1.3 п. 15.1 ст. 15 ЗУ № 2181-III, на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

Інших підстав для зупинення відліку строку давності, в тому числі з підстави введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та/або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури тощо, ЗУ № 2181-III не передбачено.

Крім того, відповідно до пп. «а» пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 ЗУ № 2181-III підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 року (далі - ЗУ № 2343-XII) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З наведеного законодавства вбачається, що:

- підстав для застосування пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 ЗУ № 2181-III судом не встановлено;

- передбачені статтею 15 ЗУ № 2181-III підстави для зупинення відліку строку давності - є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають;

- зупинення перебігу 1095-денного строку до правових наслідків прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ЗУ № 2343-XII - не віднесено, відповідно суд не приймає до уваги посилання позивача як на підставу для поновлення строку звернення до суду на зупинення ним трирічного терміну з підстави визнання відповідача банкрутом та відкриття відносно нього ліквідпроцедури. При цьому слід зазначити, що навіть у разі врахування судом строку, на який позивачем зупинений перебіг трирічного строку, - даний позов подано з пропущенням 1095-денного строку, в тому числі з урахуванням обставин щодо порушення провадження у справі про банкрутство відповідача ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2008 року по справі № 2-21/25-08-1214 та скасування постанови господарського суду Одеської області від 10.04.2008 року по даній справі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року.

Щодо посилання позивача у клопотанні на строк звернення до суду, як на процесуальний строк, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, порядок поновлення та продовження яких встановлено ст. 102 КАС України.

Строк звернення до адміністративного суду - не є процесуальним строком. Строки звернення до адміністративного суду, наслідки їх пропущення врегульовано окремими нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а саме ст.ст.99, 100 КАС України.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду безпідставним, та відповідно, таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, залишається без розгляду, про що постановляється ухвала.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 107, 155, 160, 165, 186 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити Білгород-Дністровській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області у поновленні строку звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області до Приватного підприємства «Іскра» про стягнення заборгованості, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Суддя М.Г. Цховребова